Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08.06.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Бутенка В.І., суддів Лиски Т.О., Панченка О.І., Сороки М.О., Гончар Л.Я., при секретарі - Липа В.А., з участю представників позивача гр. О., гр. Р., представника Державної податкової адміністрації у Харківській області гр. О., розглянувши касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на рішення господарського суду Харківської області від 19 липня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2005 року у справі за позовом Харківського державного приладобудівного заводу ім. Т.Г.Шевченка до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИЛА:

Харківський державний приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова від 04.01.2005 N 0000010815/0, N 0000020815/0, N 0000030815/0, від 24.01.2005 N 0000010815/1, N 0000020815/1, N 0000030815/1, від 30.03.2005 N 0000010815/2, N 0000020815/2, N 0000030815/2 і рішення за результатами розгляду скарги N 6624/10/13-312-28 від 24.01.2005, а також рішення ДПА у Харківській області за результатами розгляду скарги N 1208/10/25-010 від 24.03.2005.

В обґрунтування своїх позовних вимог, які неодноразово змінювалися, позивач посилався на безпідставність спірних податкових повідомлень-рішень та рішень за результатами розгляду скарги, які прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України та всупереч фактичним обставинам, посилаючись на положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" ( 2905-14 ), "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ), "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

В своїх запереченнях на позовні вимоги відповідачі посилались на результати перевірки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 липня 2005 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 04.01.2005 N 0000010815/0, N 0000020815/0, N 0000030815/0, від 24.01.2005 N 0000010815/1, N 0000020815/1, N 0000030815/1, від 30.03.2005 N 0000010815/2, N 0000020815/2, N 0000030815/2 і рішення за результатами розгляду скарги N 6624/10/13-312-28 від 24.01.2005.

Визнано недійсним рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області за результатами розгляду скарги N 1208/10/25-010 від 24.03.2005.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2005 року апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишені без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 19 липня 2005 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ДПА у Харківській області та СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами на рішення господарського суду Харківської області від 19 липня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2005 року, в яких ставлять питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами встановлено, що 29.12.2004 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові було складено Акт N 1074/33-5 "Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Харківського державного приладобудівного заводу ім. Т.Г.Шевченка за період з 01.01.2003 по 01.07.2004". За результатами перевірки контролюючим органом визначено платнику податку порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.2.8 п. 5.2, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.2, п. 16.4 ст. 16, що призвело до заниження податку на прибуток за 2003 рік на загальну суму 419,2 тис. грн. Заниження податку на прибуток, на думку контролюючого органу, відбулося внаслідок:

- порушення платником податків пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат у 1 кварталі 2003 року суми заборгованості у розмірі 1096,9 тис. грн., що призвело до завищення валових витрат у 1 кварталі 2003 року на 1096,9 тис. грн.;

- порушення пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), внаслідок невіднесення до складу валових витрат у 3 кварталі 2003 року суми безнадійної заборгованості у розмірі 271,2 тис. грн., у 4 кварталі 2003 року - 825,7 тис. грн., що призвело до заниження валових витрат за 3 і 4 квартали 2003 року на загальну суму 1096,9 тис. грн.;

- порушення платником податку п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), внаслідок віднесення у 2003 році до валових витрат сум проведеної індексації об'єктів незавершеного будівництва у розмірі 1397,3 тис. грн., які фактично не були понесені платником податку на створення об'єктів незавершеного будівництва.

На підставі вказаного висновку Акта перевірки начальником СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000010815/0, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 419200,0 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 543050 грн., разом на суму 962250,0 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що підприємство - платник податку повинно було відобразити зменшення валового доходу у 1 кварталі 2003 року на 1096,9 тис. грн. у рядку декларації про прибуток підприємств 02.1 "зміна суми компенсації вартості товарів", замість цього підприємство відображає валові витрати на 1096,9 тис. грн. Вказана помилка ніяк не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток 1 кварталу 2003 року.

Враховуючи викладені обставини, факт заниження об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2003 року на суму 1096,9 тис. грн. - відсутній.

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) від 22.05.97 у редакції, що діяла у 2003 році, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно з висновками Акта перевірки N 1074/33-5 від 29.12.2004 в порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) від 22.05.97 підприємством правомірно до валових витрат віднесені суми проведеної індексації об'єктів незавершеного будівництва у розмірі 1397,3 тис. грн., які фактично не були понесені платником податку на створення об'єктів незавершеного будівництва.

Оскільки, як свідчать матеріали справи, індексація об'єктів незавершеного будівництва проведена відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України "Про зміни і доповнення до річного бухгалтерського звіту підприємства" від 17.11.97 N 247 ( z0568-97 ), рекомендацій Міністерства статистики та Фонду державного майна України від 17 січня 1997 N 07/1-06/2 ( v6-_2202-97 ) по визначенню окремих вартісних показників у зв'язку з введенням національної грошової одиниці, згідно з положеннями якої рекомендації щодо визначення у гривнях обсягів незавершеного будівництва викликані тим, що у названих показниках містяться дані про освоєні капітальні вкладення у карбованцях відповідних років. Співвідношення між гривнею і карбованцями тих років залежить від рівня інфляції у будівництві та періодів освоєння коштів.

