Тип: Постанова
Дата: 18 вересня 1987 р.
Статус: Не визначено
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
ПОСТАНОВА
від 18.09.87
Особа, яка оспорює своє батьківство, повинна довести, що вона не є батьком дитини, при реєстрації народження якої вона записана як батько
(Витяг)
Ш. звернулася з позовом до Ш. про стягнення аліментів на сина і на себе, посилаючись на те, що з відповідачем у березні 1981 р. зареєструвала шлюб, а до цього перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ним і народила 10 вересня 1981 р. від нього сина С., батьком якого при реєстрації народження записано відповідача.
Відповідач пред'явив зустрічний позов про оспорення батьківства, зазначаючи, що оскільки дитина народилась доношеною через 8 місяців після реєстрації шлюбу він не є її батьком.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням судової колегії в цивільних справах Донецького обласного суду від 21 вересня 1985 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 27 листопада 1985 р., задоволене позов Ш. про стягнення аліментів, а у позові відповідача про оспорення батьківства відмовлено.
У протесті заступника Прокурора УРСР ставиться питання про скасування зазначених судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Пленум Верховного Суду УРСР знайшов, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Присуджуючи на користь позивачки аліменти і відмовляючи у позові про оспорення батьківства, суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія Верховного Суду УРСР, виходили з того, що хоча сторони шлюб зареєстрували 7 березня 1981 р., інтимні відносини вони підтримували з 9 січня 1981 р., і експерти не виключають можливості народження позивачкою 10 вересня 1981 р. дитини з встановленими антропометричними даними. Суд не взяв до уваги висновки додаткової експертизи від 23-26 вересня 1985 р. і від 2 грудня 1982 р. - 17 лютого 1983 р. про зачаття дитини у грудні 1980 р., пославшись на те, що викладене в них не відображає дійсних обставин.
Однак такі висновки не можна визнати достатньо обгрунтованими, оскільки вони зроблені на суперечливих доказах щодо походження дитини від відповідача.
З матеріалів справи видно, що сторони 7 березня 1981 р. зареєстрували шлюб, а 10 вересня 1981 р. позивачка народила сина С., батьком якого записано відповідача. На підтвердження доводів про батьківство відповідача позивачка посилалась на те, що до реєстрації шлюбу з 9 січня 1981 р. вони були у близьких стосунках, що не оспорювалось відповідачем.
За змістом ст. 56 Кодексу про шлюб та сім'ю ( 2006-07 ) особа, яка оспорює батьківство, повинна довести, що вона не є батьком дитини, при реєстрації народження якої вона записана як батько. Оспорюючи своє батьківство, Ш. послався на те, що дитина народилася через 8 місяців після реєстрації шлюбу і в історії пологів вказано, що вона народилась доношеною при строку вагітності матері 38 тижнів.
З метою перевірки доводів сторін судом призначалось декілька судово-медичних експертиз, запитувалась думка спеціалістів-гінекологів, частина з яких не заперечувала можливість народження дитини від зачаття 9 січня 1981 р., інші вважали, що в такому випадку пологи мали настати 20 вересня 1981 р. За висновком проведеної 23-26 вересня 1985 р. додаткової експертизи, вага дитини при народженні, довжина й інші дані свідчать про зачаття її в третій декаді грудня 1980 р., тобто коли сторони ще не були в близьких стосунках. Поряд з викладеним, у судовому засіданні експерти не виключали можливості народження дитини від зачаття 9 січня 1981 р.
Оскільки у висновках експертів по основних питаннях є суперечливі дані і припущення про строк вагітності позивачки, суду необхідно було більш повно з'ясувати обставини, пов'язані з походженням дитини від відповідача і навести у рішенні переконливі докази на підтвердження своїх висновків.
З приєднаного до протесту заступником Генерального прокурора консультативного висновку судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я УРСР вбачається, що зачаття дитини у Ш. могло відбутися у II-III декаді 1980 р. Зачаття дитини у січні 1981 р. з наведеними в історії пологів і історії розвитку народженого антропометричними даними виключається, оскільки при вагітності 35 тижнів дитина повинна мати іншу довжину тіла і масу, мати інші ознаки недозрілості.
Зазначений висновок не досліджувався і не оцінювався, хоча має значення для правильного вирішення спору щодо походження дитини.
Виходячи з наведеного Пленум Верховного Суду УРСР скасував судові рішення і справу направив на новий розгляд.
Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 1995, N 3, с. 114-115