Голова обласного суду вправі в межах своєї компетенції витребувати будь-яку цивільну справу, що перебуває у провадженні того чи іншого суду, і передати її на розгляд іншого суду. Встановивши, що відповідач ухилявся від сплати аліментів, суд залежно від обставин справи може стягнути з нього аліменти за минулий час, але не більше як за три роки

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

УХВАЛА

24.12.1980

(Витяг)

У листопаді 1980 р. З. Ш. пред'явила позов до З. В. про розірвання шлюбу і стягнення аліментів. Позивачка зазначала, що з 1969 р. перебуває в шлюбі з відповідачем, має від нього сина 1971 р. народження. У зв'язку з поганим ставленням відповідача до неї та дитини, постійними сварками вони за взаємною згодою у травні 1980 р. розійшлися. Оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, позивачка просила розірвати шлюб та стягнути з відповідача аліменти.

З. В. пред'явив зустрічний позов про поділ майна, вимоги на яке заявила також мати позивачки.

Рішенням судової колегії в цивільних справах Чернівецького обласного суду від 24 листопада 1989 р. шлюб між З. Ш. та З. В. розірвано. Постановлено стягнути з З. В. аліменти щомісячно у розмірі 1/4 частини його заробітку на утримання сина з 1 червня 1980 р. до його повноліття.

Ухвалою цього ж суду від 24 листопада 1980 р. позов З. В. про поділ майна виділено в окреме провадження.

У касаційній скарзі З. В. посилався на порушення судом правил підсудності, неправильне виділення його позову про поділ майна в окреме провадження та неправильне визначення початкового строку стягнення аліментів. Тому просив рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Матеріалами справи стверджується, що характер взаємовідносин між сторонами свідчить про неможливість збереження у майбутньому сім'ї. З урахуванням того, що з травня 1980 р. сторони разом не проживають, самі підтвердили в суді неможливість примирення, суд дійшов правильного висновку про необхідність розірвання між ними шлюбу.

Згідно з вимогами ст. 88 КпШС ( 2006-07 ) суд, встановивши, що відповідач ухилявся від сплати аліментів, залежно від обставин справи може стягнути з нього аліменти за минулий час, але не більше як за три роки. Встановивши такі обставини, суд правильно визначив початковий строк стягнення аліментів з червня 1980 р.

Суд також правильно виділив в окреме провадження позов З. В. про поділ майна, оскільки на майно, яке він просив поділити, заявила вимоги мати позивачки. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду УРСР у п. 9 постанови від 31 серпня 1979 р. "Про судову практику в справах про розірвання шлюбу" ( v0008700-79 ), розгляд у шлюбно-розлучному процесі майнових спорів подружжя, по яких до участі в справі мають залучатися треті особи, законом не передбачено.

Безпідставним є посилання З. В. на порушення правил підсудності, оскільки відповідно до ст. 133 ЦПК ( 1502-06 ) голова обласного суду вправі в межах своєї компетенції витребувати цивільну справу, що перебуває у провадженні того чи іншого суду, і передати її на розгляд іншого суду.

Керуючись статтями 310, 311 ЦПК ( 1503-06 ), судова колегія в цивільних справах Верховного Суду УРСР УХВАЛИЛА:

касаційну скаргу З. В. залишити без задоволення, а рішення та ухвалу судової колегії в цивільних справах Чернівецького обласного суду від 24 листопада 1980 р. - без зміни.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.