Тип: Ухвала
Дата: 25 грудня 2002 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
25.12.2002
Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України <...>, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом К. до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України і апеляційного суду Київської області про стягнення довічного грошового утримання судді у відставці та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА:
07.11.2001 К., звернувшись до суду з вищевказаним позовом, зазначала, що 21.06.96 їй, як судді у відставці, було призначено довічне грошове утримання у розмірі 90 % від посадового окладу члена обласного суду і 40 % за вислугу років, що складає 233 грн. щомісячно.
Відповідно до Указу Президента України від 19.09.96 N 856/96 ( 856/96 ) "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів" з 01.01.97 вона має право на щомісячну надбавку за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 % від посадового окладу, яку відповідачі не виплачують.
Крім того, при розрахунку довічного грошового утримання не була врахована передбачена діючим законодавством премія.
Вважаючи, що розмір щомісячного грошового утримання з урахуванням зазначених в законі підстав повинен складати 685 грн., просила задовольнити її вимоги і стягнути одноразово різницю у виплатах щомісячного довічного грошового утримання в сумі 2534 грн. 61 коп. за період з 01.01.97 по 01.11.97 та з 01.07.2001 по 01.11.2001, а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2001 позовні вимоги задоволені в частині виплати щодо щомісячного грошового утримання.
У позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У касаційній скарзі Державне казначейство України просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що суд безпідставно зазначив у рішенні про списання 2534 грн. 61 коп. з розрахункового рахунку Держказначейства України.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) від 15.12.92 заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премії, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" ( 2863-12 ) щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання. В разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Оскільки Указ Президента України від 19.09.96 "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів" ( 856/96 ) поширювався на всіх суддів України, тобто доплата у розмірі 50 % від посадового окладу судді носила не індивідуальний характер, тому суд обгрунтовано дійшов висновку про поширення зазначеного Указу Президента України і на суддів у відставці.
Щодо доводів скарги Держказначейства України, то вони не є підставами для скасування рішення суду, оскільки судом встановлено, що необхідні для виплати суми не надходили до Міністерства юстиції України і апеляційного суду Київської області, а відтак суд списав суму, яку необхідно було виплатити позивачці з розрахункового рахунку Головного управління Держказначейства України.
Порушення процесуального закону суд не допустив, оскільки усі відповідачі були залучені до участі в справі, в тому числі і Держказначейство України.
Касаційні підстави для скасування рішення суду відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ), судова палата УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державного казначейства України залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду від 20.12.2001 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
"Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики", N 13, березень, 2003 р.