Тип: Міжнародний документ
№ 2011/77/ЄС
Дата: 27 вересня 2011 р.
Статус: Чинний
11.10.2011
UA
Офіційний вісник Європейського Союзу
L 265/1
(До Розділу IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею
Глава 9. Інтелектуальна власність)
(Законодавчі акти)
ДИРЕКТИВИ
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2011/77/ЄС
від 27 вересня 2011 року
про внесення змін до Директиви 2006/116/ЄС про строк охорони авторського права і деяких суміжних прав
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статті 53(1), 62 та 114,
Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,
Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (1),
Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (2),
Оскільки:
(1) Відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/116/ЄС (3) строк охорони для виконавців і виробників фонограми становить 50 років.
(2) Для виконавців цей строк починається з моменту виконання або, у разі правомірного опублікування чи правомірного доведення до загального відома запису такого виконання, протягом 50 років із моменту такого виконання, першого такого опублікування або першого такого доведення до загального відома, залежно від того, що з цього настане раніше.
(3) Для виробників фонограм такий період починається з моменту запису фонограми або її правомірного опублікування протягом 50 років після запису або, якщо її не було правомірно опубліковано, з моменту її правомірного доведення до загального відома протягом 50 років після запису.
(4) Суспільно визнана важливість творчого внеску виконавців повинна бути відображена в рівні охорони, який враховує їхній творчий і мистецький внесок.
(5) Виконавці зазвичай починають свою кар'єру молодими, і поточний строк охорони тривалістю 50 років, застосовний до записів виконань, часто не забезпечує охорони їхніх виконань протягом усього їхнього життя. Тому деякі виконавці стикаються з проблемою різкого скорочення доходів наприкінці свого життя. Крім того, часто виконавці не можуть покладатися на свої права, щоб запобігати небажаному використанню своїх виконань, яке може мати місце протягом їхнього життя, або обмежувати його.
(6) Дохід, отриманий від реалізації виключних прав на відтворення та надання, як передбачено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2001/29/ЄС від 22 травня 2001 року про гармонізацію окремих аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві (4), а також справедлива компенсація за відтворення для приватного використання в розумінні зазначеної директиви і дохід від виключних прав на розповсюдження і на надання в прокат у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/115/ЄС від 12 грудня 2006 року про право на надання в прокат і право на надання в позичку та про деякі суміжні з авторським правом права у сфері інтелектуальної власності (5), повинні бути доступними виконавцям принаймні протягом усього їхнього життя.
(7) Строк охорони записів виконань і фонограм слід тому продовжити до 70 років із моменту відповідної події.
(8) Права на запис виконання повинні повернутися до виконавця, якщо виробник фонограми утримується від пропозиції продажу в достатній - у розумінні Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення - кількості копій фонограми, яка, у разі непродовження строку охорони, була б суспільним надбанням, або утримується від доведення такої фонограми до загального відома. Така можливість повинна бути доступною після закінчення розумного строку для виконання виробником фонограми обох таких дій із використання. Тому строк дії прав виробника фонограми на фонограму повинен закінчитися, щоб уникнути ситуації, за якої такі права співіснували б з правами виконавця на запис виконання, у той час як останні права більше не передають або не відчужують виробнику фонограми.
(9) Вступаючи в договірні відносини з виробником фонограми, виконавці зазвичай повинні передати або відчужити такому виробнику фонограми свої виключні права на відтворення, розповсюдження, надання в прокат і надання записів своїх виконань. Натомість деякі виконавці отримують аванс в рахунок роялті та виплати лише після того, як виробник фонограми окупить початковий аванс та здійснить будь-які визначені договором відрахування. Інші виконавці передають або відчужують свої виключні права в обмін на одноразову виплату (разову винагороду). Особливо це стосується виконавців другого плану, яких не зазначають у складі учасників (виконавців, чиї імена не зазначено в складі), але іноді також виконавців, які зазначені в складі учасників (виконавців, чиї імена зазначено в складі).
(10) Щоб забезпечити виконавцям, які передали або відчужили свої виключні права виробникам фонограми, можливість скористатися перевагами від продовження строку охорони, слід запровадити низку супутніх заходів.
