Тип: Ухвала
Дата: 12 жовтня 1999 р.
Статус: Не визначено
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
від 12.10.99
Дії, пов'язані із самовільним вилученням одним із подружжя частки майна, що належало їм на праві спільної сумісної власності, самоуправством не визнано, у зв'язку з чим вирок скасовано і справу закрито за відсутністю складу злочину
(Витяг)
Вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 31 березня 1999 р. Ч. засуджено за ст. 198 КК ( 2002-05 ) до штрафу в розмірі 550 грн. із зобов'язанням повернути потерпілому М. самовільно вивезене нею майно.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Луганського обласного суду від 25 травня 1999 р. вирок залишено без зміни.
Постановою президії цього ж суду від 14 липня 1999 р. судові рішення щодо Ч. змінено - розмір штрафу зменшено до 50 грн.
Згідно з вироком, Ч. визнано винною в тому, що вона після розірвання шлюбу з М. 25 грудня 1998 р. всупереч встановленому законом порядку за відсутності М. самовільно вивезла з будинку, де вони раніше разом проживали, частину майна, яке було придбане ними за час шлюбу.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постановлених щодо Ч. судових рішень і закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в її діях складу злочину. Розглянувши матеріали справи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.
Встановлено, що Ч. і М. проживали у шлюбі з 1984 р. і за цей час придбали різне майно і будинок. У 1998 р. вони шлюб розірвали, після чого у будинку ніхто із них не проживав. Між ними відбулася розмова про розподіл майна, але згоди вони не дійшли. 25 грудня 1998 р. Ч. вивезла з будинку частину речей.
М. у судовому засіданні підтвердив, що розмова з колишньою дружиною Ч. про розподіл майна була і він не заперечував, щоб вона приїхала за речами.
Наведене свідчить про те, що Ч. і М. мали спільне майно, нажите за час шлюбу, і користувалися рівними щодо нього правами. Відповідно до ст. 29 КпШС ( 2006-07 ) таке майно може бути поділене між подружжям за їхньою згодою, а коли її не досягнуто, то за позовом одного з подружжя судом. У даному випадку майно поділене не було ні за згодою подружжя, ні в судовому порядку, тому М., якщо він вважав дії колишньої дружини неправомірними, мав звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку цивільного судочинства.
Оскільки Ч. мала право на частку майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, то вона не вчиняла самоуправства, отже, засуджена за ст. 198 КК ( 2002-05 ) безпідставно.
Судова колегія Луганського обласного суду, розглядаючи справу за касаційною скаргою Ч., а президія того ж суду - за протестом заступника прокурора області всупереч вимогам статей 363, 394 КПК ( 1003-05 ) не звернули уваги на допущені порушення закону й залишили незаконний і необгрунтований вирок суду першої інстанції в силі.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, судові рішення щодо Ч. скасувала, а справу закрила на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в діях засудженої складу злочину.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 6, 1999 р.