Задовольняючи клопотання щодо визнання і виконання на території України рішення іноземного суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в іноземній валюті, компетентний суд України має в резолютивній частині ухвали зазначити суми, що підлягають стягненню, в українських гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день розгляду справи

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 23.08.2000

(Витяг)

Рішенням Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації від 8 січня 1998 р. на користь Д.А. з Д.Я. було стягнено щомісячно по 200 руб. починаючи з 17 листопада 1997 р. по 9 березня 1998 р., а також на утримання дочки Л., 1992 року народження, аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітної плати починаючи з 17 листопада 1997 р. і до повноліття останньої, додаткові витрати для придбання ортопедичного взуття для неї в сумі 821 руб. 27 коп. та 480 руб. державного мита. Крім того, рішенням цього ж суду від 27 травня 1998 р. з Д.Я. стягнено на користь Д.А. аліменти на її утримання в розмірі 150 руб. щомісячно починаючи з 20 квітня 1995 р. до досягнення дочкою Л. 18 років і 82 руб. державного мита.

Громадянка Російської Федерації Д.А. звернулася з клопотанням про виконання на території України зазначених рішень суду, оскільки боржник проживає в м. Львові.

Ухвалою Львівського обласного суду від 21 березня 2000 р. клопотання задоволено: дозволено примусове виконання на території України зазначених рішень Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації, стягуючи з Д.Я. відповідні кошти за офіційним курсом НБУ на день виконання.

У скарзі в порядку нагляду на зазначені судові рішення Д.Я. просив зупинити виконання ухвали суду до вирішення питання щодо умов їх виконання.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 54 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах ( 997_009 ), укладеної державами - членами СНД у м. Мінську 22 січня 1993 р. і ратифікованої в Україні Законом від 10 листопада 1994 р. ( 240/94-ВР ), суд, який розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що передбачені цією Конвенцією умови додержано. У такому випадку суд постановлює рішення про примусове виконання.

Суд вірно встановив, що рішення Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації від 8 січня 1998 р. та від 27 травня того ж року набрали законної сили, відповідачеві належним чином було вручено виклик до суду, рішення суду раніше на території Російської Федерації не виконувалися. Зазначені обставини підтверджені в судовому засіданні довідками суду, який постановив рішення, а також запереченнями Д.Я. на позови про стягнення аліментів.

Проте, постановлюючи резолютивну частину ухвали, суд не врахував, що тверді грошові зобов'язання виникли з аліментних правовідносин і на території України вони мають виконуватись в українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом НБУ. На підставі ухвали про дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду видається виконавчий лист, тому суд у резолютивній частині рішення повинен був визначити зазначені суми у гривнях за офіційним курсом НБУ щодо російського рубля на день розгляду справи. Оскільки резолютивна частина рішення цих даних не містить, то відповідно до ст. 326 ЦПК ( 1503-06 ) ухвала суду підлягає скасуванню.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України вважає за необхідне відповідно до п. 3 ст. 326 ЦПК ( 1503-06 ) вирішити питання по суті, задовольнивши клопотання, і дати дозвіл на примусове виконання рішень зазначеного суду Російської Федерації на території України з викладенням їх змісту та визначенням сум, що підлягають стягненню в українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом НБУ щодо російського рубля (згідно з довідкою, виданою департаментом валютного регулювання НБУ, на 23 серпня 2000 р. 10 російських рублів = 1,9626 грн.).

Доводи скарги про те, що суд не врахував, що рішення були постановлені з грубим порушенням закону, не заслуговують на увагу, оскільки клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів суд розглядає у визначених останніми межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до них будь-які зміни.

Виходячи з наведеного, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу Д.Я. задовольнила частково, ухвалу Львівського обласного суду скасувала і вирішила питання по суті, задовольнивши клопотання громадянки Російської Федерації Д.А.: дозволила примусове виконання на території України рішення Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації від 8 січня 1998 р., яким на користь Д.А. з Д.Я., 1951 року народження, уродженця м. Мукачева Закарпатської області України, котрий проживає в м. Львові, працює в університеті "Львівська політехніка", стягнено щомісячно по 39 грн. 25 коп. починаючи з 17 листопада 1997 р. по 9 березня 1998 р., а також аліменти на утримання дочки Л. в розмірі 1/4 всіх видів заробітної плати починаючи з 17 листопада 1997 р. і до повноліття останньої, додаткові витрати для придбання ортопедичного взуття для неї в сумі 161 грн. 18 коп. та 94 грн. 20 коп. державного мита; дозволила примусове виконання на території України рішення зазначеного суду Російської Федерації від 27 травня 1998 р., яким з Д.Я. стягнено на користь Д.А. аліменти на її утримання в розмірі 29 грн. 43 коп. щомісячно починаючи з 20 квітня 1995 р. до досягнення дочкою Л. 18 років та 16 грн. 9 коп. державного мита.

"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.