Тип: Ухвала
Дата: 16 листопада 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
16.11.2005
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Фадеєвої Н.М., суддів: Бутенка В.І., Матолича С.В., Панченка О.І., Чалого С.Я., при секретарі Торуті О.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом гр. К до управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2003 року гр. К звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що має доньку Н. 1994 року народження, яку народила і утримує сама. З часу народження дитини вона отримувала грошову допомогу відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ).
Оскільки в 2002 році виплата такої допомоги була припинена Законом ( 2811-12 ), а із січня 2003 року знову відновлена, вона звернулася до відповідача про призначення такої допомоги, яку їй нарахували, однак не виплачують.
Позивачка під час розгляду справи, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути допомогу за період з 01.01.2003 по день розгляду справи з розрахунку 38 грн. 40 коп. щомісячно, а також 10 тисяч гривень на відшкодування заподіяної незаконними діями відповідача моральної шкоди.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18.02.2004, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15.04.2004, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі гр. К просить скасувати ухвалені в справі судові рішення й направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що гр. К є одинокою матір'ю й відповідно до ст.ст. 18-1, 18-2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) (в редакції від 04.07.2002 ( 49-15 ), що набрала чинності з 01.01.2003) має право на призначення та отримання грошової допомоги.
18.07.2003 вона звернулася до відповідача із заявою про призначення такої допомоги, рішенням управління праці та соціального захисту населення від 29.10.2003 їй була призначена така допомога з 01.07.2003 в розмірі 38 грн. 40 коп. щомісячно до 30.11.2010.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що вимоги позивачки про стягнення допомоги за січень - червень 2003 року безпідставні, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) така допомога призначається з місяця звернення за призначенням допомоги; крім того, не підлягають задоволенню й вимоги гр. К про стягнення призначеної допомоги з липня по грудень 2003 року, оскільки грошова допомога за вказаний період у загальній сумі 271 грн. 74 коп. нею вже отримана в січні 2004 року.
Таким чином, суд визнав дії управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області правомірними і відмовив також у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) (ч. 1 ст. 5) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій ст. 4 названого Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Відповідно до п. 36 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 N 1751 ( 1751-2001-п ) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N 1951 ( 1951-2002-п ) допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, у якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 16-річного, а учнями 18-річного віку включно.
Суд, встановивши факт, що призначена гр. К допомога за період з 01.07.2003 по 31.12.2003 була виплачена останній лише в січні 2004 року, на порушення вимог ст.ст. 62, 202, 202-1, 203 ЦПК України ( 1501-06, 1502-06 ) не взяв до уваги пояснення гр. К щодо неотримання нею грошової допомоги щомісячно, як це передбачено п. 36 Порядку ( 1751-2001-п ), не встановив відповідно зазначеного факту правовідносини, не проаналізував причини невчасної виплати позивачці призначеної допомоги та, як наслідок, прийшов до передчасного висновку про законність дій управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області.
Апеляційна інстанція на порушення судом першої інстанції зазначених норм матеріального права уваги не звернула та залишила рішення без зміни.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
Керуючись ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів Вищого адміністративного суду України УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу гр. К задовольнити.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 квітня 2004 року скасувати, справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України.