Тип: Постанова
Дата: 22 жовтня 2001 р.
Статус: Втратив чинність
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.10.2001
( Постанову скасовано на підставі Постанови Верховного Суду ( n0113700-02 ) від 25.02.2002 )
Вищий господарський суд України розглянув касаційне подання заступника Генерального прокурора України на рішення арбітражного суду м. Києва від 16.07.2001 у справі за позовом ТОВ СП "Юкон" до Київської регіональної митниці про визнання недійсною відмови у митному оформленні вантажу.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 16.07.2001 позов задоволено, спірний талон відмови у митному оформленні визнано недійсним, оскільки згідно з довідкою Міністерства фінансів України від 02.06.2000 N 316 позивач мав право на звільнення від сплати ПДВ та ввізного мита при ввезенні товару за контрактом N 1/01 від 05.01.2000, що укладений відповідно до Гарантійної угоди між Національним банком України та Європейським банком реконструкції та розвитку від 16.12.94 ( 996_033 ).
Статтею VI Стандартних положень та умов ЄБРР ( 985_001 ) передбачено звільнення від оподаткування операцій, що здійснюються в рамках цієї Угоди ( 996_033 ).
Доручення Кабінету Міністрів України не призупиняє дію міжнародних договорів.
Заступник Генерального прокурора України просить рішення суду у цій справі скасувати, відмовити ТОВ СП "Юкон" у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що Угода між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку ( 996_033 ) не була ратифікована Верховною Радою України, згідно з Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) встановлення та скасування пільг здійснюється Верховною Радою України. У зв'язку з частковим зупиненням дії статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.93 "Про Єдиний митний тариф" ( 4-93 ) після 13.11.99 позивач не мав права на пільги по сплаті мита та податків при ввезенні товарів на митну територію України.
Касаційна інстанція дослідила матеріали справи, заслухала представника СП "Юкон" і зазначає таке.
Відповідно до Гарантійної угоди від 16.12.94 ( 996_033 ), яка укладена між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку, боржнику надається кредит у розмірі 121185000 дол. США. Законом України "Про міжнародні договори України" ( 3767-12 ) від 22.12.93 (пункт 2 статті 7) визначено, що ратифікації підлягають міжнародні договори з питань надання позики та кредиту.
У зв'язку з викладеним судова колегія касаційної інстанції зазначає, що при розгляді спору у першій інстанції судом безпідставно не враховано вимоги Закону України "Про міжнародні договори України" ( 3767-12 ), тобто порушення матеріального права полягає у незастосуванні норм Закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене кредитна угода набуває чинності згідно з нормами міжнародного права тільки після її ратифікації. СП "Юкон" не є стороною угоди. Певні пільги можуть надаватися у міждержавних договорах стороні по договору - державі Україні на двосторонній основі, а не приватній юридичній особі, яка не відповідає за зобов'язаннями держави.
При винесенні рішення не враховано, що згідно з Законом України "Про часткове зупинення дії статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.93 "Про Єдиний митний тариф України" ( 1159-14 ) мито сплачується на загальних підставах, якщо товари ввезені після 13.11.99. Позивачем товари ввезені за договором 05.01.2000, тобто після 13.11.99.
На час виникнення спірних правовідносин діє Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), який має встановлювати податкові пільги, норми цього Закону помилково не застосовані при розгляді справи.
Таким чином, неправильне застосування матеріального права полягає у неврахуванні низки вищезазначених законодавчих актів, які діяли під час згаданих правовідносин.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 107, 108, 111-10, 111-11 ГПК ( 1798-12 ), судова колегія Вищого господарського суду України ПОСТАНОВИЛА:
1. Рішення арбітражного суду від 16.07.2001 у справі N 8/69 скасувати, касаційне подання задовольнити.
2. Відмовити СП "Юкон" у позові.