Щодо позбавлення волі

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 18.05.99 м.Київ

vd990518

(Витяг)

Вирок скасовано, а справу повернуто на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що суд безпідставно виправдав підсудних в умисному пошкодженні рухомого складу залізничного транспорту, визнавши їх винними лише в розкраданні державного майна, та не обговорив питання про застосування додаткового покарання - конфіскації майна

Вироком судової колегії в кримінальних справах Чернігівського обласного суду від 24 березня 1999 р. Я., Ю.М. і Ю.В. виправдано за ст. 78 КК ( 2001-05 ) і засуджено всіх трьох за ч. 2 ст. 81 КК до позбавлення волі. Відповідно до Закону від 24 липня 1998 р. "Про амністію" ( 61-14 ) Я. від покарання звільнено.

Я., Ю.М. та Ю.В. виправдано за ст. 78 КК ( 2001-05 ) за обвинуваченням у тому, що вони умисно розукомплектували 11 залізничних платформ тривалого запасу, які стояли на тупиковій колії станції, і тим самим пошкодили рухомий склад, що могло спричинити аварію поїзда або порушити нормальну роботу транспорту, і одночасно засуджено за ч. 2 ст. 81 КК за те, що вони вчинили за попереднім зговором чотири крадіжки деталей з тих самих залізничних платформ за таких обставин.

Виявивши на залізничній станції в тупику 15 платформ тривалого запасу, Я., Ю.М. і Ю.В. вирішили викрасти з них деталі з кольорового металу. Наприкінці травня 1998 р. вони відкрутили й викрали із зазначених платформ сім кріпильних кришок роликових букс загальною вартістю 124 грн., одну головну і три магістральні частини повітророзподільників загальною вартістю 924 грн., а всього на суму 1 тис. 48 грн. На початку червня 1998 р. Ю.В. повторно відкрутив і викрав з платформ ще шість кріпильних кришок роликових букс загальною вартістю 106 грн. У середині червня 1998 р. Я. і Ю.М. з тих самих платформ відкрутили й викрали три такі кришки загальною вартістю 53 грн. і п'ять магістральних частин повітророзподільників загальною вартістю 1 тис. 260 грн., а всього на суму 1 тис. 313 грн. 28 червня 1998 р. Ю.В. і Ю.М. знову відкрутили й викрали з платформ шість кріпильних кришок роликових букс загальною вартістю 106 грн.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи, порушив питання про скасування виправдувального й обвинувального вироків і направлення справи на новий судовий розгляд. У касаційному поданні зазначається, що Ю.В., Я. і Ю.М. умисно пошкодили рухомий склад залізничного транспорту, що могло спричинити аварію поїзда або порушення нормальної роботи залізничного транспорту, а тому вони безпідставно виправдані за ст. 78 КК ( 2001-05 ). Крім того, суд не призначив засудженим за ч. 2 ст. 81 КК додаткове покарання у вигляді конфіскації майна і не навів у вироку мотивів її незастосування.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила касаційне подання, зазначивши таке.

За змістом статей 327, 334 КПК ( 1003-05 ) виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено його участі у вчиненні злочину. В мотивувальній частині такого вироку повинні бути викладені підстави виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

У даній справі ці вимоги закону належним чином не виконані.

Органами попереднього слідства Ю.В., Я. і Ю.М. було пред'явлено обвинувачення в тому, що вони, вчинивши крадіжку державного майна, тим самим умисно розукомплектували залізничні платформи, чим пошкодили рухомий склад, що могло спричинити аварію поїзда або порушити нормальну роботу залізничного транспорту. Ці їх дії було кваліфіковано за ч. 4 ст. 81 КК ( 2001-05 ) (крадіжка, вчинена у великих розмірах, за попереднім зговором групою осіб і повторно) та за ст. 78 КК (пошкодження транспортних засобів).

Суд, як видно з вироку, перекваліфікував дії засуджених у частині розкрадання державного майна на ч. 2 ст. 81 КК ( 2001-05 ) (крадіжка, вчинена за попереднім зговором групою осіб і повторно), а за ст. 78 КК виправдав їх.

