Про стягнення грошової компенсації

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.01.2006

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого Сороки М.О., суддів: Смоковича М.І., Костенка М.І., Весельської Т.Ф., Карася О.В., при секретарі Клименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом гр. Б. до Державної податкової інспекції у місті Маріуполі Донецької області (далі - ДПІ у м. Маріуполі), Державної податкової адміністрації в Донецькій області (далі - ДПА в Донецькій області), третіх осіб на стороні відповідача: Управління Державного казначейства в Донецькій області (далі - УДК в Донецькій області), Управління Державного казначейства у м. Маріуполі в Донецькій області (далі - ВДК у м. Маріуполі в Донецькій області) про стягнення грошової компенсації за обмундирування, щомісячні надбавки за роботу на посаді слідчого, грошової компенсації за невидані продовольчі пайки, грошової допомоги при звільненні, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, доплати за роботу в нічний час, моральної шкоди, провадження по якій відкрито, за касаційною скаргою позивача гр. Б. на рішення Київського районного суду м. Донецька від 16 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2005 року, ВСТАНОВИВ:

У серпні 2002 року позивач звернувся в суд з позовом до ДПІ в м. Маріуполі Донецької області про стягнення грошової компенсації за обмундирування в розмірі, щомісячні надбавки за роботу на посаді слідчого, грошової компенсації за невидані продовольчі пайки, грошової допомоги при звільненні, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, доплати за роботу в нічний час, моральної шкоди в загальній сумі 4132,21 грн.

Вимоги мотивує тим, що в період з 26 січня 1999 року проходив службу в органах податкової міліції на посадах слідчого, старшого слідчого Слідчого відділу Державної податкової міліції в м. Маріуполі, а наказом N 187-о від 30 травня 2002 року звільнений із займаної посади з 31 травня 2002 року за власним бажанням, але при звільненні йому не виплачені зазначені компенсаційні виплати та надбавки, а тому просив їх стягнути в його користь разом з моральною шкодою.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2004 року по справі в якості відповідача притягнута ДПА у Донецькій області, а ухвалою цього ж суду від 13 квітня 2005 року по справі в якості третіх осіб на стороні відповідача притягнуті УДК в Донецькій області, ВДК в м. Маріуполі в Донецькій області.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 16 травня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2005 року, позов задоволено частково - стягнуто з ДПІ в м. Маріуполі в Донецькій області в користь позивача 731,07 грн. як щомісячні надбавки за роботу на посаді слідчого. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач у касаційній скарзі просить зазначені судові рішення скасувати у зв'язку з порушеннями судами норм матеріального і процесуального права при їх ухваленні та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У запереченнях представник ДПА в Донецькій області просить відхилити касаційну скаргу позивача, а оскаржувані рішення судів залишити без зміни.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 30 Закону України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ) у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до шостого пункту Положення про види, розмір і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 414 ( 414-94-п ) від 15 червня 1994 року, та абзацу третього пункту другого додатка 2 до цієї постанови встановлено, що наявність допуску до інформації по номенклатурі посад працівників і лише ознайомлення цих осіб з обов'язками по використанню секретних документів, їх первинний інструктаж не є підставою для виплати компенсації.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач не працював із таємними документами і не був включений керівником у персональний список осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, і йому не була встановлена надбавка, то суди прийшли до правильного висновку про відмову в позові щодо стягнення коштів за роботу в умовах режимних об'єктів.

Статтею другою Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" ( 1459-14 ) призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців), а також дію абзацу першого частини першої статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку.

Крім того, Положенням про порядок отримання, обліку, видачі і носіння форменого одягу особами керівного складу підрозділів податкової міліції державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 24 червня 1997 року N 356, не передбачена виплата грошової компенсації за предмети форменого одягу, взуття для такої категорії працівників, які працювали на посадах слідчих.

Відповідно до пункту десятого постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 ( 393-92-п ) "Про порядок нарахування вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби по контракту, особам керівного і рядового складу органів внутрішніх справ і членам їх сімей" не передбачена виплата грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового утримання за кожний повний календарний місяць служби особам, яких звільнено зі служби за власним бажанням.

Отже, суди правильно відмовили в позові щодо стягнення грошової допомоги та компенсацій за речове майно і продовольчі пайки.

Правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в стягненні моральної шкоди та за роботу в нічний час, так як на час вирішення спору стягнення моральної шкоди по таких спорах не було передбачено спеціальним законодавством, а за роботу в нічний час позивач не надав судам доказів.

Також правильним є висновки судів щодо часткового задоволення позову про стягнення щомісячної надбавки за службу на посаді слідчого.

Не спростовують вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій доводи, викладені в касаційній скарзі.

За таких обставин суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись ст. ст. 223, 224, 231 КАС України ( 2747-15 ), суд УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу позивача гр. Б. залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 16 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2005 року по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.