Тип: Постанова
Дата: 13 серпня 2002 р.
Статус: Не визначено
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.08.2002
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Вищого господарського суду України від 20.03.2002 ( v7_15600-02 ) у справі за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Д..." до Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську та управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про стягнення 31596399 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, процентів за прострочення такого відшкодування та зобов'язання надати висновок щодо відшкодування податку на додану вартість і процентів, ВСТАНОВИВ:
03.11.2000 Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Д..." (далі - Завод) звернулось до арбітражного суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просило стягнути суму бюджетної заборгованості з від'ємного значення податку на додану вартість, проценти за прострочення такого відшкодування та спонукати Державну податкову інспекцію у м. Дніпропетровську надати висновок про суми відшкодування з бюджету податку на додану вартість та нарахованих на бюджетну заборгованість процентів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками господарської діяльності позивача з жовтня 1997 року по червень 2000 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення, і, відповідно до п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підлягає відшкодуванню. Сума, не відшкодована платнику податку у встановлений термін, вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ.
ДПІ у м. Дніпропетровську позов не визнала з підстав невірного розрахунку сум невідшкодованої бюджетної заборгованості, а нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості не передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ).
Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області проти позову заперечує з підстав неподання до казначейства висновку податковим органом про відшкодування бюджетної заборгованості.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.11.2000 позов задоволено частково. Зобов'язано ДПІ у м. Дніпропетровську надати висновок щодо бюджетної заборгованості у сумі 4300124 грн. та нарахованих на бюджетну заборгованість процентів у сумі 13833590 грн., а Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області вказані суми перерахувати на рахунок позивача.
Постановою голови арбітражного суду Дніпропетровської області від 21.02.2001 рішення суду від 30.11.2000 скасовано і справу передано на новий розгляд. Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 29.05.2001 позов задоволено частково.
Зобов'язано ДПІ у м. Дніпропетровську надати управлінню державного казначейства України у Дніпропетровській області висновок щодо відшкодування Заводу процентів, нарахованих за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості у сумі 15738024 грн., а Управління державного казначейства перерахувати вказану суму на рахунок позивача.
В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2001 рішення суду залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2002 рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 29.05.2001 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2001 змінено. Позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача проценти, нараховані на бюджетну заборгованість 1997 року, січень-квітень та червень-грудень 1998 року, січень-квітень та жовтень-грудень 1999 року, лютий-червень 2000 року у сумі 15738024 грн. та відмовлено в позові у частині зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську надати управлінню державного казначейства України у Дніпропетровській області висновок щодо відшкодування ПДВ з бюджету.
Ухвалою Верховного Суду України від 04.07.2002 порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.03.2002.
Касаційна скарга мотивується тим, що Вищим господарським судом України неправильно застосовані норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що до ДПІ у м. Дніпропетровську позивач надав декларації та розрахунки з податку на додану вартість за період з жовтня 1997 року по червень 2000 року на загальну суму 46891851 грн.
Станом на 20.08.2000 сума належного відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ складала 18663303 грн. та 12903146 грн. процентів.
У зв'язку з повним відшкодуванням бюджетної заборгованості по ПДВ Заводу арбітражний суд Дніпропетровської області правильно, у цій частині, припинив провадження у справі.
Відповідно до п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
У той же час Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не передбачено надання платнику податку висновку органами Державної податкової служби про суми бюджетної заборгованості по ПДВ та процентів на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
Пунктом 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 ( z0263-97 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 року за N 263/2067, передбачено, що податковий орган надає висновок територіальному Державному казначейству України, а не платнику податку, тому в цій частині позовні вимоги позивача за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеного законом.
Вищий господарський суд України оскарженою постановою законно і обгрунтовано змінив резолютивну частину судових рішень господарських судів, стягнув на користь ЗАТ з іноземними інвестиціями "Д..." проценти, нараховані на бюджетну заборгованість у сумі 15738024 грн. та відмовив у позові у частині зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську надати управлінню державного казначейства України у Дніпропетровській області висновок щодо відшкодування ПДВ з бюджету.
Керуючись статтями 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Дніпропетровську залишити без задоволення. Постанову Вищого господарського суду України від 20.03.2002 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
"Вісник господарського судочинства", N 4, 2002 р.