Тип: Постанова
Дата: 12 липня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12.07.2005
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого Шицького І.Б., суддів: Гуля В.С., Гусака М.Б., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д. та Новікової Т.О., за участю представника ТОВ "Інтеграл-М" - Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська на постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. N 1/339н у справі за позовом ТОВ "Інтеграл-М" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 5 травня 2004 р. N 0000062630/0/п, ВСТАНОВИЛА:
У липні 2004 р. ТОВ "Інтеграл-М" подало до господарського суду Луганської області позов до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 5 травня 2004 р. N 0000062630/0/п. Вимоги мотивовані тим, що спірне повідомлення-рішення відповідача не відповідає вимогам законодавства.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15 жовтня 2004 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 5 травня 2004 р. N 0000062630/0/п, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача - приватного підприємства "Март" - було анульовано за відсутності відомостей про набрання чинності рішення Артемівського районного суду від 5 червня 2002 р. Крім того, угоди між ТОВ "Інтеграл-М" і приватним підприємством "Март" не були визнані недійсними в установленому порядку.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р. вищевказане рішення суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено, так як у приватного підприємства "Март" відсутнє право на складання податкових накладних у зв'язку з скасуванням його установчих документів та свідоцтва платника податку.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. N 1/339н постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р. скасовано, а рішення господарського суду Луганської області від 15 жовтня 2004 р. залишено без змін. Посилання зроблено на те, що визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, а укладені договори ТОВ "Інтеграл-М" і приватним підприємством "Март" не були визнані недійсними в установленому порядку.
Ухвалою Верховного Суду України від 9 червня 2005 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. N 1/339н за касаційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, де поставлено питання про скасування цієї постанови та припинення провадження у справі.
Заслухавши доповідача, представника ТОВ "Інтеграл-М" та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився Вищий господарський суд України, виходив з того, що податок на додану вартість у сумі 171668 грн. включено позивачем до податкового кредиту з дотриманням вимог Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Цей висновок обґрунтовувався тим, що право на податковий кредит підтверджено виписаними приватним підприємством "Март" податковими накладними, які відповідають встановленим вимогам.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. N 165 ( z0233-97 ), встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі договорів від 3 вересня та 1 жовтня 2002 р. ТОВ "Інтеграл-М" отримало від приватного підприємства "Март" бензин і дизельне паливо на загальну суму 1030009 грн., у тому числі 171668 грн. податку на додану вартість. На цю суму виписані приватним підприємством "Март" податкові накладні (т. 1, а. с. 100-113).
Як встановлено судами, рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 5 червня 2002 р., яке вступило в законну силу, визнано недійсними установчі документи приватного підприємства "Март" та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з дня видачі. Також встановлено непричетність Гвоздєва Ю.С. до створення, реєстрації та діяльності приватного підприємства "Март" (т. 2, а. с. 32).
Згідно з вимогами ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
У відповідності з актом ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 22 серпня 2002 р. N 45 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість приватного підприємства "Март" (т. 1, а. с. 96-97).
Наведене свідчить, що податкові накладні, видані приватним підприємством "Март", підписані особами, які не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов помилкового висновку про те, що податкові накладні відповідають вимогам ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). апеляційний господарський суд правильно визнав позовні вимоги необґрунтованими.
У зв'язку з цим постанова Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. N 1/339н підлягає скасуванню, а постанова Луганського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р. - залишенню без змін.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. N 1/339н скасувати, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р. - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.