Таким чином, проіндексована сума витрат на спорудження об'єктів є сумою фактично понесених витрат, переведених з карбованців у гривні, а висновки акта перевірки про те, що 1397,3 тис. грн. фактично не були понесені платником податку на створення об'єктів незавершеного будівництва, не відповідають економічній сутності індексації, проведеної відповідно до рекомендацій Міністерства статистики та Фонду державного майна України від 17 січня 1997 N 07/1-06/2 ( v6-_2202-97 ).

Згідно з п. 5.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу нових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, висновки Акта перевірки N 1074/33-5 від 29.12.2004 в частині віднесення сум індексації до складу валових витрат суперечать п. 5.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що висновки акта перевірки N 1074/33-5 від 29.12.2004 в частині виключення зі складу валових витрат 1397,3 тис. грн., як витрат, яких фактично не було понесено підприємством, не підтверджуються нормами наведених нормативних актів.

За таких обставин, прийняте на підставі висновків Акта перевірки N 1074/33-від 29.12.2004 податкове повідомлення-рішення N 0000010815/0 обґрунтовано визнано недійсним.

По повідомленню-рішенню N 0000020815/0 позивачу за результатами акта перевірки N 1074/33-5 від 29.12.2004 були донараховані дивіденди, що відраховуються державними некорпоратизованими та корпоратизованими казенними підприємствами в розмірі 232200 грн., у тому числі 116100 грн. дивідендів та 116100 грн. штрафних санкцій.

Згідно з ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) від 26 грудня 2002 року: установити, що згідно із статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень.

Згідно з п. 1 постанови КМУ "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" від 22 квітня 2003 року N 557 ( 557-2003-п ) відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними некорпоратизованими, казенними підприємствами за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу).

Таким чином, базою для розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті в бюджет, є обсяг чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, дивіденди нараховуються за даними Звіту про фінансові результати щокварталу і відбивають у декларації про прибуток підприємства наростаючим підсумком.

Таким чином, висновки Акта перевірки N 1074/33-5 від 29.12.2004 в частині заниження підприємством нарахованої суми дивідендів за 9 місяців 2003 у розмірі 116,1 тис. грн. не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України. За таких обставин підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання недійсним повідомлення-рішення N 0000020815/0 не вбачається.

Спірним податковим повідомленням-рішенням N 0000030815/0 було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по сумі основного платежу 54154,24 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 27077,12 грн. Підставою для визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 54154,24 грн. є дії контролюючого органу, який під час здійснення перевірки правильності, повноти та своєчасності нарахування та перерахування платником податку на додану вартість не прийняв у складі податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, складених у 2000 році та вписаних підприємством у книги придбання протягом 2003 року.

Згідно з висновками Акта перевірки N 1074/33-5 від 29.12.2004 платник податку - Харківський державний приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка в порушення вимог ст. 7 п. 7.4 пп. 7.4.1 та п. 7.2 пп. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) від 03.04.97 неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних 2000 року, по яких доведено віднесення до складу валових витрат виробництва у сумі 54145,24 грн.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) від 03.04.97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. В акті перевірки не вказано, чому саме вартість придбаних товарів, що відповідає сумі ПДВ - 54145,24 грн., не відноситься до складу валових витрат. Разом з тим п. 2 ч. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року N 429 ( z1023-02 ), встановлює обов'язок контролюючого органу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства чітко викласти зміст порушення посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень.

В Акті перевірки N 1074/33-5 від 29.12.2004 р. не вказані конкретні пункти Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) від 22.05.97, відповідно до яких вартість товарів не відноситься до складу валових витрат.

Крім того, згідно з п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року N 429 ( z1023-02 ), факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт перевірки N 1074/33-5 від 29.12.2004 не містить посилань на жоден первинний документ або інший документ, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджує неможливість віднесення вказаних витрат до нових.

Виходячи з наведеного, у обсязі наданих на дослідження документів, ні суд, експерт не мали можливості підтвердити висновки Акта перевірки N 1074/33-5 від 29.12.2004 в частині завищення підприємством податкового кредиту на суму 54145,24 грн., оскільки у вказаному Акту перевірки відсутні посилання на конкретні пункти Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) від 22.05.97 та відсутні посилання на документи бухгалтерського обліку, відповідно до яких вартість вказаних товарів не відноситься до складу валових витрат.

Враховуючи, що у відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав судам документів та матеріалів, які б могли бути використані як докази, які свідчать про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 ст. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) встановлює, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000030815/0 є законним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, досліджуючи матеріали справи та законність прийнятих судами рішень, погоджується з висновками судів щодо визнання повідомлень-рішень N 0000010815/1, N 0000020815/1, N 0000030815/1, N 0000010815/2, N 0000020815/2, N 0000030815/2 недійсними, оскільки були відсутні правові підстави для їх прийняття, а рішення за результатами розгляду скарг платника податків N 6624/10/13-312-28 від 24.01.2005, за N 1208/1025-010 від 24.03.2005 не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства України.

Отже, при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

За таких обставин, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на рішення господарського суду Харківської області від 19 липня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2005 року у справі за позовом Харківського державного приладобудівного заводу ім. Т.Г.Шевченка до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.