Про скасування вироку й ухвали і закриття справи

СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.05.1985

(Витяг)

Вироком Ірпінського міського народного суду З. засуджено за ч. 2 ст. 84 ( 2001-05 ) та статтями 19, 172 КК України ( 2002-05 ), С. - за ч. 2 ст. 84 та ст. 172 КК України за те, що вони за попереднім зговором викрали пиломатеріали на суму 766 крб., які З. відвіз до себе на дачу. При цьому З. схилив С. до вчинення службового підлогу, що той і зробив.

Ухвалою судової колегії Київського обласного суду вирок залишено без змін.

В. о. Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування вироку й ухвали і закриття справи щодо З. в частині засудження його за статтями 19 ( 2001-05 ), 172 ( 2002-05 ) КК України за відсутністю в діянні складу злочину, а за ч. 2 ст. 84 КК України - за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину, а також про зміну вироку й ухвали щодо С. - перекваліфікацію його дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 84 КК України. Судова колегія Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Суд не зібрав достатньо доказів того, що З. мав умисел на розкрадання пиломатеріалів шляхом списання їх через підпорядковані обласному управлінню громадського харчування організації.

За показаннями С., рішення про списання пиломатеріалів на суму 766 крб., які рахувались за Ірпінським комбінатом громадського харчування, він прийняв без участі З. Останній же у ході попереднього і судового слідства послідовно твердив, що, не знаючи, яким чином буде оформлено одержання пиломатеріалів, та їх вартості, ще до початку робочого дня приїхав до С. і в службовому кабінеті вручив йому 700 крб. для оплати зазначених матеріалів.

Висновок народного суду про те, що З. знав про необхідність оформлення одержання пиломатеріалів в Ірпінському комбінаті громадського харчування, є здогадним, а посилання на показання свідка Ч. в цій частині - необгрунтованим, оскільки сам Ч. не знав про запропонований С. спосіб оформлення одержаних З. матеріальних цінностей. На попередньому слідстві і в судовому засіданні Ч. пояснив, що йому ніхто не говорив про оформлення одержаних пиломатеріалів на своє ім'я для власних потреб. Не говорив йому С. і про те, що взяв у З. гроші за ці матеріали.

У справі встановлено, що всі дії по одержанню і списанню пиломатеріалів проведено за вказівкою С., а З. лише придбав їх з порушенням встановленого порядку оплати, що не може свідчити про наявність у нього умислу на їх розкрадання за зговором з С. Інших доказів причетності З. до розкрадання зазначених матеріальних цінностей у справі не зібрано.

Не знайшла підтвердження і винність З. у схиленні С. до вчинення службового підлогу, оскільки фіктивний лист хоч і був складений на прохання З., сам він його таким не вважав, сподіваючись одержати пиломатеріали на законній підставі. Отже, в діях З. немає складу злочину.

У зв'язку з викладеним дії С., які виразились у безоплатному вилученні державного майна на загальну суму 766 крб. шляхом зловживання службовим становищем, підлягають перекваліфікації з ч. 2 на ч. 1 ст. 84 КК України ( 2001-05 ) через відсутність кваліфікуючої ознаки - попереднього зговору групи осіб.