Тип: Постанова
Дата: 20 березня 2001 р.
Статус: Не визначено
ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20.03.2001
(Витяг)
Постановою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2000 р. І. Л. притягнено до адміністративної відповідальності на підставі ст. 7 Закону від 5 жовтня 1995 р. "Про боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ) (далі - Закон), піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та заборонено займати посади в державному апараті протягом трьох років з дня звільнення.
І. Л. визнано винною в корупційному діянні, передбаченому п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону ( 356/95-ВР ), яке полягає в тому, що вона, перебуваючи на державній службі на посаді начальника ДПІ в Приазовському районі Запорізької області, впродовж 1997 - 1999 рр. незаконно одержувала матеріальні блага, послуги й інші переваги.
Так, восени 1997 р. І. Л. просила голову КСП "Таврія" виділити для її чоловіка І. А., фермера господарства "Доник", плуг, списаний трактор та автомобіль ГАЗ-53. За розпорядженням голови цього підприємства І. А. були надані плуг, який використовувався до 1999 р., та автомобіль ГАЗ-53, яким протягом трьох днів був перевезений урожай фермера. Гроші за використання техніки в касу КСП внесені не були.
Улітку 1998 р. на прохання І. Л. голова КСП "Більшовик" виділив автомобіль ГАЗ-53, на якому шофер цього підприємства працював на збиранні врожаю фермера п'ять днів. Оплату в касу КСП за користування автомобілем не здійснено.
Із серпня 1998 р. по травень 1999 р. на складі цього ж КСП зберігалися зерно та соняшник, зібрані з полів І. А. Оплату за послуги було проведено за заниженою ціною.
Восени 1998 р. на прохання І. Л. для збирання врожаю соняшника з полів І. А. голова КСП "Дума Леніна" виділив комбайн, який використовувався чотири дні. Гроші за це в касу підприємства не внесено.
На прохання І. Л. голова КСП "Азовець" надав І. А. в користування приміщення складу, який використовувався фермером для зберігання продукції протягом 1996 - 1998 рр. Оплату за зберігання цієї продукції в касу КСП не здійснено.
Голова Верховного Суду України визнав, що постанова судді підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, факт вчинення І. Л. восени 1997 р. корупційних діянь, що не містять складу злочину, було встановлено слідчим СВ Приазовського РВ УМВС у Запорізькій області при розслідуванні кримінальної справи. Постановою цього слідчого від 23 листопада 1999 р. в порушенні кримінальної справи щодо І. Л. відмовлено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в її діях складу злочину. В матеріалах справи немає відомостей про те, що цю постанову було скасовано. Проте постановою заступника начальника відділу боротьби з корупцією УСБУ в Запорізькій області від 21 серпня 2000 р. повторно було відмовлено в порушенні кримінальної справи за цим самим епізодом щодо І. Л. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК, а 22 серпня 2000 р. було складено протокол про вчинення нею корупційного діяння, в якому зазначено також про вчинення корупційних діянь протягом 1996 - 1999 рр.
За змістом ч. 2 ст. 38 КпАП ( 80731-10 ), якою передбачено строки накладення адміністративних стягнень, у разі відмови в порушенні кримінальної справи або її закритті, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, проте в межах строків, передбачених ч. 1 цієї статті, тобто не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
Як вбачається з постанови судді, адміністративне стягнення за вчинення корупційних діянь у 1996 - 1999 рр. було накладено на І. Л. 19 вересня 2000 р., тобто за межами строків, встановлених ст. 38 КпАП ( 80731-10 ).
Крім того, протокол про вчинення корупційних діянь було складено з порушенням вимог ст. 247 КпАП ( 80732-10 ), тому провадження у справі підлягає закриттю.
Виходячи з наведеного Голова Верховного Суду України постанову судді скасував і справу закрив.
"Рішення Верховного Суду України", 2002 р.