Про визнання недійсним договору

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10.05.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого Харченка В.В., суддів: Бердник І.С., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., при секретарі Біла-Грошко О.А. за участі представників: позивача - гр. М; Берегівської ОДПІ - гр. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Закарпатської області від 19.08.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Закарпатський" до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції, товариства з обмеженою відповідальністю "Ростекс", Прикарпатської універсальної товарної біржі, третьої особи на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг" про визнання недійсним договору, ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2005 року ВАТ "Закарпатський" звернулось до суду з позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції, товариства з обмеженою відповідальністю "Ростекс", Прикарпатської універсальної товарної біржі, третьої особи на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу N 49 від 11.05.2004, предметом якого виступало майно позивача - одноповерхова будівля санпропускника загальною площею 273,5 кв.м.

Зазначав, що вказаний договір суперечить закону, а тому підлягає визнанню недійсним.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.08.2005, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2005, позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу N 49 від 11.05.2004 одноповерхової будівлі санпропусника загальною площею 273,5 кв.м. ВАТ "Племінний завод "Закарпатський", укладений між Брокерською конторою ТзОВ "Бізнес-Консалтинг" від імені та в інтересах Берегівської ОДПІ та ТзОВ "Ростекс".

Визнано недійсним протокол аукціону Прикарпатської універсальної товарної біржі N 1 від 11.05.2004 з продажу одноповерхової будівлі санпропусника загальною площею 273,5 кв.м. ВАТ "Племінний завод "Закарпатський", яка знаходиться за адресою:

_______________________.

У касаційній скарзі Брегівська ОДПІ просить ухвалені рішення скасувати, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом N 2181-III ( 2181-14 ) встановлено, що у разі, коли інші, передбачені заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадиться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги (пп. 10.1.1. п. 10.1 ст. 10 ( 2181-14 ).

Згідно з пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 цього ж Закону ( 2181-14 ) податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податковим органом належними доказами не спростовано тверджень позивача про не надіслання (не вручення) йому другої податкової вимоги. На наявному у справі корінці другої податкової вимоги в графі "податкову вимогу одержав" міститься підпис особи, посадове становище та прізвище якої не зазначено.

Загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями станом на 11.03.2004 (дата складення другої податкової вимоги) становила 100628,76 грн.

Відповідно до пп. 10.1.3 п. 10.1 ст. 10 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з приписів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Відповідно до вказаної норми позивачем було визначено склад та черговість активів, які підлягали продажу в рахунок погашення його податкового боргу, що підтверджується листом від 05.05.2004, надісланим на адресу Берегівської ОДПІ.

Серед активів, визначених самостійно позивачем для продажу в рахунок погашення податкового боргу приміщення санпропускника, що було предметом купівлі-продажу за спірним договором, не значилося.

Берегівською ОДПІ не надано доказів про те, що вартість визначених позивачем активів недостатня для погашення його податкового боргу, оскільки матеріалами справи підтверджено, що загальна вартість активів, що самостійно визначена позивачем для стягнення в рахунок погашення податкового боргу становила 167300 грн., при наявності податкового боргу станом на 11.05.2004 в сумі 126000 грн.

Відповідно до абзацу 2 пп. 10.1.3 п. 10.1 ст. 10 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити вклад активів, що підлягають продажу, виходячи із приписів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.

Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом ( 2181-14 ) для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.

На виконання приписів норм ст. 10 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) Кабінет Міністрів України постановою від 15.04.2002 за N 538 ( 538-2002-п ) затвердив Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 зазначеного Порядку ( 538-2002-п ) стягнення коштів та продаж інших активів здійснюються на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником (заступником керівника) і скріпленого гербовою печаткою податкового органу за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення податкового органу N 4 від 22.04.2004 не є тим рішенням, про яке зазначено в п. 3 Порядку, крім цього, воно прийняте на виконання ст. 7 Закону N 2181-III ( 2181-14 ).

Наявність рішення керівника податкового органу чи його заступника про стягнення коштів та продаж інших активів платника податку у рахунок погашення його податкового боргу передбачено також Порядком проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженим наказом ДПА України 26.06.2002 за N 294 ( z0545-02 ) (реєстрація в Міністерстві юстиції 27.06.2002 за N 545/6833).

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що скаржником не спростовано докази позивача та висновки судів про відсутність в особи, яка підписала лист від 09.03.2004 та акт опису активів від 10.03.2004, належних повноважень.

При проведенні аукціону з продажу майна позивача порушено норму пп. 10.3.2 п. 10.3 ст. 10 Закону N 2181-III ( 2181-14 ), яка містить вимогу про обов'язкове оприлюднення інформації про час та умови проведення прилюдних торгів активів платника податку.

Інформація про проведення прилюдних торгів з продажу майна позивача, що відбулися 11.05.2004 не була в установленому порядку оприлюднена.

Відповідно до абзацу другого п. 24 Порядку ( 538-2002-п ) продаж описаних активів на аукціонах здійснюється не раніше, ніж через 10 днів після публікування відповідного оголошення.

Податковим органом не заперечується, що санпропускник входить до цілісного майнового комплексу, однак ним не вжито заходів з поданням відповідних доказів щодо реалізації визначеного самостійно позивачем майна, що не входить до складу цілісного майнового комплексу, і відповідно недостатності вилучених коштів для погашення податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.12.2003 у справі N 6/151 про банкрутство ВАТ "Племінний завод Закарпатський" затверджено мирову угоду. Як зазначено у п. 5.1 мирової Угоди у справі N 6/151, на час виконання зобов'язань відносно погашення боргів перед кредиторами за мировою угодою забороняється накладення арештів чи інших обмежень розпорядження коштами та майном. Стороною угоди є і податковий орган. Відповідно до мирової угоди податковий орган 31.12.2003 уклав з позивачем договір про розстрочення податкових зобов'язань на загальну суму 116510,93 грн. з 31.12.2003 року по 20.12.2004.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та прийняли законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів, УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 19.08.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.