Тип: Ухвала
Дата: 24 листопада 1976 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
УХВАЛА
24.11.1976
(Витяг)
М. пред'явила позов до В. про встановлення батьківства і стягнення аліментів на дитину. Позивачка зазначила, що перебувала у близьких стосунках з відповідачем і у травні 1975 р. народила від нього дочку. Під час її вагітності відповідач визнавав своє батьківство, але після народження дитини відмовився зареєструвати себе батьком і не подає матеріальної допомоги на утримання дитини. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила встановити, що відповідач є батьком дитини і стягнути з нього аліменти на її утримання.
Рішенням Чернівецького обласного суду у позові відмовлено.
У касаційній скарзі М: просить скасувати рішення обласного суду, вказуючи на те, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи та показання свідків, у присутності яких відповідач не заперечував свого батьківства.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 ) у разі народження дитини у осіб, які не перебувають у шлюбі, при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання і ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Позивачка не оспорювала того, що з відповідачем разом не проживала, спільного господарства не вела, спільно з ним дитини не виховувала і не утримувала. Посилалася вона лише на те, що відповідач визнавав себе батьком дитини, яку вона мала народити. Відповідно до ст. 27 ЦПК УРСР ( 1501-06 ) доказами визнання відповідачем батьківства можуть бути листи, анкети, заяви відповідача та інші фактичні дані, які з достовірністю підтверджують факт визнання відповідачем батьківства.
Однак таких доказів у справі не зібрано. Свідки П. і В., на яких посилалася позивачка, не підтвердили того, що у їх присутності відповідач визнавав себе батьком дитини, яку вона мала народити. Інших доказів щодо цього ні позивачка, ні суд у своєму розпорядженні не мали. До того ж суд встановив, що на період зачаття дитини відповідач знаходився в іншій, ніж позивачка, місцевості і не міг з нею у той час зустрічатись. Що ж до висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким батьківство відповідача не виключається, то він (висновок) сам по собі не може бути доказом того, що відповідач є батьком цієї дитини.
На підставі наведеного судова колегія ухвалила: касаційну скаргу М. залишити без задоволення, а рішення Чернівецького обласного суду - без зміни.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.