Як на підстави виправдання суд послався на довідку начальника служби вагонного господарства залізниці та на показання начальника станції Є. і експерта К. про те, що платформи стояли на тупиковій колії і не використовувалися тривалий час (понад рік), що перед початком експлуатації вони підлягали обов'язковому технічному огляду і що К. після встановлення пошкоджень на платформах дозволив перегнати їх на іншу станцію. За таких обставин, як зазначив суд, у діях підсудних відсутня об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 78 КК ( 2001-05 ), а має місце лише розкрадання державного майна.

Проте такі доводи щодо підстав виправдання засуджених, як і висновки про відсутність у їх діях складу злочину, передбаченого ст. 78 КК ( 2001-05 ), не можна визнати обгрунтованими, оскільки вони належно не мотивовані і не відповідають фактичним обставинам справи.

Як на попередньому слідстві, так і під час судового розгляду справи Ю.В., Ю.М. та Я., визнавши в повному обсязі свою вину у викраденні деталей із платформ, разом з тим пояснили, що про наслідки розукомплектування вони тоді не думали. Ніякої оцінки цим обставинам суд не дав і, зазначивши у вироку, що в діях підсудних відсутній склад злочину, передбаченого ст. 78 КК ( 2001-05 ), з посиланням на те, що платформи стояли на тупиковій колії і тривалий час не використовувалися, обвинувачення в цій частині, по суті, не спростував.

Згідно з довідкою та показаннями представників залізниці, на які суд послався у вироку, платформи, які стояли на тупиковій колії, дійсно були поставлені туди на тривалий відстій, є державним резервом і в будь-який момент могли бути витребувані для використання за призначенням.

За висновком технічної експертизи, підтвердженим у судовому засіданні Є. і К., за відсутності магістральних та головних частин повітророзподільників, кріпильних кришок роликових вузлів, тобто тих деталей, які були викрадені засудженими з 11 платформ, використання останніх за призначенням неможливе. Така несправність платформ при їх експлуатації могла призвести до аварії поїзда чи до порушення нормальної роботи залізничного транспорту. На іншу станцію платформи були доставлені для ремонту в умовах особливого режиму - зі швидкістю 10 кілометрів за годину.

Ці докази суд до уваги не взяв, ніякої оцінки їм не дав, хоча вони могли істотно вплинути на його висновки. За таких обставин наведені в касаційному поданні доводи про те, що вирок у частині виправдання засуджених за ст. 78 КК ( 2001-05 ) не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню, є обгрунтованими.

Правильними є й доводи прокурора про те, що суд порушив вимоги закону при призначенні засудженим покарання за ч. 2 ст. 81 КК ( 2001-05 ). Санкцією цього закону поряд з основним покаранням передбачено й альтернативне додаткове у вигляді конфіскації майна.

Призначаючи покарання підсудним, суд повинен був обговорити питання про те, застосовувати до них це додаткове покарання чи ні. Однак, як вбачається з вироку, суд із цього приводу не тільки не навів ніяких мотивів, а й не зазначив, засуджуються вони з конфіскацією майна чи без неї.

При новому розгляді справи, як зазначила судова колегія, суду необхідно ретельно дослідити пред'явлене Ю.В., Я. і Ю.М. обвинувачення в умисному пошкодженні транспортних засобів, тобто за ст. 78 КК ( 2001-05 ), дати їхнім діям належну оцінку і залежно від встановленого вирішити, чи винні вони у вчиненні цього злочину. При цьому суду необхідно визначитися щодо того, чи можуть бути підставою для виключення відповідальності осіб, які умисно пошкодили рухомий склад, тривалість його відстою та попередній огляд перед початком експлуатації.

При призначенні підсудним покарання за ч. 2 ст. 81 КК ( 2001-05 ) суду потрібно також обговорити питання про застосування щодо них додаткового покарання - конфіскації майна.

З урахуванням наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора задовольнила, вирок скасувала, а справу направила в той самий суд на новий розгляд в іншому складі.

Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 4(14), 1999 р.