Про визнання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцукор" банкрутом

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.03.2005

(Витяг)

У листопаді 2003 р. відкрите акціонерне товариство "Лосинівський "Агротехсервіс" (далі - ВАТ) звернулося із заявою до Господарського суду Чернігівської області з проханням визнати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцукор" (далі - ТОВ) банкрутом.

Зазначений суд ухвалою від 17 серпня 2004 р. визнав грошові вимоги акціонерного комерційного банку "Росток Банк" (далі - Банк) до ТОВ у сумі 1 млн. 931 тис. 598 грн.; вимоги у сумі 4 млн. 316 тис. 572 грн. відхилено у зв'язку з припиненням зобов'язань боржника перед кредитором шляхом зарахування зустрічних вимог.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 11 жовтня 2004 р. скасував ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17 серпня 2004 р. та визнав грошові вимоги Банку в сумі 6 млн. 829 тис. 876 грн. з тих мотивів, що судом першої інстанції на порушення норм матеріального права зроблено безпідставний висновок про можливість зарахування зустрічних вимог, які виникли з різних підстав.

Постановою від 12 січня 2005 р. Вищий господарський суд України залишив без зміни постанову суду апеляційної інстанції з тих самих підстав.

Верховний Суд України ухвалою від 3 березня 2005 р. за касаційними скаргами ТОВ та ВАТ порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12 січня 2005 р. з мотивів її невідповідності нормам матеріального права та різного застосування цим судом положень одного й того ж закону в аналогічних справах.

ВАТ не використало наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ та Банку, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймали суди у процесі її розгляду, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визнала, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК ( 436-15 ) господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно з ч. 2 цієї ж статті у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК ( 436-15 ) господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК ( 435-15 ) зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Київський апеляційний господарський суд дійшов безпідставного висновку, з яким погодився суд касаційної інстанції, що однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, між кредитором та боржником існують грошові вимоги, що є юридично однорідними, які й були предметом зустрічного зарахування.

Необхідно відмітити, що Закон від 14 травня 1992 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 30 червня 1999 р. N 784-XIV ( 784-14 ); далі - Закон N 784-XIV) не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Отже, Господарський суд Чернігівської області дійшов обґрунтованого висновку про правомірність припинення зобов'язання між боржником та Банком шляхом зарахування зустрічних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 15 Закону N 784-XIV ( 784-14 ) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатом розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, вимоги кредиторів щодо яких існують заперечення боржника повинні бути розглянуті у попередньому засіданні господарського суду.

Вищий господарський суд України на зазначені обставини уваги не звернув, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційні скарги ТОВ і ВАТ задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 12 січня 2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2004 р. скасувала, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17 серпня 2004 р. залишила в силі.