Про поміщення в психіатричну лікарню із суворим наглядом

Тип: Ухвала

Дата: 26 жовтня 1999 р.

Статус: Не визначено

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 26.10.99

vd991026

(Витяг)

Постанову судді про застосування примусових заходів медичного характеру скасовано, оскільки на порушення вимог ч. 3 ст. 17 КПК України ( 1001-05 ) справу розглянуто суддею одноособово, а не в колегіальному складі суддів

Постановою судді Рівненського обласного суду від 27 липня 1999 р. до П. застосовано примусові заходи медичного характеру - поміщення в психіатричну лікарню із суворим наглядом до його одужання.

Як установив суд, 19 жовтня 1998 р. о 12-й годині П., перебуваючи в стані неосудності, підізвав до себе П.С., який проходив повз нього, і, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, безпричинно вдарив його кулаком в обличчя та по голові. Внаслідок хуліганських дій П. потерпілому П.С. було заподіяно легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.

Через годину в квартиру, де проживав П., для з'ясування обставин вчинення хуліганських дій прибув дільничний інспектор міліції К., одягнений у формений одяг. Як тільки К. представився П. і назвав мету свого візиту, той раптово вдарив його ножем у ліву частину грудної клітки і намагався зробити це вдруге. Захищаючись від нападу, К. вистрелив із табельної зброї в ноги П., вибіг на вулицю і повідомив чергового відділу внутрішніх справ про вчинений на нього напад. П. з ножем у руках намагався наздогнати К. на вулиці, але був затриманий працівниками міліції.

Розглянувши справу за касаційною скаргою адвоката, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України скасувала постанову судді з таких підстав.

При вирішенні питання щодо порядку розгляду справи (одноособово чи колегіально) суддя не врахував, що в даному випадку слід керуватися загальним правилом, сформульованим у ст. 17 КПК ( 1001-05 ), оскільки спеціальних норм щодо розгляду даної категорії справ у законі немає.

Як видно з матеріалів справи, діяння неосудної особи П. містять ознаки, передбачені ч. 2 ст. 206 та ст. 190-1 КК ( 2002-05 ), за останньою з яких на той час могло бути призначено покарання у вигляді смертної кари*. Згідно з ч. 3 ст. 17 КПК ( 1001-05 ) такі справи повинні були розглядатися у складі двох суддів і трьох народних засідателів.

---------

* Статтю 24 КК ( 2001-05 ) виключено Законом від 22 лютого 2000 р. ( 1483-14 )

Усупереч вимогам цього закону суддя розглянув справу одноособово. За правилами ст. 370 КПК ( 1003-05 ) таке порушення є істотним і тягне скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу адвоката Г. задовольнила, постанову судді щодо П. скасувала, а справу повернула у той самий суд на новий розгляд.

Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2(18), 2000 р.

Пов'язані документи

  • Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України
  • Кримінально-процесуальний кодекс України
  • Кримінально-процесуальний Кодекс України (від статті 237 до статті 485)
  • Кримінальний кодекс України
  • Кримінальний кодекс України ( від статті 147 до статті 263 )