Тип: Постанова
Дата: 17 вересня 2013 р.
Статус: Не визначено
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17.09.2013
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В.П., суддів - Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Потильчака О.І., Фесенка Л.І. та Шицького І.Б. (за участю представника відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" (далі - ПрАТ "Південбудтранс") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року у справі № 5/206/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (далі - ТОВ "Євро Лізинг") до ЗАТ "Південбудтранс", правонаступником якого є ПрАТ "Південбудтранс", про стягнення неустойки і повернення транспортних засобів та зустрічним позовом про стягнення збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА:
До Верховного Суду України звернулося ПрАТ "Південбудтранс" із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року у справі № 5/206/10 із підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини другої ст. 785 ЦК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
В обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року у справі № 16/33, у якій висловлено протилежну правову позицію.
Ухвалою від 14 червня 2013 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 5/206/10 для перегляду Верховним Судом України оскаржуваної постанови.
У заяві ПрАТ "Південбудтранс" просило постанову Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року у справі № 5/206/10 скасувати та прийняти нове судове рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, 14 грудня 2006 року сторони уклали договір фінансового лізингу № 133 із протоколом узгодження розбіжностей (далі - Договір). Згідно умов Договору позивач (лізингодавець) передав відповідачу (лізингоодержувач) в оплатне користування на умовах фінансового лізингу (з правом викупу за залишковою вартістю) транспортні засоби в кількості 37 шт. на загальну суму 10377232 грн. 82 коп. Дана сума пізніше була відкоригована та склала 10091125 грн. 25 коп. (т. 1, а.с. 20 - 39).
Із 14 грудня 2006 року до 1 жовтня 2009 року лізингоодержувач сплатив лізингодавцю 8561653 грн. 31 коп. лізингових платежів. Однак, оскільки ТОВ "Євро Лізинг" припускалось порушень умов Договору, 22 серпня 2009 року ЗАТ "Південбудтранс" подало до суду позов про розірвання Договору. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23 лютого 2010 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, цей позов було задоволено - Договір розірвано (т. 1, а.с. 267 - 271).
Проте, у вказаному рішенні суду не зазначено про повернення предмету Договору.
Тому позивач подав позов до суду про повернення транспортних засобів і стягнення 3906438 грн. 36 коп. неустойки на підставі частини другої ст. 785 ЦК України (т. 1, а.с. 2 - 8).
Водночас, ЗАТ "Південбудтранс" подало до суду зустрічну позовну заяву про стягнення збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди (т. 3, а.с. 9 - 25).
У результаті розгляду справи судами позов було задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено (т. 4, а.с. 56 - 59, 136 - 145; т. 5, а.с. 99 - 105).
При цьому в основу постанови касаційного суду покладено висновки суду про те, що відповідач після розірвання Договору не повертав транспортні засоби, а продовжив користування предметом лізингу. Тому на підставі частини другої ст. 785 ЦК України стягнуто було з відповідача на користь позивача 3906438 грн. 36 коп. неустойки.
Проте з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.
Частиною 1 статті 2 Закону "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97 (далі - Закон № 723/97) встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
За приписами частин 2 і 3 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Право лізингодавця та лізингоодержувача відмовитися від договору лізингу передбачено статтею 7 Закону № 723/97, а наслідки розірвання визначено статтею 10 цього Закону. Так, пунктами 5 і 6 статті 10 Закону № 723/97 передбачено право Лізингодавця стягнути з Лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору.
Статтею 22 ЦК України та статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Не врахувавши особливостей щодо наслідків припинення договору фінансового лізингу, встановлених Законом № 723/97, господарські суди дійшли необґрунтованого і незаконного висновку про застосування до спірних правовідносин статті 785 ЦК України, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі неповернення наймодавцеві предмета найму.
За таких обставин заява ПрАТ "Південбудтранс" підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року у справі № 5/206/10 - скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Євро Лізинг" про стягнення з відповідача 3906438 грн. 36 коп. неустойки із направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 11114, 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:
Заяву приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року у справі № 5/206/10 скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Євро Лізинг" про стягнення з відповідача 3906438 грн. 36 коп. неустойки, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий:
В.П. Барбара
Судді:
М.І. Балюк
І.С. Берднік
В.С. Гуль
А.А. Ємець
О.І. Потильчак
Л.І. Фесенко
І.Б. Шицький