Тип: Ухвала
Дата: 01 квітня 1999 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 01.04.99
У разі визнання незаконним рішення касаційної інстанції про застосування щодо засудженого акта амністії і його скасування в порядку нагляду справа має бути направлена на новий касаційний розгляд
(Витяг)
Вироком Добропільського міського суду Донецької області від 22 вересня 1998 р. О. засуджено за ч. 1 ст. 215 КК ( 2002-05 ) до штрафу в розмірі 5 тис. грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі п. "б" ст. 1 Закону від 24 липня 1998 р. "Про амністію" ( 61-14 ) (далі - Закон) О. від основного покарання звільнено.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Донецького обласного суду від 17 листопада 1998 р. з вироку виключено вказівку суду про порушення О. п. 15.11 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. N 1094 ( 1094-93-п ), і на підставі ст. 20 Закону ( 61-14 ) засудженого звільнено від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Постановою президії Донецького обласного суду від 3 березня 1999 р. зазначену ухвалу в частині застосування до О. ст. 20 Закону ( 61-14 ) і звільнення його від додаткового покарання скасовано.
З урахуванням внесених у вирок змін О. визнано винним у тому, що він 26 січня 1998 р. приблизно о 20-й годині, керуючи в нетверезому стані легковим автомобілем, вчинив наїзд на пішохода Н., внаслідок чого їй було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постанови президії Донецького обласного суду у зв'язку з необгрунтованим скасуванням касаційної ухвали в частині звільнення О. від додаткового покарання. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст. 20 Закону ( 61-14 ) від додаткових мір покарання не звільняються лише ті особи, щодо яких таке покарання станом на 13 серпня 1998 р., тобто на день набрання чинності Законом, було виконано.
Матеріалами справи встановлено, що на цю дату вирок щодо О. було не тільки не виконано, а й не ухвалено. Тому судова колегія в кримінальних справах обласного суду при касаційному розгляді справи правильно виправила помилку суду першої інстанції і відповідно до п. "б" ст. 1 та ст. 20 Закону ( 61-14 ) обгрунтовано звільнила О. від додаткового покарання.
Крім того, навіть за наявності підстав для скасування ухвали обласного суду в частині звільнення О. від додаткового покарання президія цього суду, не погоджуючись із таким рішенням касаційної інстанції і скасовуючи його, повинна була направити справу на новий касаційний розгляд, чого вона на порушення вимог статей 393, 394 КПК ( 1003-05 ) не зробила.
У зв'язку з викладеним судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України постанову президії обласного суду скасувала як незаконну.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 2000 р.