Про призначення пенсії

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06.04.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого: Панченка О.Н. (доповідача), суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Сергейчука О.А., Сороки М.О., при секретарі судового засідання: Якименко О.М., за участю гр. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу гр. Б. на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 8 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2005 року у справі за позовом гр. Б. до Президента України, Прем'єр-міністра України та управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про призначення пенсії, ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2005 року гр. Б. (далі - гр. Б., позивачка) звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1994 року в результаті скасування Президентом України індексації пенсії та з вини Прем'єр-міністра України розмір її пенсії постійно знижувався, не відповідав вимогам законодавства, що завдало їй, інваліду I групи, матеріальної та моральної шкоди. Просила зобов'язати управління Пенсійного фонду у Деснянському районі міста Чернігова призначити їй пенсію в розмірі трьох прожиткових мінімумів, встановити доплату за I групу інвалідності в розмірі 0,5 прожиткового мінімуму та своєчасно перераховувати пенсію при зміні прожиткового мінімуму. В порядку відшкодування стягнути з Президента України та Прем'єр-міністра України матеріальну шкоду у розмірі 30000 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2005 року, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі гр. Б. просить скасувати прийняті по справі рішення та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судами норм матеріального, процесуального права та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка є інвалідом I групи загального захворювання та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). Крім того, з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України N 943 ( 943-2004-п ) від 24 липня 2004 року та N 1215 ( 1215-2004-п ) від 18 вересня 2004 року позивачка отримує пов'язані з рівнем прожиткового мінімуму доплату в сумі 30 грн., надбавку - 9 грн. 96 коп., дотацію - 74 грн. 25 коп. (в тому числі індексація - 5 грн. 23 коп.). На час звернення до суду та розгляду її позову сума пенсійних виплат позивачки складала 284 грн. 69 коп., що відповідало вимогам діючого пенсійного законодавства. Що стосується індексації пенсії, то тимчасове призупинення її виплати на підставі Декрету Кабінету Міністрів України N 7-92 ( 7-92 ) від 9 грудня 1992 року було скасовано з 1 січня 1992 року. На даний час вона нараховується на підставі Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1078 ( 1078-2003-п ) від 17 липня 2003 року.

Порядок нарахування, перерахунку та виплати пенсій, доплат до них дотацій та індексацій урегульований пенсійним законодавством України.

Закони України, що встановлюють мінімальний розмір пенсії за віком та розмір пенсії по інвалідності, не визнані неконституційними в порядку, встановленому законодавством, а тому у судів не було підстав не керуватися ними.

Безпідставними є вимоги щодо пенсії та відшкодування шкоди як до Президента України, так Прем'єр-міністра України, оскільки вказані посадові особи нарахуванням та виплатою пенсій не займаються.

Оскільки позов щодо перерахунку пенсії залишається без задоволення та вини відповідачів у судовому засіданні не встановлено, то висновки судів про відсутність підстав для покладення відповідальності на останніх за матеріальну та моральну шкоду цілком правомірні.

Доводи касаційної скарги про порушення законодавства України та міжнародних договорів не відповідають дійсності, суперечать матеріалам справи, а тому не можуть бути прийнятими до уваги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу гр. Б. залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2005 року - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.