Тип: Ухвала
Дата: 25 січня 2000 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 25.01.2000 м.Київ
vd20000125
(Витяг)
Дії особи, яка вчинила крадіжки індивідуального майна різними способами (першу - за ознакою заподіяння потерпілому значної матеріальної шкоди, а другу - за ознакою проникнення в житло), суд помилково кваліфікував лише за ч. 3 ст. 140 КК ( 2001-05 ) як такою, що передбачає більш суворе покарання
Вироком Ленінського районного суду м. Чернівців від 18 травня 1999 р. Х. засуджено за ч. 3 ст. 140 КК ( 2001-05 ) на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Чернівецького обласного суду від 29 червня 1999 р. вирок залишено без зміни.
Х. визнано винним у тому, що він 15 січня 1999 р. о 20-й годині біля входу на ринок таємно викрав у Б. сумку з цигарками і розмінною монетою на загальну суму 525 грн., чим заподіяв потерпілій значну матеріальну шкоду.
15 лютого 1999 р. о 20-й годині Х. проник через відчинені двері у коридор одного з будинків у м. Чернівцях, звідки повторно таємно викрав взуття, належне Я., К. і М., вартістю відповідно 310, 120 і 300 грн., чим заподіяв потерпілим значну матеріальну шкоду.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну судових рішень, перекваліфікацію дій Х., вчинених 15 січня 1999 р., з ч. 3 ст. 140 КК ( 2001-05 ) на ч. 2 цієї є статті.
Розглянувши доводи протесту та перевіривши матеріали справи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила протест, зазначивши таке.
Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд разом з тим дав їм невірну юридичну оцінку. Суд визнав, що 15 січня 1999 р. Х. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 140 КК ( 2001-05 ), за ознакою заподіяння потерпілій значної матеріальної шкоди, а 15 лютого 1999 р. - злочин, передбачений ч. 3 ст. 140 КК, за тією ж ознакою та ознакою проникнення в житло.
Маючи на увазі роз'яснення, які містяться у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. N 12 ( v0012700-92 ) "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності", суд разом з тим зазначив у вироку, що в діях Х. є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами ст. 140 КК ( 2001-05 ), тому вони підлягають кваліфікації лише за ч. 3 цієї статті, якою передбачено більш суворе покарання. Проте такий висновок суду не можна визнати обгрунтованим.
Зазначене роз'яснення Пленуму стосується випадків, коли особою вчинюється одне розкрадання (розбій, шахрайство чи вимагательство) з декількома кваліфікуючими ознаками, які передбачені різними частинами тієї чи іншої статті.
У даному ж разі Х. вчинив дві крадіжки, першу - з такою кваліфікуючою ознакою, як заподіяння потерпілій значної матеріальної шкоди, а другу - з тією ж ознакою проникнення в житло. За таких обставин суд повинен був кваліфікувати дії Х. по першому епізоду за ч. 2 ст. 140 КК ( 2001-05 ), оскільки в них не було такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, а по другому - за ч. 3 ст. 140 КК саме за цією кваліфікуючою ознакою.
Враховуючи те, що ця помилка суду не була направлена касаційною інстанцією, зміні в цій частині підлягає й ухвала судової колегії в кримінальних справах Чернівецького обласного суду.
На підставі наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок Ленінського районного суду м. Чернівців і ухвалу судової колегії в кримінальних справах Чернівецього обласного суду щодо Х. змінила - перекваліфікувала його дії по епізоду від 15 січня 1999 р. з ч. 3 ст. 140 КК ( 2001-05 ) на ч. 2 цієї ж статті і призначила за цим законом покарання у вигляді двох років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 140 КК, остаточно визначила три роки позбавлення волі.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3(19), 2000 р.