Вирішуючи позов члена сім'ї наймача жилого приміщення про вселення в це приміщення, суд зобов'язаний ретельно перевірити причини його вибуття звідти, маючи, зокрема, на увазі, що відповідно до ст. 107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, не вправі заявляти такі вимоги

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

30.06.93

(Витяг)

П. звернулась з позовом до П. Я. про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням. Вона зазначала, що в серпні 1980 р. уклала шлюб з відповідачем, мають двох неповнолітніх дітей. У 1980 р. колгосп "Росія" надав П. Я. двокімнатну квартиру в м. Глобино. Через зловживання відповідачем спиртними напоями у сім'ї виникають сварки, відповідач поміняв замки і не впускає її в квартиру. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила її позов задовольнити.

Рішенням Глобинського районного народного суду від 16 вересня 1991 р. позов задоволено. Постановлено зобов'язати відповідача не чинити перешкод в проживанні позивачці з дітьми в спірній квартирі. Визнано незаконним рішення колгоспу і профспілкового комітету про надання цієї квартири А., зобов'язано правління колгоспу "Росія" привести в належний стан спірну квартиру, забезпечивши виконання рішення. Одночасно судом постановлено окрему ухвалу про порушення правлінням і профспілковим комітетом колгоспу житлового законодавства.

В касаційному порядку справа не розглядалась.

Протест заступника прокурора Полтавської області про скасування рішення і ухвали суду з направленням справи на новий розгляд постановою президії Полтавського обласного суду від 12 березня 1993 р. залишений без задоволення.

У протесті заступника Генерального прокурора України також ставиться питання про скасування цих рішень з направленням справи на новий розгляд в зв'язку з порушенням судом вимог статей 15, 30 і 62 ЦПК ( 1501-06 ).

Протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення, народний суд, з яким погодилась президія обласного суду, виходив з того, що поселившись в спірну квартиру як член сім'ї відповідача, позивачка набула рівного з ним права користування приміщенням, а оскільки відповідач чинить їй перешкоди в користуванні, позов про вселення підлягає задоволенню. Що ж до рішення правління колгоспу і профспілкового комітету про надання квартири А., то воно є незаконним, оскільки квартира не є вільною.

Однак, повністю з такими висновками погодитися не можна, оскільки зроблені вони судом без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 107 ЖК ( 5464-10 ) та роз'яснень, даних в п. 11 постанови N 2 ( v0002700-85 ) Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", наймач або член його сім'ї, що вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явленого про це позову.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

З матеріалів справи вбачається, що спірною є двокімнатна квартира, котра була надана чоловіку позивачки в зв'язку з роботою в колгоспі, якому вона і належить.

Позивачка поселилась в квартиру як член сім'ї відповідача і набула рівного з ним права користування житлом. З матеріалів справи видно, що в грудні 1990 р. після розладу в сімейних стосунках вона вивезла своє майно до батьків, які також проживають в цьому місті.

Як зазначено в акті комісії з числа колгоспників, при виїзді позивачка привела квартиру в непридатний для проживання стан (побиті вікна, стекла в дверях, обірвані шпалери, розбиті і вирвані вхідні двері). Однак суд на ці обставини уваги не звернув і не з'ясував причини вивозу позивачкою свого майна із спірної квартири, мотиви її таких дій і чи не свідчать вони про вибуття на інше постійне місце проживання.

Ці обставини, як і та, що згідно з довідкою виконкому Глобинської міської Ради П. як проживаючій в м. Глобино рішенням від 29 березня 1991 р. виділено земельну ділянку 0,25 га в м. Черевані під забудову, мають суттєве значення для правильного вирішення справи, однак вони предметом дослідження суду не були і ніякої оцінки не отримали.

Крім цього, визнаючи незаконним рішення правління колгоспу і профспілкового комітету про надання спірної квартири А., який вже фактично вселився в неї, і вирішуючи тим самим питання про його права і обов'язки, суд не притяг того до участі в справі і розглянув її без нього, що відповідно до п. 8 ст. 314 ЦПК ( 1503-06 ) є безумовною підставою для скасування рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія Верховного Суду України визнала, що всі постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.