Про визнання незаконною постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 24.05.2000

vd20000524

(Витяг)

Задовольняючи заяву прокурора про скасування нормативно-правового акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, суд виходив із того, що такі акти не можуть суперечити Конституції ( 254к/96-ВР ) та законам України і приймаються відповідно до Конституції, законів, актів Президента й Кабінету Міністрів України та на їх виконання

У листопаді 1999 р. заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до суду із заявою про визнання незаконною постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 1999 р. N 392 (далі - постанова).

Прокурор зазначав, що постановою виділено Центру підвищення кваліфікації державних службовців та керівників державних підприємств, установ і організацій (далі - Центр) 72 тис. 800 грн. за рахунок загальних асигнувань, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим на 1999 р. на освіту.

Посилаючись на те, що постанова суперечить положенням указів Президента України від 12 травня 1996 р. N 333/96 ( 333/96 ) "Про невідкладні заходи щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат" та від 21 січня 1998 р. N 41/98 ( 41/98 ) "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" щодо заборони проведення ремонтів адміністративних будинків і приміщень, придбання меблів та устаткування до погашення заборгованості по заробітній платі, прокурор просив визнати постанову незаконною.

Рішенням Верховного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2000 р. заяву було задоволено.

У касаційній скарзі Рада міністрів Автономної Республіки Крим просила скасувати рішення в частині визнання незаконною постанови про виділення Центру коштів у розмірі 72 тис. 800 грн. для придбання меблів і обладнання, посилаючись на те, що в цій частині постанова чинному законодавству не суперечить і її прийнято в межах повноважень, наданих Раді міністрів Автономної Республіки Крим у сфері виконання республіканського бюджету. Судом також не було враховано, що можливість фінансування заходів, які є необхідними, збережено. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу залишила без задоволення з таких підстав.

Суд установив, що постановою виділено Центру 72 тис. 800 грн. для проведення ремонту, придбання меблів та устаткування за рахунок загальних асигнувань, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим на 1999 р. на освіту.

Проте постанова суперечить указам Президента України від 12 травня 1996 р. N 333/96 ( 333/96 ) та від 21 січня 1998 р. N 41/98 ( 41/98 ). Цими указами заборонено проведення ремонтів адміністративних будинків і приміщень, придбання меблів та обладнання, а також здійснення інших заходів, що не є невідкладними, на період до погашення заборгованості із заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. Розмір заборгованості зі стипендій в Автономній Республіці Крим станом на 1 січня 2000 р. складає 431 тис. 300 грн.

Протест прокурора на постанову в порядку загального нагляду було відхилено.

Відповідно до вимог ст. 135 Конституції України ( 254к/96-ВР ) нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції та законам України і приймаються відповідно до Конституції, законів, актів Президента й Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

За таких обставин суд обгрунтовано задовольнив заяву, визнав постанову незаконною і скасував її. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а посилання на ст. 22 Закону від 5 грудня 1990 р. "Про бюджетну систему України" ( 512-12 ) є безпідставним.

Оскільки рішення суду відповідає вимогам статей 202, 248-19 ЦПК ( 1502-06 ) і підстав для його скасування не вбачається, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України рішення Верховного суду Автономної Республіки Крим залишила без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (21), 2000 р.