Тип: Ухвала
Дата: 13 липня 1994 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
13.07.1994
(Витяг)
19 травня 1993 р. І. Б. звернулася до суду з позовом до Б. та Ужгородської міської державної податкової інспекції про виключення майна з опису.
Позивачка зазначала, що вона перебуває в шлюбі з відповідачем Б., який у березні 1993 р. поїхав з ФРН до Ужгорода з метою придбати будинок для сім'ї доньки. 30 березня 1993 р. при проходженні митного кордону України на чоловіка був накладений штраф з конфіскацією 12900 німецьких марок та 4000 російських рублів на підставі ст. 118 Митного кодексу України ( 1970-12 ). Посилаючись на те, що ця валюта є спільною сумісною власністю подружжя, позивачка просила суд задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Ужгородського районного суду від 24 листопада 1993 р., яке залишене без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Закарпатського обласного суду від 21 грудня 1993 р. та постановою президії цього суду від 12 квітня 1994 р., зобов'язано фінансові органи повернути позивачці 6450 німецьких марок.
У протесті заступника Генерального прокурора України ставиться питання про скасування всіх судових рішень та неправлення справи на новий розгляд.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України знайшла, що протест підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що конфіскована у чоловіка позивачки валюта за порушення митних правил є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вона відповідно до вимог статей 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України ( 2006-07 ) має право на її половину.
Ці висновки визнали правильними суди касаційної і наглядної інстанцій.
Проте з такими висновками погодитись не можна. Згідно зі ст. 118 Митного кодексу України ( 1970-12 ) недекларування предметів, що переміщуються через митний кордон України, тягне за собою накладення штрафу на громадян з конфіскацією предметів, що є безпосереднім об'єктом правопорушення, або без такої.
Загальні положення ст. 29 Кодексу про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (КпАП) про те, що у справах про адміністративні правопорушення конфісковано може бути лише предмет, який був знаряддям вчиненого або безпосереднім об'єктом правопорушення, коли він є особистою власністю правопорушника, не застосовуються, якщо інше передбачено законодавчими актами. Ст. 149 Митного кодексу ( 1970-12 ) встановлено, що конфіскація предметів, щодо яких винесено постанови про конфіскацію, проводиться незалежно від того, чи є вони власністю особи, яка вчинила порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні.
У тих випадках, для яких не встановлено винятків із загального правила ст. 29 КпАП ( 80731-10 ), не виключається можливість конфіскації предмета, що був безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення і входив до спільної власності подружжя. В цьому разі посилання на право другого з подружжя на частку у конфіскованому предметі можуть братися до уваги, якщо подружжя не має на праві спільної сумісної власності іншого майна або частка другого з подружжя в ньому менша, ніж конфіскований предмет.
При вирішенні справи суд ці положення не врахував та всупереч вимогам статей 15, 30, 40 Цивільного процесуального кодексу України ( 1501-06 ) (ЦПК) всебічно не перевірив доводи позивачки про те, що конфіскована валюта є спільною сумісною власністю подружжя.
Розглядаючи справу, суд не врахував норм ст. 203 КпШС ( 2006-07 ), ст. 423 ЦПК ( 1503-06 ) та роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р. ( v0006700-76 ) (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про виключення майна з опису".
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК ( 1503-06 ), судова колегія скасувала судові рішення в справі, а справу направила на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.