Тип: Ухвала
Дата: 08 грудня 1976 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
УХВАЛА
08.12.1976
(Витяг)
М. пред'явив позов до М. про усунення перешкод у вихованні ним дочки. Позивач зазначив, що всупереч рішенню органів опіки відповідачка, з якою він з січня 1969 р. до жовтня 1972 р. перебував у зареєстрованому шлюбі, перешкоджає йому зустрічатися з їх дочкою Світланою. Позивач просив зобов'язати відповідачку не перешкоджати йому забирати дочку до себе щотижня в п'ятницю увечері на добу.
Справа судами вирішувалася неодноразово. Рішенням судової колегії в цивільних справах Київського міського суду позов задоволено частково, відповідачку зобов'язано не перешкоджати позивачу зустрічатися з дочкою один раз на тиждень у неділю з 10 до 14 години у її присутності.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення постановлено без урахування його права як батька брати особисту участь у вихованні дочки в межах заявленого позову.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Ст. 65 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 ) передбачено, що питання виховання дітей вирішується батьками спільно. Той з батьків, який проживає окремо від дитини, має право бачитися з нею, брати участь у її вихованні, а той, з яким проживає дитина, не вправі перешкоджати другому батькові зустрічатися з нею і брати участь у її вихованні. За відсутності згоди того з батьків, з яким проживає дитина, на побачення з нею другим батьком спір вирішується органами опіки і піклування. Якщо один з батьків не виконує вказівок цих органів, то другий вправі звернутися за вирішенням спору до суду.
З матеріалів справи видно, що після розірвання шлюбу між сторонами дочка залишилася з відповідачкою. Оскільки з березня 1975 р. між ними почали виникати непорозуміння щодо участі позивача у вихованні дитини, цим питанням займалися органи опіки та піклування. Рішенням виконкому Залізничної районної Ради депутатів трудящих м. Києва відповідачку зобов'язано забезпечити зустрічі дочки з батьком кожної суботи з 9 годин 30 хвилин до 14 години, а також дозволено батьку забирати дочку з дитсадка щотижня у п'ятницю о 17 годині і приводити її до матері о 19 годині. В зв'язку з тим, що відповідачка не виконувала рішення райвиконкому, М. звернувся з заявою до суду.
При розгляді справи Київський міський суд відповідно до ст. 61 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 ) правильно виходив з того, що питання про участь позивача у вихованні дитини слід вирішити так, щоб це відповідало її інтересам. Судом встановлено, що М. останнім часом рідко бачив дочку і вона від нього почала відвикати. Свідок З., працівник дитячого садка, показувала, що дитина не завжди охоче йшла до батька.
За свідченням свідка Ю. позивач неналежне ставився до відповідачки у присутності дочки, тому дитина його лякається. Свідок Ф., дитячий лікар, показала, що тривалі зустрічі позивача з дочкою негативно впливають на здоров'я дитини. Приєднаною до справи довідкою від 10 травня 1976 р. дитячої лікарні підтверджується, що дівчинка перебуває на обліку з приводу психогенних реакцій і що існує необхідність усунути психотравмуючі моменти сімейного характеру.
Беручи до уваги ці обставини і вік дитини, міський суд дійшов обгрунтованого висновку, що зустрічі позивача з дитиною мають бути нетривалими і відбуватися у присутності матері.
На підставі наведеного судова колегія ухвалила: касаційну скарг у залишити без задоволення, а рішення судової колегії в цивільних справах Київського міського суду - без змін.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.