Тип: Ухвала
Дата: 08 квітня 1997 р.
Статус: Не визначено
ВІЙСЬКОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 08.04.97
(Витяг)
Ухвалою військового суду Південного регіону від 29 січня 1997 р. було порушено кримінальну справу щодо В. за ознаками злочину, передбаченого ст. 172 КК ( 2002-05 ). Цю справу було об'єднано з кримінальною справою щодо М., який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених пунктами "а", "г", "е", "ж" ст. 93, ч. 3 ст. 140 і ч. 3 ст. 142 КК ( 2001-05 ), та направлено прокурору на додаткове розслідування.
Мотивуючи своє рішення, суд послався на таке.
М. обвинувачувався в тому, що 7 грудня 1992 р. він вчинив убивство подружжя С-х. Але, як зазначено в наявних у історії хвороби С. Л. документах, з 3 по 8 грудня 1992 р. вона перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні республіканської лікарні ім. Семашка. Разом з тим текст деяких із цих документів виправлено, місцями заклеєно, а окремі з них вилучено й замінено на інші. Допитаний у суді свідок В. - лікар, який лікував С. Л., підтвердив, що виправлення були зроблені ним.
Вважаючи, що у наведених діях В. є ознаки злочину, передбаченого ст. 172 КК ( 2002-05 ) (зі змінами, внесеними 12 січня 1983 р. ( 4571-10 ), суд своєю ухвалою порушив щодо нього кримінальну справу, об'єднав останню в одне провадження зі справою М. та направив прокурору на додаткове розслідування.
Розглянувши справу в касаційному порядку, військова колегія Верховного Суду України скасувала дану ухвалу, пославшись на таке.
Згідно зі ст. 172 КК ( 2002-05 ) за службовий підлог до кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті лише посадові особи, під якими розуміються особи, що постійно чи тимчасово виконують функції представників влади, а також ті, які постійно чи тимчасово займають на підприємствах, в установах, організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративних обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.
Даних про те, що лікар В. виконував функції представника влади чи займав зазначені посади, в матеріалах справи немає. Так, із показань свідків, а також зі списку працівників неврологічного відділення лікарні вбачається, що В. працював у лікарні на посаді лікаря-невропатолога неврологічного відділення. За таких обставин В. не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 172 КК ( 2002-05 ), а отже, не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за цим законом.
Крім того, суд без достатніх підстав об'єднав у одне провадження справу за обвинуваченням М. у вчиненні злочинів, передбачених пунктами "а", "г", "е", "ж" ст. 93, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 142 КК ( 2001-05 ), зі справою щодо В., порушеною за ознаками злочину, передбаченого ст. 172 КК ( 2002-05 ).
Так, згідно зі ст. 26 КПК ( 1001-05 ) в одному провадженні можуть бути об'єднані справи за обвинуваченням декількох осіб - співучасників вчинення одного чи кількох злочинів або за обвинуваченням однієї особи у вчиненні декількох злочинів. Правила цієї статті можуть бути застосовані й у випадках притягнення до кримінальної відповідальності за заздалегідь не обіцяні переховування злочинця і приховання злочину, а також недонесення про злочин.
Даних про наявність у діях В. таких підстав у матеріалах справи немає. Не наведені вони судом і в ухвалі.
На підставі зазначеного військова колегія Верховного Суду України ухвалу суду першої інстанції про порушення кримінальної справи щодо В. і об'єднання її в одне провадження зі справою М. скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 1998 р.