(11) Першим супутнім заходом повинно бути покладення на виробників фонограми обов'язку відкладати, принаймні один раз на рік, суму, що відповідає 20% доходу від реалізації виключних прав на розповсюдження, відтворення та надання доступу до фонограм. «Дохід» означає дохід, що його отримав виробник фонограми до вирахування витрат.
(12) Виплата таких сум повинна бути призначена виключно на користь виконавців, чиї виконання записано у фонограмі та які передали або відчужили свої права виробнику фонограми в обмін на одноразову виплату. Суми, відкладені таким чином, слід розподіляти між виконавцями, чиї імена не зазначено в складі учасників, щонайменше один раз на рік на індивідуальній основі. Такий розподіл слід доручати організаціям колективного управління, і можна застосовувати національні правила щодо доходів, які не підлягають розподілу. Щоб уникнути створення непропорційного тягаря у зв'язку зі стягненням і адмініструванням такого доходу, держави-члени повинні мати змогу регулювати міру, якою на мікропідприємства розповсюджується обов'язок сплачувати внески, якщо такі виплати виявляються необґрунтованими з погляду витрат на стягнення й адміністрування такого доходу.
(13) Однак стаття 5 Директиви 2006/115/ЄС вже надає виконавцям право на справедливу винагороду за надання в прокат, зокрема, фонограм, від якого не можна відмовитись. Аналогічно у договірній практиці виконавці зазвичай не передають і не відчужують виробникам фонограми свої права вимагати одноразової справедливої винагороди за трансляцію та доведення до загального відома відповідно до статті 8(2) Директиви 2006/115/ЄС і справедливої винагороди за відтворення для приватного користування відповідно до пункту (b) статті 5(2) Директиви 2001/29/ЄС. Тому в розрахунку загальної суми, яку виробник фонограми повинен передбачити для виплати додаткової винагороди, не слід враховувати дохід, який виробник фонограми отримав від надання в прокат фонограм, єдину справедливу винагороду, отриману за трансляцію та доведення до загального відома, або справедливу компенсацію, отриману за приватне копіювання.
(14) Другим супутнім заходом, призначеним для відновлення балансу за договорами, за якими виконавці передають свої виключні права виробнику фонограми за роялті, повинен бути «чистий аркуш» для тих виконавців, які відчужили свої зазначені вище виключні права виробникам фонограми в обмін на роялті або винагороду. Щоб виконавці могли повною мірою скористатися перевагами продовженого строку охорони, держави-члени повинні забезпечити, щоб за договорами між виробниками фонограми та виконавцями впродовж такого продовженого строку виконавцям виплачували роялті або винагороду за ставкою, не обтяженою авансовими виплатами або визначеними в договорі відрахуваннями.
(15) Для забезпечення правової визначеності слід передбачити, щоб, крім випадків, коли в договорі зазначено інше, передача або відчуження прав на запис виконання за договором, укладеним до дати, до якої держави-члени повинні вжити заходів з імплементації цієї Директиви, залишалися дійсними протягом подовженого строку.
(16) Держави-члени повинні мати змогу передбачити можливість повторного обговорення певних умов таких договорів, які передбачають регулярні виплати, на користь виконавців. Держави-члени повинні впровадити процедури на випадок, якщо такі повторні обговорення завершаться безрезультатно.
(17) Ця Директива повинна не впливати на національні правила та договори, які є сумісними з її положеннями, як-то колективні договори, укладені в державах-членах між організаціями, що представляють виконавців, та організаціями, що представляють виробників.
(18) У деяких державах-членах для музичних творів із текстом визначають єдиний строк охорони, який обчислюють із моменту смерті останнього з авторів, тоді як в інших державах-членах до музики і до тексту застосовують окремі строки охорони. Музичні твори з текстом переважно створюють у співавторстві. Наприклад, часто опера є твором лібретиста і композитора. Крім того, у таких музичних жанрах, як джаз, рок і поп-музика, творчий процес часто має характер співпраці.
(19) Як наслідок, гармонізація строку охорони для музичних творів із текстом, текст і музику яких створено для використання в поєднанні, є неповною, що створює перешкоди для вільного руху товарів і послуг, як-то транскордонних послуг колективного управління. Щоб забезпечити усунення таких перешкод, усі такі твори, що їх охороняють станом на дату, до якої держави-члени повинні транспонувати цю Директиву, повинні мати однаковий гармонізований строк охорони в усіх державах-членах.
