Тип: Ухвала
Дата: 08 червня 2006 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
08.06.2006
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Сергейчука О.А. (головуючого), Карася О.В., Степашка О.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М., при секретарі Павлушко Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального сільськогосподарського підприємства "Запоріжзеленгосп" на рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2005 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2005 за позовом Комунального сільськогосподарського підприємства "Запоріжзеленгосп" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:
Комунальне сільськогосподарське підприємство "Запоріжзеленгосп" (далі - КСП) звернулось до суду із позовними вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ) від 10.12.2004 N 0011701502/0.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.07.2005, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2005, в позові відмовлено.
КСП звернулось із касаційною скаргою на вищезазначені рішення та ухвалу. Касаційна скарга обґрунтована пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п. 17.1.4 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 N 2181 ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо проведення камеральної перевірки та розміру штрафних санкцій, що призвело до порушення п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби від 17.03.2001 N 110 ( z0268-01 ) щодо визначення поняття "на наступний день", а не "з наступного дня".
Також Скаржник вважає, що судами порушено ст. 19, 242 Господарського кодексу України ( 436-15 ) оскільки зроблено неправильний висновок, що застосування норм цього Кодексу до спірних відносин сторін неможливо. І враховуючи все зазначене, Позивач просить судові рішення скасувати, позов задовольнити.
ДПІ надало заперечення на касаційну скаргу, в якій зазначило щодо природи застосованих штрафних санкцій, із врахуванням особливості застосування адміністративно-господарського штрафу (ч. 1 ст. 241 ГК України ( 436-15 ), і на підставі зазначеного просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу п. 1.2 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 N 2181 ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 N 283 ( 283/97-ВР ) - податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.
ДПІ проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства зобов'язань КСП за період з 21.05.2001 по 29.11.2004, про що складено Акт перевірки від 07.12.2004 N 308/15-1, і за результатами якої 10.12.2004 прийнято податкове повідомлення-рішення N 0011701502/0, яким Позивачу нараховано штраф в сумі 6774,58 грн. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 67745,73 грн. При цьому в процедурі адміністративного оскарження розмір штрафу в зазначеному податковому повідомленні-рішенні не змінився.
Відмовляючи у позові, суди першої та другої інстанції правомірно дійшли висновку, що Актом перевірки правомірно встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на прибуток. Пунктом 5.1 ст. 5 вищеназваного Закону N 2181 також встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, самостійно визначені Позивачем до сплати суми податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток по податковим деклараціям з податку на прибуток, які не сплачені у встановлений законодавством строк, є узгодженими і визнаються податковим боргом платника податків.
Ґрунтовно дослідивши матеріали справи (декларації про прибуток підприємства, картки особових рахунків платника), судами встановлено податкові зобов'язання Позивача по податку на прибуток, із відповідним встановленим пропущеним строком сплати. Отже, судами правомірно встановлено, що Позивачем податкові зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 6774,58 грн. сплачено з затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань. Тому, в силу пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах.
Відповідно суд касаційної інстанції вважає правомірним встановлення судами розміру нарахованих штрафних санкцій. На підставі чого правомірно відмовлено в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0011701502/0 від 10.12.2004 про визначення позивачу штрафу в сумі 6774,58 грн. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суди обох інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, дали належну оцінку доказам і постановили з дотриманням норм матеріального і процесуального права рішення, яке не підлягає скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), суд УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Комунального сільськогосподарського підприємства "Запоріжзеленгосп" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2005 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2005 по справі N 3/183 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.