Конвенція держав-учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань

Конвенція держав-учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань

( Конвенцію ратифіковано Законом N 150-IV ( 150-15 ) від 12.09.2002 )

{ Щодо припинення дії міжнародного договору 11 вересня 2023 року див. Лист Міністерства закордонних справ N 72/14-612-110272 ( v0272321-23 ) від 15.09.2023 }

Держави-учасниці цієї Конвенції, іменовані надалі "Сторонами",

з метою подальшого розвитку співробітництва в консульській сфері, прагнучи в інтересах своїх громадян до удосконалення системи захисту їхніх законних прав і інтересів на території третіх країн,

на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року ( 995_047 ), а також відповідних двосторонніх конвенцій,

підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені у цій Конвенції, застосовуватимуться норми міжнародного права, багатосторонніх і двосторонніх міжнародних договорів,

вирішили укласти цю Конвенцію і домовилися про таке:

Стаття 1

Сторони будуть сприяти всебічному співробітництву консульських служб у різних сферах консульської діяльності й обмінюватися досвідом роботи шляхом проведення консультацій, організації семінарів і обміну стажистами, налагодження між собою різних форм зв'язків.

Стаття 2

Сторони за взаємною згодою у кожному конкретному випадку будуть надавати одна одній взаємну допомогу по захисту прав та інтересів громадян Сторін на території третіх держав, за згодою останніх, у випадку відсутності в цих державах дипломатичних представництв і консульських установ однієї зі Сторін.

Ця допомога буде здійснюватися в рамках компетенції дипломатичного представництва або консульської установи і стосуватися:

- інформування по дипломатичних каналах про нещасні або смертельні випадки, що трапилися з громадянами Сторін;

- надання сприяння, у рамках можливого, громадянам, які постраждали в результаті нещасних випадків або надзвичайних ситуацій, і інформування консульської служби відповідної Сторони;

- сприяння в організації розшуку громадян, місце перебування яких невідоме, з наступною передачею отриманої інформації консульській службі Сторони, громадянами якої вони є;

- одержання відомостей про громадян Сторін, які були затримані або заарештовані в державі перебування, і інформування консульської служби держави, громадянами якої вони є;

- інформування з питань медичної чи юридичної допомоги в державі перебування шляхом надання відомостей про відповідних фахівців;

- витребування і пересилання документів, необхідних для захисту законних інтересів громадян з соціально-правових, спадкоємних, майнових та інших питань;

- вивчення питань, що стосуються консульської тематики, у діяльності держави перебування і взаємної інформації про них.

Стаття 3

Сторони будуть інформувати одна одну про спроби використання підроблених паспортів і віз, фальсифікації інших документів громадянами держав Сторін.

Стаття 4

Фінансова допомога, витрати на репатріацію та інші можливі витрати, що виникли в результаті надання допомоги відповідно до Статті 2 цієї Конвенції, повинні бути покриті за рахунок коштів країни громадянства особи, яка постраждала.

Стаття 5

Консульські збори за дії однієї Сторони по захисту в державі перебування прав та інтересів юридичних і фізичних осіб інших Сторін будуть стягуватися згідно з тарифом консульських зборів держави першої Сторони для відшкодування її витрат за згадані дії.

Стаття 6

Питання, пов'язані із захистом прав та інтересів громадян Сторін, будуть вирішуватися по дипломатичних каналах за взаємною згодою у кожному конкретному випадку, виходячи з можливостей та компетенції дипломатичних представництв і консульських установ Сторін.

Стаття 7

Сторони обміняються по дипломатичних каналах списком своїх дипломатичних представництв і консульських установ у третіх країнах і надалі будуть інформувати одна одну про їхнє відкриття чи закриття.

Стаття 8

Ця Конвенція не зачіпає зобов'язань Сторін за іншими міжнародними договорами, учасниками яких вони є.

Стаття 9

За взаємною згодою Сторін до цієї Конвенції можуть бути внесені зміни і доповнення, що оформляються окремими протоколами, які є невід'ємною частиною цієї Конвенції і набувають чинності в порядку, передбаченому Статтею 10 цієї Конвенції.

Стаття 10

Ця Конвенція набуває чинності з дати здачі депозитарію третього повідомлення, що підтверджує виконання державами-учасницями внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття Конвенцією чинності. Для Сторін, що здадуть свої повідомлення після такої дати, Конвенція набуде чинності з дати отримання депозитарієм такого повідомлення.

Стаття 11

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї інших держав, що вступили до ГУУАМ і поділяють цілі та принципи Конвенції.

Приєднання до цієї Конвенції здійснюється шляхом передачі депозитарію документів про приєднання. Для Сторони, що приєднується до цієї Конвенції, вона набуде чинності з дати отримання депозитарієм документа про приєднання.

Стаття 12

Кожна зі Сторін може вийти з цієї Конвенції шляхом направлення повідомлення депозитарію по дипломатичних каналах у письмовій формі про своє рішення денонсувати цю Конвенцію. Для такої Сторони Конвенція припиняє дію через три місяці з дати отримання відповідного повідомлення депозитарієм.

Вчинено в місті Ялта 7 червня 2001 року в одному дійсному примірнику азербайджанською, англійською, грузинською, молдовською, російською, узбекською та українською мовами, при цьому всі тексти є автентичними.

Дійсний примірник зберігається в Кабінеті Міністрів України, який є депозитарієм цієї Конвенції, що направить кожній державі-учасниці Конвенції її завірену копію.

За Азербайджанську Республіку

За Грузію

За Республіку Молдова

За Республіку Узбекистан

За Україну