Про притягнення до адміністративної відповідальності

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

27.03.2003

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України <...>, розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою П-ча В.М. на постанову ОДАІ Кіровського РВ ДДУ УМВС України в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності, встановила:

У лютому 2000 року П-ч В.М. звернувся до суду із даною скаргою та зазначав, що постановою начальника ОДАІ від 02.11.99 його визнано винним в порушенні пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху ( 1094-93-п ) та у вчиненні ДТП, яка трапилася 14.09.99, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України ( 80731-10 ) у вигляді штрафу у розмірі 50 грн.

Вважав таку постанову незаконною, оскільки Правил дорожнього руху ( 1094-93-п ) він не порушував.

Посилаючись на зазначене та що про наявність зазначеної постанови він дізнався лише в лютому 2000 року, просив поновити йому строк звернення до суду із даною скаргою та скасувати постанову від 02.11.99. Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 24.10.2001 у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі П-ч В.М. просить це рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи рішення, суд виходив з того, що заявник, керуючи транспортним засобом, їхав по вул. Кірова м. Донецька і, не переконавшись у правильності повороту ліворуч та що він буде небезпечним для інших учасників руху, не уступив дорогу автомобілю під керуванням Ч-кого Г.Є., який виконував обгін ліворуч. Внаслідок порушення заявником пп. 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху ( 1094-93-п ) сталася ДТП та пошкоджено автомобілі. Тому заявника підставно за ст. 124 КпАП України ( 80731-10 ) притягнуто до адміністративної відповідальності.

Проте таких висновків суд дійшов всупереч доказам, що є у справі, та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Так, з листів начальника управління державтоінспекції, начальника відділу ДАІ Донецького міськуправління та з акта обстеження дільниці автодороги по вул. Кірова, складеного посадовими особами комунального господарства, вбачається, що ДТП сталася на перехресті нерівнозначних доріг. Про те, що місцем ДТП є перехрестя, свідчать не тільки зазначені листи та акт, а й дорожній знак 2.1 "Дати дорогу", встановлений на цій дорозі перед виїздом на вул. Кірова, куди мав їхати позивач. Обгін на перехресті заборонено (пп. "а" п. 14.6 Правил дорожнього руху ( 1094-93-п ).

Суд оглянув місце ДТП і також встановив, що до вул. Кірова, де сталася ДТП, примикає другорядна дорога, на якій встановлено дорожній знак 2.1 "Дати дорогу".

Проте судом зроблені протилежні висновки та зазначено, що ці дороги не складають перехрестя, оскільки дорога, яка примикає до вул. Кірова, без покриття, вона (дорога) є "дикою", і тому її не можна вважати дорогою.

Оскільки такого висновку суд дійшов всупереч наданим в справі доказам, що є порушенням норм процесуального права, погодитися з рішенням суду не можна, воно підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Керуючись ст. 324 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу П-ча В.М. задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 24.10.2001 скасувати, а справу направити на новий розгляд.

"Закон & Бізнес", N 24, 14 червня 2003 р.