Тип: Ухвала
Дата: 12 жовтня 1999 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 12.10.99
vd991012
(Витяг)
Дії, пов'язані із самовільним вилученням одним із подружжя частки майна, що належало їм на праві спільної сумісної власності, самоуправством не визнано, у зв'язку з чим вирок скасовано і справу закрито за відсутністю складу злочину
Вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 31 березня 1999 р. Ч. засуджено за ст. 198 КК ( 2002-05 ) до штрафу в розмірі 550 грн. із зобов'язанням повернути потерпілому М. самовільно вивезене нею майно.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Луганського обласного суду від 25 травня 1999 р. вирок залишено без зміни.
Постановою президії цього ж суду від 14 липня 1999 р. судові рішення щодо Ч. змінено - розмір штрафу зменшено до 50 грн.
Згідно з вироком, Ч. визнано винною в тому, що вона після розірвання шлюбу з М. 25 грудня 1998 р. всупереч встановленому законом порядку за відсутності М. самовільно вивезла з будинку, де вони раніше разом проживали, частину майна, яке було придбане ними за час шлюбу.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постановлених щодо Ч. судових рішень і закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в її діях складу злочину. Розглянувши матеріали справи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.
Встановлено, що Ч. і М. проживали у шлюбі з 1984 р. і за цей час придбали різне майно і будинок. У 1998 р. вони шлюб розірвали, після чого у будинку ніхто із них не проживав. Між ними відбулася розмова про розподіл майна, але згоди вони не дійшли. 25 грудня 1998 р. Ч. вивезла з будинку частину речей.
М. у судовому засіданні підтвердив, що розмова з колишньою дружиною Ч. про розподіл майна була і він не заперечував, щоб вона приїхала за речами.
Наведене свідчить про те, що Ч. і М. мали спільне майно, нажите за час шлюбу, і користувалися рівними щодо нього правами. Відповідно до ст. 29 КпШС ( 2006-07 ) таке майно може бути поділене між подружжям за їхньою згодою, а коли її не досягнуто, то за позовом одного з подружжя судом. У даному випадку майно поділене не було ні за згодою подружжя, ні в судовому порядку, тому М., якщо він вважав дії колишньої дружини неправомірними, мав звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку цивільного судочинства.
Оскільки Ч. мала право на частку майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, то вона не вчиняла самоуправства, отже, засуджена за ст. 198 КК ( 2002-05 ) безпідставно.
Судова колегія Луганського обласного суду, розглядаючи справу за касаційною скаргою Ч., а президія того ж суду - за протестом заступника прокурора області всупереч вимогам статей 363, 394 КПК ( 1003-05 ) не звернули уваги на допущені порушення закону й залишили незаконний і необгрунтований вирок суду першої інстанції в силі.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, судові рішення щодо Ч. скасувала, а справу закрила на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в діях засудженої складу злочину.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 6 (16), 1999 р.