Про встановлення факту реєстрації шлюбу

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.2003

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України <...>, розглянувши в судовому засіданні справу за заявою С-ча В. О. про встановлення факту реєстрації шлюбу, ВСТАНОВИЛА:

У травні 2002 року С-ич В. О. звернувся до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу своїх покійних батьків - С-ич М. П. та С-ча О. М. Даний юридичний факт йому необхідно встановити для отримання спадщини після двоюрідного брата матері, Ч-го П. Я., який у липні 1996 року помер у Канаді.

Рішенням Крижопільського районного суду від 25 червня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 5 серпня 2002 року, заява залишена без задоволення.

У касаційній скарзі С-ич В. О. просить скасувати ухвалені в справі рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи заяву С-ча В. О. без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що заявник не в праві звертатись до суду із зазначеною заявою, оскільки із заявами про встановлення факту реєстрації шлюбу може звернутись подружжя або кожен із них.

Проте з вказаним висновком погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України ( 1502-06 ) справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються судовим порядком, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, а також при неможливості одержання заінтересованими особами відповідних документів чи при неможливості відновлення загублених або знищених документів, що посвідчують ці факти.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 31.03.95 N 5 ( v0005700-95 ) "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд може встановлювати факти, якщо вони й за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах із громадянами інших держав (наприклад, для вирішення питання про наявність права на спадщину в особи, яка законодавством України не віднесена до кола спадкоємців за законом).

При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував, що даний юридичний факт породжує правовий наслідок і від нього залежить виникнення майнових прав у заявника, зокрема отримання спадщини за іноземним законодавством.

За таких обставин, коли неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції зазначені порушення залишив без уваги, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу С-ча В. О. задовольнити.

Рішення Крижопільського районного суду від 25 червня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 5 серпня 2002 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає.