Про адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

31.03.2004

(Витяг)

У липні 2002 р. А. як іноземний інвестор подав до суду скаргу на дії начальника регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі - Управління), посилаючись на те, що у зв'язку з виникненням господарського спору між товариством з обмеженою відповідальністю "Винконцерн" (далі - ТОВ) і Державною податковою адміністрацією в Одеській області (далі - ДПА) суб'єкт оскарження 4 липня 2002 р. незаконно відмовився реалізувати ТОВ марки акцизного збору. У результаті такої відмови ТОВ не може випускати продукцію, через це воно як інвестор зазнає збитки.

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 19 липня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 5 грудня 2002 р., скаргу задовольнив. Визнано неправомірними дії начальника Управління, пов'язані з відмовою реалізувати ТОВ марки акцизного збору. Зобов'язано ДПА при наданні ТОВ документів, передбачених п.19 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. N 1284 ( 1284-96-п ); зі змінами та доповненнями; далі - Положення), надати можливість ТОВ придбати марки акцизного збору. Допущено негайне виконання зазначеного рішення.

У касаційній скарзі ДПА порушило питання про скасування постановлених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема: статей 248-1 - 248-4 ЦПК ( 1502-06 ), п.19 Положення ( 1284-96-п ), а також Порядку реалізації або знищення конфіскованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. N 1284 ( 1284-96-п ).

Управління у касаційній скарзі порушило питання про скасування постановлених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з тих же підстав. Крім того, Управління зазначило, що в розглянутому випадку має місце спір між юридичною особою та органом державного управління, який повинен вирішуватися у господарському суді.

Розглянувши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постановлені судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.

Визнаючи незаконною відмову Управління реалізувати ТОВ марки акцизного збору, суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції, який погодився із таким рішенням місцевого суду, виходили з того, що внаслідок цих дій були порушені законні права А. як іноземного інвестора і підприємства, котре належить іноземним інвесторам.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки у цьому випадку виник спір між юридичними особами, який має розглядатися за правилами, встановленими ГПК ( 1798-12 ), отже, А. не був вправі порушувати у зв'язку з цим зазначену цивільну справу.

За таких обставин та керуючись статтями 334, 339 ЦПК ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційні скарги ДПА та Управління задовольнила частково: рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2002 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 5 грудня 2002 р. скасувала, провадження у справі закрила.