Статтею 62 Конституції України та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" визначено підстави й порядок відшкодування шкоди, завданої при здійсненні правосуддя. При цьому не передбачено можливість розгляду судами вимог про відшкодування шкоди, що виникла внаслідок здійснення правосуддя в цивільних справах

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 18.12.96 м.Київ

(Витяг)

У жовтні 1996 р. Ч. звернувся до суду із заявою про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Заявник посилався на те, що голова та заступник голови Харківського обласного суду розглянули його скаргу в порядку судового нагляду з порушенням вимог ст. 21 ЦПК ( 1501-06 ), чим заподіяли йому матеріальну й моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн.

Ухвалою судді Полтавського обласного суду від 25 листопада 1996 р. у прийнятті цієї заяви було відмовлено.

У скарзі Ч. просив скасувати ухвалу, посилаючись на те, що суд, відмовивши у прийнятті заяви, порушив вимоги Конституції України ( 254к/96-ВР ). Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 62 Конституції ( 254к/96-ВР ) та Законом "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) визначено як підстави, так і порядок відшкодування шкоди, завданої при здійсненні правосуддя, які виключають можливість розгляду в порядку цивільного судочинства справи про відшкодування шкоди, що виникла внаслідок здійснення правосуддя в цивільних справах.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 ( v0009700-96 ) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою відповідно до ст. 62 Конституції України ( 254к/96-ВР ) лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.

За таких умов висновок суду про неможливість розгляду вимог Ч. про відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні правосуддя в порядку цивільного судочинства, є правильним, а посилання в скарзі на те, що суд помилково не застосував ст. 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ), - необгрунтованим.

З урахуванням наведеного суддя обгрунтовано відмовив у прийнятті позовної заяви Ч. відповідно до п. 1 ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ). Тому судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила ухвалу судді без зміни.

"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.