Тип: Постанова
Дата: 15 травня 2003 р.
Статус: Втратив чинність
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.05.2003
{ Постанову скасовано на підставі Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду ( n0293700-03 ) від 26.08.2003 }
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу ТОВ "Газресурс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2003 р. у справі за позовом ТОВ "Газресурс" до ВАТ "Український науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" (далі - Інститут), за участю третіх осіб: ЗАТ "Науково-технічне підприємство "Украналіт-ГАЗАТ" (далі - НТП "Украналіт-ГАЗАТ") та ЗАТ "Науково-технічне підприємство "Украналіт-Авто" (далі - НТП "Украналіт-Авто") про стягнення 596820 грн.
Ухвалою від 26 червня 2002 р. господарським судом м. Києва порушено провадження у справі за позовом ТОВ "Газресурс" про стягнення з Інституту 596820 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів.
За клопотанням позивача ухвалою господарського суду м. Києва від 10 липня 2002 р. вжито заходів до забезпечення позову у вигляді:
- накладення арешту на грошові кошти в сумі 596820 грн.;
- накладення арешту на 4724 простих іменних акцій НТП "Украналіт-ГАЗАТ";
- накладення арешту на 2700 простих іменних акцій НТП "Украналіт-Авто";
- заборони НТП "Украналіт-ГАЗАТ" вчиняти дії щодо відчуження нежилої будівлі, яка знаходиться у м. Києві по вул. Предславинській, 39;
- заборони НТП "Украналіт-Авто" вчиняти дії щодо відчуження нежилої будівлі, яка знаходиться у м. Києві по вул. Тверській, 6.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, якою вжито заходів до забезпечення позову, Інститут звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
За результатами перегляду в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2003 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 10 липня 2002 р. скасовано.
Постанову мотивовано тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що:
- рішення суду, яким визнано укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів, невиконання зобов'язань за яким є предметом спору в цій справі, не набрало чинності;
- станом на 8 липня 2002 р. право власності на акції Інституту, які є об'єктом купівлі-продажу відповідно до умов договору, не перереєстровані за відповідачем.
Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що мало місце необґрунтоване вжиття заходів до забезпечення позову судом першої інстанції, а оскаржувана ухвала фактично унеможливить роботу підприємств у цілому у зв'язку з неможливістю ведення підприємствами передбаченої статутом господарської діяльності.
Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2003 р., ТОВ "Газресурс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі ухвалу господарського суду м. Києва від 10 липня 2002 р.
У поданій касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема статей 66, 67 і 85 ГПК ( 1798-12 ).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оспорюваного судового рішення, визнає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому за змістом такої норми забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю тощо на момент виконання рішення.
При цьому, постановляючи рішення про забезпечення позову, суд не вирішує спору по суті, з'ясовуючи питання обґрунтованості заявлених вимог, що фактично зроблено судом апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку прийнятого судом першої інстанції судового рішення. Питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті й не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2003 р. підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду м. Києва від 10 липня 2002 р. - залишенню в силі.
Перераховане скаржником державне мито в сумі 85 грн. відповідно до платіжного доручення від 13 березня 2003 р. N 122 підлягає поверненню на підставі ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито" ( 7-93 ), оскільки касаційна скарга, подана на постанову апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами перегляду ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову, заява про прийняття якої державним митом не оплачується (п. 41 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита ( z0050-93 ), також не підлягає оплаті державним митом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 47, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Газресурс" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2003 р. скасувати, залишивши в силі ухвалу господарського суду м. Києва від 10 липня 2002 р.
Видати ТОВ "Газресурс" довідку на повернення з державного бюджету 85 грн. державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення від 13 березня 2003 р. N 122, повернувши це платіжне доручення з матеріалів касаційної скарги.
"Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм", 2005 р.