(20) Тому до Директиви 2006/116/ЄС повинні бути внесені відповідні зміни.
(21) Оскільки цілі супутніх заходів не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами через те, що національні заходи в цій сфері призведуть до викривлення конкуренції або вплинуть на обсяг виключних прав виробника фонограми, визначених у законодавстві Союзу, а отже, можуть бути ефективніше досягнуті на рівні Союзу, Союз може запроваджувати заходи згідно з принципом субсидіарності, визначеним у статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, визначеним у згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення зазначених цілей.
(22) Згідно з пунктом 34 Міжінституційної угоди про краще законотворення (6), держав-членів заохочують розробляти для себе та в інтересах Союзу власні таблиці, які відображають, наскільки це можливо, кореляцію між цією Директивою і транспозиційними інструментами, та оприлюднювати такі таблиці,
УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Стаття 1
Зміни і доповнення до Директиви 2006/116/ЄС
До Директиви 2006/116/ЄС внести такі зміни і доповнення:
(1) Статтю 1 доповнити параграфом такого змісту:
«7. Строк охорони музичного твору з текстом спливає через 70 років після смерті останньої із зазначених далі осіб, незалежно від того, чи вказано таких осіб як співавторів: автор тексту та композитор музичного твору за умови, що обидва внески були спеціально створені для відповідного музичного твору з текстом.».
(2) До статті 3 внести такі зміни:
(a) у параграфі 1 друге речення викласти в такій редакції:
«Однак,
- якщо запис виконання, що не є фонограмою, було правомірно опубліковано або правомірно доведено до загального відома протягом такого строку, строк дії таких прав спливає через 50 років із дати першого такого опублікування або першого такого доведення до загального відома, залежно від того, яка з цих дат настає раніше,
- якщо запис виконання на фонограмі було правомірно опубліковано або правомірно доведено до загального відома протягом такого строку, строк дії таких прав спливає через 70 років із дати першого такого опублікування або першого такого доведення до загального відома, залежно від того, яка з цих дат настає раніше.»;
(b) у другому та третьому реченнях параграфа 2 число «50» замінити на «70»;
(c) текст доповнити параграфами такого вмісту:
«2a. Якщо через 50 років після правомірного опублікування фонограми або, у разі її неопублікування, через 50 років після її правомірного доведення до загального відома виробник фонограми не пропонує копій фонограми для продажу в достатній кількості або не доводить їх до загального відома за допомогою засобів дротового або бездротового зв'язку в такий спосіб, щоб громадськість мала до неї доступ з обраного нею місця та в обраний нею час, виконавець може розірвати договір, за яким виконавець передав або відчужив свої права на запис свого виконання виробнику фонограми (далі - «договір про передачу або відчуження прав»). Право на розірвання договору про передачу або відчуження прав може бути реалізоване, якщо виробник протягом року з моменту повідомлення виконавцем про свій намір розірвати договір про передачу або відчуження прав відповідно до попереднього речення не виконує обидві дії з використання, зазначених у тому самому реченні. Виконавець не може відмовитися від цього права на розірвання договору. Якщо фонограма містить запис виконань декількох виконавців, вони можуть розірвати свої договори про передачу або відчуження прав відповідно до застосовного національного права. Якщо договір про передачу або відчуження прав розривають відповідно до цього параграфа, строк дії права виробника фонограми на фонограму закінчується.
2b. Якщо договір про передачу або відчуження прав надає виконавцю право вимагати одноразової винагороди, виконавець має право отримувати річну додаткову винагороду від виробника фонограми за кожен повний рік після закінчення 50-го року з моменту її правомірного опублікування або, у разі неопублікування, 50-го року з моменту її правомірного доведення до загального відома. Виконавець не може відмовитися від права на отримання такої щорічної додаткової винагороди.
2c. Загальна сума, яку повинен відкладати виробник фонограми для виплати щорічної додаткової винагороди, згаданої в параграфі 2b, повинна відповідати 20% доходу, що його отримав такий виробник фонограми протягом року, що передував тому, за який виплачують зазначену винагороду, від відтворення, розповсюдження та надання відповідної фонограми після 50-го року з моменту її правомірного опублікування або, за відсутності такого опублікування, 50-го року з моменту її правомірного доведення до загального відома.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб виробники фонограм були зобов'язані на запит надавати виконавцям, які мають право на щорічну додаткову винагороду, згадану в параграфі 2b, будь-яку інформацію, яка може бути необхідною для забезпечення виплати такої винагороди.
