Тип: Рішення
Дата: 06 червня 2002 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06.06.2002
(Витяг)
П. М. звернувся в суд із позовом до акціонерного товариства відкритого типу "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадний банк України) про стягнення проіндексованих грошових вкладів, успадкованих після померлої П. П., за двома рахунками на загальну суму 3 тис. 66 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 тис. грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2001 р., позов П. М. задоволено частково: стягнено суми проіндексованих грошових вкладів за двома рахунками на загальну суму 3 тис. 66 грн. та 51 грн. державного мита.
У касаційній скарзі Ощадний банк України просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира та ухвалу судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 6 Закону від 21 листопада 1996 р. "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" ( 537/96-ВР ) (далі - Закон "Про державні гарантії...") компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень провадиться починаючи з 1997 р. виключно у грошовій формі за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.
Як зазначено в ст. 7 Закону "Про державні гарантії..." ( 537/96-ВР ) (в редакції станом на момент постановлення оскаржуваних рішень), заощадження повертаються поетапно - залежно від віку вкладника, суми вкладу та інших обставин - у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Перелік груп вкладників і черговість виплат, зокрема й у зв'язку з умовами, зазначеними у ст. 8 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Законом "Про державні гарантії..." ( 537/96-ВР ) встановлено механізм виплати громадянам компенсації грошових заощаджень, згідно з яким Ощадний банк України провадить виплату проіндексованих заощаджень у межах коштів, передбачених для цього законом про Державний бюджет на відповідний рік, і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 30 Закону від 7 грудня 2000 р. "Про Державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) передбачено серед захищених статей видатків трансферти населенню, пов'язані, зокрема, з поверненням заощаджень громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону "Про державні гарантії..." ( 537/96-ВР ) компенсаційна індексація заощаджень громадян здійснюється при видачі вкладів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2001 р. N 275 ( 275-2001-п ) "Про виплату у 2001 році грошових заощаджень і страхових внесків громадян України, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху" передбачено категорії осіб, яким мають бути повернені грошові заощадження, та розмір виплат.
П. М. не належить до жодної з категорій вкладників, яким провадилися виплати в 2001 р. у відповідності з названою постановою.
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України ( 275-2001-п ) взагалі не регулюється питання про повернення грошових заощаджень, вкладених після 2 січня 1992 р., що мало місце в даному випадку, незважаючи на те, що зобов'язання й стосовно відновлення реальної вартості таких заощаджень взяла на себе держава, а не відповідач. Цей висновок випливає зі змісту ст. 1 Закону "Про державні гарантії..." ( 537/96-ВР ) та Рішення Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 р. ( v013p710-01 ). Отже, згідно із чинним законодавством на момент постановлення оскаржуваних рішень вимоги П. М. до Ощадного банку України про повернення проіндексованих грошових заощаджень є необгрунтованими й такими, що задоволенню не підлягають.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 р. ( v013p710-01 ) було визнано такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційними), положення ст. 7 Закону "Про державні гарантії..." ( 537/96-ВР ) (зі змінами) у частині щодо повернення заощаджень громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства, відновлених та проіндексованих згідно з цим Законом в установах Ощадного банку України, залежно "від віку вкладника" та "інших обставин". Разом з тим зазначене Рішення Конституційного Суду України ніякою мірою не ставить під сумнів відповідність інших положень Закону "Про державні гарантії..." нормам Конституції України.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення про стягнення сум проіндексованих грошових вкладів за двома рахунками на загальну суму 3 тис. 66 грн. підлягають скасуванню на підставі ст. 340 ЦПК ( 1503-06 ) як такі, що постановлені внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Виходячи з цього Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України рішення Богунського районного суду м. Житомира та ухвалу судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в частині задоволення позову скасувала і в задоволенні позову П. М. до Ощадного банку України про стягнення проіндексованих грошових вкладів відмовила.
"Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2002 р.