Неправильне застосування судом норми матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.04.2002

Неправильне застосування судом норми матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі

судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції

(Витяг)

Рішенням арбітражного суду області залишені без задоволення позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач) до державної податкової інспекції (далі - Відповідач) про повернення з бюджету зайво сплаченої суми зборів за надання сертифікатів екологічного контролю експортних партій металобрухту.

Правовими підставами залишення позову без задоволення був висновок арбітражного суду про те, що Позивач не довів, що сплачені ним добровільно до бюджету кошти належать до податків (обов'язкових платежів) у розумінні статей 14, 15 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) "Про систему оподаткування", а тому не може йтися про повернення їх.

Постановою арбітражного суду та постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України (далі - постанова ВАСУ) рішення залишене без змін.

Не погоджуючись з постановою ВАСУ, Позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати постанову ВАСУ та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд України порушив провадження з перегляду в касаційному порядку постанови ВАСУ та, заслухавши суддю-доповідача, доводи представників Позивача, вивчивши матеріали справи, визнав касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

На обгрунтування вимог про повернення з бюджету зайво сплаченої суми зборів за надання сертифікатів екологічного контролю експортних партій металобрухту Позивач посилався на те, що за протиправними вимогами митниці та органів екологічної безпеки був змушений сплачувати збори за сертифікати екологічного контролю експортних партій металобрухту. Разом з тим подання цих сертифікатів при митному оформленні давальницької сировини, у цьому випадку металобрухту, не передбачено Законом України від 15.09.95 р. N 327/95-ВР ( 327/95-ВР ) "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", на підставі якого Позивач здійснював свою діяльність.

Переглядаючи рішення та постанову арбітражного суду, ВАСУ прийшов до правильних висновків про безпідставність сплати Позивачем екологічного збору і про те, що сплачені кошти не є обов'язковими платежами в розумінні статей 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).

Однак висновок ВАСУ в частині добровільності сплати цього збору не грунтується на фактичних обставинах справи та не є перешкодою для стягнення коштів, безпідставно одержаних за рахунок іншої особи.

Відмовляючи у позові, суд не залучив до участі в справі відповідне управління Державного казначейства та Державне управління екологічної безпеки області, на рахунки яких перераховувалися кошти, не встановив правову природу спірних відносин, помилково виходячи з того, що сплачені Позивачем кошти не підпадають під поняття зайво сплачених.

В оскаржуваній постанові ВАСУ обмежився тільки посиланням на те, що Відповідачем надаються висновки щодо повернення коштів з державного бюджету лише у випадках відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), не використавши при вирішенні спору повноважень, передбачених, зокрема, ст. 4, 24, 43, 83 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), що призвело до незастосування передбаченого чинним законодавством механізму повернення зайво сплачених коштів.

Керуючись статтями 111-17, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України постановою від 01.04.2002 р. задовольнив касаційну скаргу Позивача, скасував постанову ВАСУ від 12.06.2001 р., постанову та рішення арбітражного суду області, направивши справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

"Бухгалтерія", N 20 (539), 19.05.2003