Тип: Ухвала
Дата: 11 лютого 1999 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 11.02.99
vd990211
(Витяг)
Вирок суду скасовано і справу повернено на додаткове розслідування у зв'язку з тим, що обвинувальний висновок належно не затверджений прокурором
Вироком судової колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду від 16 листопада 1998 р. засуджено: С. - за сукупністю злочинів, передбачених ст. 17, п. "ж" ст. 93, ч. 3 ст. 117, ст. 208 КК ( 2001-05, 2002-05 ), на 12 років позбавлення волі, а К. - за ч. 3 ст. 117 КК на три роки позбавлення волі.
С. і неповнолітнього К. визнано винними і засуджено за те, що вони 30 січня 1998 р. близько 18-ї години напали в безлюдному місці на І., завели її до будинку, де, погрожуючи ножем та макетом пістолета, згвалтували. Після цього, залишившись наодинці з потерпілою, С. завдав їй ножем три удари в спину. Вважаючи, що вбив І., він витягнув тіло на звалище і закидав тирсою. Проте смерть І. не настала з не залежних від С. обставин.
Розглянувши справу за касаційними скаргами, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок скасувала із таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК ( 1003-05 ) та відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 13 постанови від 25 березня 1988 р. N 3 ( v0003700-88 ) "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування", істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, допущеними органами дізнання чи попереднього слідства, є такі порушення, які призвели до обмеження гарантованих законом прав учасників процесу або інакше перешкодили чи могли перешкодити суду об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу й постановити законний і обгрунтований вирок. Справа у будь-якому разі підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування, зокрема, якщо обвинувальний висновок не затверджено прокурором.
Ці вимоги закону органами попереднього слідства не були виконані, проте суд першої інстанції не звернув на це уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, у постанові про затвердження обвинувального висновку від 16 липня 1998 р., підписаного заступником прокурора Кіровоградської області, лише зазначено, в чому обвинувачується К., про доведеність його винності у вчиненні злочинів та про необхідність зміни йому запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Разом з тим про С., який, як і К., обвинувачується за ч. 3 ст. 117 КК ( 2002-05 ), не згадується.
За таких обставин слід визнати, що обвинувальний висновок щодо С. прокурором не затверджено, а це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і перешкоджає розгляду справи в суді. Оскільки ж справа була розглянута судом, то вирок у ній не можна визнати законним.
З урахуванням наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок скасувала і повернула справу прокурору для додаткового розслідування, змінивши при цьому щодо К. запобіжний захід - тримання під вартою - на підписку про невиїзд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (15), 1999 р.