Тип: Ухвала
Дата: 05 вересня 2000 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 05.09.2000
(Витяг)
Згвалтування, поєднане із заподіянням потерпілій тілесного ушкодження, визнаного тяжким лише за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, не може вважатися таким, що спричинило особливо тяжкі наслідки
Вироком судової колегії в кримінальних справах Чернівецького обласного суду від 12 липня 2000 р. С. засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.17, п."ж" ст.93 та ч.4 ст.117, ч.2 ст.118, ч.2 ст.140, ч.3 ст.193 КК ( 2001-05, 2002-05 ), на 13 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Суд постановив стягнути з С. 49 грн. 59 коп. судових витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, та 728 грн. 96 коп. витрат на лікування потерпілої.
С. визнано винним і засуджено за злочини, вчинені ним за таких обставин.
20 березня 2000 р. приблизно о 20-й годині 30 хвилин він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, завів потерпілу С.О. в сад неподалік від пологового будинку, де, застосовуючи фізичне насильство та погрози, задовольнив із нею свою статеву пристрасть неприродним способом, потім згвалтував, що спричинило особливо тяжкі наслідки, після чого повторно задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.
Маючи намір убити С.О. з метою приховання вчиненого злочину, С. завдав їй вісім ударів ножем, п'ять із яких - у життєво важливі органи, але смерть потерпілої не настала з причин, що не залежали від його волі, оскільки С.О., опритомнівши, дійшла до пологового будинку, де їй своєчасно було надано медичну допомогу.
Вчинивши замах на умисне вбивство, С. таємно викрав індивідуальне майно потерпілої вартістю 55 грн., чим заподіяв їй значну шкоду, а також особисті документи - паспорт і посвідчення.
Розглянувши справу за касаційною скаргою засудженого С., в якій він порушив питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України скаргу задовольнила частково з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини С. у вчиненні злочинів грунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні.
Зокрема, С. визнав себе винним частково і пояснив, що справді заподіяв потерпілій тілесні ушкодження та викрав сумочку з грішми й документами, проте заперечував згвалтування С.О., задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом та замах на її вбивство. Він розповів, що 20 березня 2000 р. після роботи вжив спиртні напої, по дорозі додому в тролейбусі познайомився з С.О. і домовився з нею, що вона за 20 грн. задовольнить його статеву пристрасть неприродним способом. У пошуках місця для вчинення обумовлених дій вони зайшли в сад, де потерпіла погодилася вчинити їх, але вже за 50 грн., що його не влаштовувало. Боячись, що С.О. заявить на нього в міліцію, він звалив її на землю і при цьому випадково поранив ножем у шию та живіт.
Потерпіла С.О. в судовому засіданні показала, що в тролейбусі познайомилась із С., який запропонував їй зайти в кафе випити кави, і вона погодилася. Після відвідання кафе вони прогулювалися вулицею. Дійшовши до пологового будинку, С., скориставшись тим, що навколо не було людей, затягнув її в сад неподалік від будинку й хотів задовольнити з нею свою статеву пристрасть неприродним способом, але вона йому відмовила. Розлючений цим, він витяг із кишені ніж і, застосувавши фізичну силу та погрози, задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом, а потім примусив її роздягтися і згвалтував, після чого знову задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом. Вона кричала і кликала на допомогу, а С. двічі вдарив її ножем у шию і намагався вдарити ще й у горло, але вона відвела удар. Тоді він із великою силою ударив її ножем у живіт. Втрачаючи свідомість, вона чула, як С. зняв із гілки дерева її сумочку, в якій були 7 грн. та документи. Опритомнівши, вона дійшла до пологового будинку, де їй було надано медичну допомогу.
Із протоколу огляду місця події вбачається, що на місці вчинення злочину виявлено численні плями бурого кольору та потоптаний сніг.
Під час відтворення обстановки й обставин події С. показав місце, куди він завів С.О. і де ножем заподіяв їй тілесні ушкодження в шию та живіт, місце, де після вчинення злочину викинув ніж, яким поранив потерпілу, а також місце, де залишив сумочку. У вказаному ним місці ніж було знайдено.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, на тілі С.О. виявлено вісім ножових поранень, два з них заподіяно в шию і три - в живіт, тобто в життєво важливі органи. Одержані потерпілою тілесні ушкодження віднесено до тяжких, небезпечних для життя в момент їх заподіяння. У неї виявлено ушкодження й на руках і стегні, характерні для ситуації, коли відбувається боротьба і має місце самозахист. Із висновку судово-медичної експертизи також убачається, що й на тілі С. є ушкодження, які могли бути одержані внаслідок опору, вчиненого С.О.
Експертизою речових доказів на береті потерпілої виявлено кров, яка могла походити від неї, а на її светрі - колото-різані пошкодження, які за локалізацією та кількістю повністю збігаються з ушкодженнями на її тілі й утворилися внаслідок дії предмета, яким міг бути ніж.
Те, що С. після вживання спиртних напоїв познайомився у тролейбусі з дівчиною і пішов з нею, підтвердив свідок Х.
Сукупність наведених доказів достовірно свідчить про доведеність вини С. у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Як правильно зазначив суд у вироку, умисел С. був спрямований на позбавлення потерпілої життя, про що свідчать місце, час, спосіб і знаряддя злочину, а також та обставина, що удари завдавалися неодноразово з великою силою в життєво важливі органи. Тому посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що він не мав умислу вчинити вбивство, є необгрунтованим. Твердження про те, що він не вчиняв згвалтування та не задовольняв статеву пристрасть неприродним способом, суперечать показанням потерпілої, які об'єктивно підтверджені іншими доказами і правильно визнані судом достовірними.
Дії засудженого за ч.2 ст.17, п."ж" ст.93 та ч.2 ст.118, ч.2 ст.140, ч.3. ст.193 КК ( 2001-05, 2002-05 ) кваліфіковано правильно.
Разом з тим суд помилково кваліфікував дії С. за ч.4 ст.117 КК, оскільки без достатніх підстав дійшов висновку, що в даному випадку згвалтування спричинило особливо тяжкі наслідки.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.15 постанови від 27 березня 1992 р. N 4 ( v0004700-92 ) "Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини", особливо тяжкими наслідками, що дають підстави кваліфікувати дії винного за ч.4 ст.117 КК ( 2002-05 ), можуть бути визнані смерть або самогубство потерпілої, втрата будь-якого органу чи його функцій, душевна хвороба або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрата здатності до дітонародження, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини, що сталися внаслідок згвалтування.
Із матеріалів справи вбачається, що в даному випадку такі наслідки не настали. Потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, але вони не можуть вважатися такими, що спричинили особливо тяжкі наслідки.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу засудженого С. задовольнила частково, вирок судової колегії в кримінальних справах Чернівецького обласного суду щодо С. змінила, перекваліфікувала його дії з ч.4 ст.117 КК ( 2002-05 ) на ч.1 цієї статті.
"Вісник Верховного Суду України", N 1, січень-лютий 2001 р.