2d. Держави-члени повинні забезпечити, щоб правом на отримання річної додаткової винагороди, згаданим у параграфі 2b, управляли організації колективного управління.
2e. Якщо виконавець має право на регулярні виплати, ані авансові виплати, ані будь-які визначені договором відрахування не підлягають вирахуванню з виплат, здійснених виконавцю після закінчення 50-го року після правомірного опублікування фонограми або, у разі неопублікування, 50-го року після її правомірного доведення до загального відома.».
(3) Статтю 10 доповнити параграфами такого змісту:
«5. Статтю 3(1)-(2e) у редакції, чинній станом на 31 жовтня 2011 року, застосовують до записів виконань і фонограм, щодо яких виконавець і виробник фонограми досі перебувають під охороною на підставі зазначених положень у редакції, чинній станом на 30 жовтня 2011 року, станом на 1 листопада 2013 року, а також до записів виконань і фонограм, створених після зазначеної дати.
6. Статтю 1(7) застосовують до музичних творів із текстом, у яких принаймні музична частина або текст перебувають під охороною принаймні в одній із держав-членів станом на 1 листопада 2013 року, а також до музичних творів із текстом, створених після зазначеної дати.
Перший підпараграф цього параграфа не обмежує будь-яких дій із використання, виконаних до 1 листопада 2013 року. Держави-члени повинні ухвалити необхідні положення для охорони, зокрема, набутих прав третіх сторін.».
(4) Текст доповнити статтею такого змісту:
«Стаття 10a
Перехідні заходи
1. За відсутності чітких договірних положень про інше, договір про передачу або відчуження прав, укладений до 1 листопада 2013 року, вважають таким, що продовжує діяти і після припинення строку охорони виконавця відповідно до статті 3(1) у редакції, чинній станом на 30 жовтня 2011 року.
2. Держави-члени можуть передбачити можливість внесення змін до договорів про передачу або відчуження прав, які надають виконавцю право на регулярні виплати та укладені до 1 листопада 2013 року, після закінчення 50-го року після правомірного опублікування фонограми або, за відсутності такого опублікування, 50-го року після її правомірногодоведення до загального відома.».
Стаття 2
Транспозиція
1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти й адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 1 листопада 2013 року. Вони негайно інформують про це Комісію.
Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційного опублікування. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.
2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного права, ухвалених ними у сфері застосування цієї Директиви.
Стаття 3
Звітування
1. До 1 листопада 2016 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту, Раді та Європейському економічно-соціальному комітету звіт про застосування цієї Директиви з огляду на розвиток цифрового ринку, за доцільності, разом із пропозицією щодо подальших змін до Директиви 2006/116/ЄС.
2. До 1 січня 2012 року Комісія повинна подати звіт Європейському Парламенту, Раді та Європейському економічно-соціальному комітету з оцінкою можливої потреби в продовженні строку дії охорони прав виконавців і виробників в аудіовізуальному секторі. За необхідності Комісія подає пропозицію щодо подальших змін до Директиви 2006/116/ЄС.
Стаття 4
Набуття чинності
Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 5
Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
Вчинено у Страсбурзі 27 вересня 2011 року.
За Європейський Парламент
Президент
J. BUZEK
За Раду
Президент
M. DOWGIELEWICZ
(1) OB C 182, 04.08.2009, с. 36.
(2) Позиція Європейського Парламенту від 23 квітня 2009 року (OB C 184 E, 08.07.2010, с. 331) та Рішення Ради від 12 вересня 2011 року.
(3) OB L 372, 27.12.2006, с. 12.
(4) OB L 167, 22.06.2001, с. 10.
(5) OB L 376, 27.12.2006, с. 28.
(6) OB C 321, 31.12.2003, с. 1.
{Текст Директиви українською мовою додано до Листа Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України № 20257/0/2-26 від 17.07.2026}
{Джерело: https://eur-lex.europa/eu/. Текст Директиви англійською мовою.}