Про визнання недійсним договору застави

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.06.2001

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву МПП "Геракл" про перевірку постанови арбітражного суду Дніпропетровської області від 21.12.2000 у справі за позовом МПП "Геракл" до Акціонерного комерційного банку "Причорномор'я" про визнання недійсним договору застави.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 04.09.2000 відмовлено у задоволенні позову МПП "Геракл" про визнання недійсним договору застави.

Голова арбітражного суду здійснив нагляд у справі і постановою від 21.12.2000 рішення залишив без змін.

МПП "Геракл" у заяві про перевірку постанови в порядку нагляду просить рішення та постанову скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; при розгляді справи було невірно застосовано норму права, зокрема статтю 12 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ); у договорі застави невірно визначено місцезнаходження предмета застави.

Перевіркою матеріалів справи встановлено таке.

Між АКБ "Причорномор'я" та ПП "Ірістон" 02.03.98 був укладений кредитний договір N 6/1-98, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 150000 доларів США.

Між МПП "Геракл", майновим поручителем ПП "Ірістон" та АКБ "Причорномор'я" 02.03.98 був укладений договір застави. Згідно з умовами договору предметом застави є нерухоме майно (приміщення) у нежилому будинку, що знаходиться у м. Дніпропетровську.

Дійсність кредитного договору N 6/1-98 була підтверджена рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 23.07.99 та постановою заступника голови арбітражного суду Дніпропетровської області від 14.09.99 про перевірку цього рішення в порядку нагляду у справі N Д19-34.

Що стосується договору застави, то арбітражний суд обґрунтовано відмовив у позові про визнання його недійсним, оскільки відповідно до Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) у договорі застави має бути зазначено найменування, місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнута згода. Зазначені умови передбачено пунктом 1 договору застави. Подальші зміни цих умов не тягнуть за собою недійсності договору застави.

Твердження заявника про недостатність опису предмета застави, який є у договорі, для його ідентифікації не приймається до уваги, оскільки опис майна, передбачений статтею 12 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ), має бути достатнім для ідентифікації цього майна серед інших об'єктів. У пунктах 2 і 3 спірного договору наводиться опис заставлених приміщень з посиланням на документи БТІ. Цього опису достатньо для ідентифікації предмета застави, а тому вимоги статті 12 Закону України "Про заставу" є виконаними. За таких обставин не можна вважати недійсним договір застави внаслідок помилки в зазначенні адреси заставлених приміщень, оскільки опис майна, включений до пункту 2 спірного договору, не залишає сумніву, які саме будівлі заставлено.

Зважаючи на викладене, судова наглядова колегія вважає, що рішення та постанова арбітражного суду Дніпропетровської області відповідають матеріалам справи та чинному законодавству і підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 106 - 108 АПК ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:

Рішення від 04.09.2000 та постанову від 21.12.2000 арбітражного суду Дніпропетровської області у даній справі залишити без змін.