Щодо скарги на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Інгулецького районного управління юстиції м. Кривого Рогу

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.03.2005

(витяг)

У березні 2004 р. акціонерне товариства закритого типу "Спецбудмонтаж" (далі - АТЗТ) звернулось у Господарський суд Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Інгулецького районного управління юстиції м. Кривого Рогу (далі - ВДВС), в якій просило відновити строк звернення до суду зі скаргою на бездіяльність органів державної виконавчої служби та зобов'язати ВДВС виконати наказ цього ж суду від 24 жовтня 2003 р., виданого на виконання рішення цього суду від 13 жовтня 2003 р. у справі N 30/169, згідно з яким з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 579 тис. 900 грн, 1 тис. 700 грн - витрат зі сплати державного мита, 118 грн - витрат зі сплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця від 23 січня 2004 р. зупинено виконавче провадження за зазначеним наказом господарського суду у зв'язку із порушенням Господарським судом Дніпропетровської області справи N Б/29/34/03 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ) та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

АТЗТ вважало, що виконавче провадження підлягає відновленню, а наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2003 р. виконанню, оскільки відповідно до ст. 1 Закону від 14 травня 1992 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 30 червня 1999 р. N 784-XIV ( 784-14 ); далі - Закон N 784-XIV) мораторій на вимоги АТЗТ не поширюється.

Пропущення строку для звернення до суду із зазначеною скаргою заявник обґрунтував тим, що про порушене право дізнався із запізненням, оскільки змінювалися його юридична та поштова адреси.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 8 квітня 2004 р. поновив строк звернення до господарського суду зі скаргою на бездіяльність органів державної виконавчої служби, у задоволенні скарги відмовив. Ухвала мотивована тим, що дія мораторію поширюється на вимоги АТЗТ, які були предметом розгляду суду у справі, оскільки відповідним рішенням господарського суду було встановлено, що платіжні вимоги-доручення до ВАТ на виконання умов договору були пред'явлені у 2001-2002 рр., тобто до прийняття ухвали господарським судом щодо порушення справи про банкрутство та введення мораторію.

Постановою від 21 червня 2004 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд зазначену ухвалу суду першої інстанції у справі скасував, зобов'язавши ВДВС виконати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2003 р. у справі N 30/169. Постанова мотивована тим, що перелік зобов'язань відповідача перед позивачем, ухвалений рішенням господарського суду у справі, яке набрало законної сили 24 жовтня 2003 р., виник після порушення справи про банкрутство і дія мораторію на вимоги стягувача не поширюється.

Вищий господарський суд України постановою від 21 грудня 2004 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2004 р. у справі залишив без зміни.

У касаційній скарзі ВАТ просило скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права та порушення судом цих норм.

Верховний Суд України ухвалою від 3 березня 2005 р. порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21 грудня 2004 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та перевіривши матеріали справи і рішення, які приймали суди у процесі її розгляду, Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 13 жовтня 2003 р. у розглядуваній справі встановив, що моментом виникнення вимоги позивача до відповідача за договором від 5 грудня 2000 р. є пред'явлення платіжних вимог-доручень у 2001-2002 рр. на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт.

Виконавче провадження зупинено 23 січня 2004 р. постановою ВДВС у зв'язку з тим, що Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 27 березня 2003 р. порушив справу про банкрутство ВАТ та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни постанову апеляційної інстанції, виходив з того, що дія мораторію на вимогу АТЗТ не поширюється, оскільки судове рішення у цій справі було ухвалено, а виконавчий документ виданий вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Проте з такими висновками Вищого господарського суду України погодитися не можна.

Згідно із ст. 1 Закону N 784-XIV ( 784-14 ) "термін мораторію на задоволення вимог кредиторів" вживається у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 4 ст. 12 цього Закону ( 784-14 ) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення грошових зобов'язань на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Мораторій поширюється на вимоги кредиторів незалежно від того, чи подавали вони заяви згідно зі ст. 14 вказаного Закону ( 784-14 ) до господарського суду з вимогами до боржника у справі про банкрутство, та незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання, що виникли до введення мораторію, а також заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

За таких обставин та керуючись статтями 111-18 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ВАТ задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 21 грудня 2004 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2004 р. скасувала, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 8 квітня 2004 р. залишила в силі.