Подружжя саме може визначити спосіб поділу майна, нажитого в шлюбі, і кожен з них має розпорядитись на свій розсуд виділеною в такий спосіб частиною майна

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.03.1993

(Витяг)

У червні 1980 р. Х. пред'явив позов до Х. про розірвання шлюбу і поділ спільного майна.

Рішенням Ленінського райнарсуду м. Донецька від 17 червня 1980 р. шлюб розірвано, а спір у частині поділу майна розглядався судами неодноразово.

У червні 1989 р. Х. пред'явила позов до Х. про визнання права на пай в ЖБК "Машинобудівельник" і залишення в її користуванні двокімнатної кооперативної квартири, оскільки Х. створив нову сім'ю і проживає у трикімнатній квартирі дружини. Вона домовилась з Х., що він забирає набутий під час шлюбу автомобіль "Волга", а кооперативну квартиру залишає їй. Останній з 1980 р. у квартирі не проживає, але не бажає квартиру переоформити на неї.

Х. пред'явив зустрічний позов про визнання Х. такою, що втратила право на спірну квартиру, посилаючись на те, що вона з 1983 р. працює і постійно проживає в Олександрійському районі.

У червні 1992 р. Х. пред'явив позов до Х. і С. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, посилаючись на те, що договір укладено без його відома і коли спір про квартиру був на вирішенні суду. Одночасно просив визнати незаконними рішення Ленінського райвиконкому від 28 березня 1990 р., яким затверджено рішення загальних зборів членів ЖБК про прийняття Х. у члени кооперативу, рішення зборів членів ЖБК від 27 лютого 1992 р., котрим підтверджено рішення зборів членів ЖБК від 21 вересня 1980 р. про прийняття Х. в члени ЖБК і передачу паю.

Рішенням судової колегії в цивільних справах Донецького обласного суду позовні вимоги сторін задоволені частково. Зокрема, про визнання Х. такою, що втратила право на спірну квартиру, про поділ квартири, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - відмовлено, а інше майно колишнього подружжя Х. поділено: за позивачкою визнано право на паєнагромадження в сумі 1278 крб.

У касаційних скаргах Х. і Х. просять скасувати рішення, посилаючись на помилковість висновків суду.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, зокрема, з таких підстав.

Судом встановлено, що колишнє подружжя Х. в період шлюбу нажили автомобіль "Волга", двокімнатну кооперативну квартиру і предмети домашнього вжитку. Членом ЖБК "Машинобудівельник" був Х., автомобіль у державній автоінспекції був зареєстрований на нього.

Оскільки подружжя домовилось про добровільний поділ майна: чоловіку автомобіль, а дружині - кооперативна квартира і домашнє майно, Х. 2 вересня 1980 р. подав заяву про вихід його з членів ЖБК, переведення паю на дружину. 25 серпня 1980 р. вони зареєстрували розірвання шлюбу, 5 вересня 1980 р. Х. виписався з спірної квартири, а 26 вересня 1980 р. вступив у новий шлюб. 21 вересня 1980 р. його колишня дружина Х. була прийнята в члени ЖБК. Враховуючи, що у загальних зборах членів ЖБК 21 вересня 1980 р. взяло участь менше 2/3 його членів, загальні збори членів цього ж кооперативу вже у правомочному складі 27 червня 1992 р. підтвердили попереднє рішення. Х. фактично здійснювала права і обов'язки члена ЖБК з часу прийняття зборами членів ЖБК першого рішення і повністю сплатила пайовий внесок. Наведене підтверджується матеріалами справи, в тому числі даними книг ЖБК по виплаті паєнагромадження і витрат на утримання квартири.

Після прийняття Закону СРСР "Про власність в СРСР" ( v1305400-90 ) Х. стала власником кооперативної квартири і відповідно до повноважень власника продала її С.

Суд дійшов правильного висновку, що оскільки Х. не одержав з кооперативу паєнагромадження у зв'язку з домовленістю з колишньою дружиною про порядок поділу майна, його членство у ЖБК припинилось з часу подачі заяви про вибуття з кооперативу. Посилання на відсутність рішення загальних зборів членів ЖБК про виключення Х. з кооперативу не спростовує цього висновку. Статут ЖБК не передбачає правила, за яким при вибутті з ЖБК за волевиявленням його члена було б необхідним рішення про виключення з членів кооперативу.

У матеріалах справи є заява Х. про вибуття з членів ЖБК і заява його колишньої дружини Х. про прийняття її в члени кооперативу.

Перевіривши законність укладення договору купівлі-продажу квартири, суд встановив, що порушень закону при його укладенні не допущено.

Виходячи з наведеного, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила без зміни рішення обласного суду.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.