Невнесення до бюджету в установлений строк платежів за перевищення розрахункової величини фонду оплати праці тягне за собою застосування до платника фінансових санкцій

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

від 05.11.2001

Невнесення до бюджету в установлений строк платежів за перевищення розрахункової величини фонду оплати праці тягне за собою застосування до платника фінансових санкцій

Рішенням арбітражного суду відмовлено у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства (далі - Позивач) про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції (далі - Відповідач) про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату до бюджету платежів за перевищення розрахункової величини фонду оплати праці у 1998 році.

Судове рішення мотивовано тим, що Відповідач правомірно застосував до Позивача такі санкції.

Проте наглядовою інстанцією судове рішення скасовано, а позов задоволене за тим мотивом, що Відповідач не має права стягувати у безспірному порядку кошти з Позивача і оспорюване рішення Відповідача не містить посилання на монопольне становище Позивача на ринку послуг.

Не погодившись з постановою наглядової інстанції, Відповідач звернувся до Вищого арбітражного суду України із заявою про її скасування як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку судом. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що оспорювана постанова підлягає скасуванню, виходячи з такого.

Арбітражним судом було встановлено, що Позивачем подано Відповідачеві розрахунок, суми, яка підлягала внесенню до бюджету в зв'язку з перевищенням у 1998 році розрахункової величини фонду оплати праці. Згідно з пунктом 1 Порядку визначення сум, що вносяться до бюджету підприємствами-монополістами у 1998 році у зв'язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.98 р. N 423 ( 423-98-п ), названі суми визначаються за ставкою оподаткування прибутку (30 відсотків суми перевищення) госпрозрахунковими підприємствами, які складають окремий баланс і мають розрахунковий (поточний) рахунок, включаючи підприємства, звільнені від сплати податку на прибуток, або такі, що мають відповідні пільги. Зазначені платежі вносяться до відповідних бюджетів з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, до 25 числа місяця, який настає за звітним.

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. N 8-93 ( 8-93 ) "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" (далі - Декрет), що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, стягнення інших платежів, не внесених у встановлені строки до відповідних бюджетів та позабюджетних фондів, здійснюється у передбаченому цим Декретом порядку, тобто податковими органами (підпункт "а" пункту 1 статті 2 Декрету).

Згідно з пунктом 1 статті 4 Декрету ( 8-93 ), сума не внесених у встановлений строк платежів вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу. Оскільки Позивач нарахував і сплатив до бюджету суми за перевищення розрахункової величини фонду оплати праці самостійно, але з порушенням установлених строків, Відповідач нарахував пеню правомірно.

Інструкцією про особливості застосування Декрету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.11.93 р. N 84 ( z0169-93 ) передбачено форму, за якою прийнято оспорюване рішення Відповідача. Тому посилання арбітражного суду на те, що в ньому не визначено статус Позивача як монополіста, є безпідставним.

За таких обставин, керуючись пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" ( 2539-14 ) і статтями 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України скасував постанову арбітражного суду і залишив у силі рішення зі справи.

"Бухгалтерія", N 45/1 (460), 05.11.2001.