Конвенція про бомбардування військово-морськими силами під час війни (IX Гаазька конвенція)

Тип: Конвенція

Дата: 18 жовтня 1907 р.

Статус: Чинний

Офіційний переклад

Конвенція про бомбардування військово-морськими силами під час війни

Дата вчинення:

18.10.1907

Дата підтвердження правонаступництва:

24.08.1991

Дата набрання чинності для України:

24.08.1991

Підписана в Гаазі 18 жовтня 1907 року

Його Величність Німецький Імператор, Король Пруссії; Президент Сполучених Штатів Америки; Президент Аргентинської Республіки; Його Величність Імператор Австрійської імперії, Король Богемії тощо і Апостольський Король Угорщини; Його Величність Король Бельгійців; Президент Республіки Болівія; Президент Республіки Сполучених Штатів Бразилія; Його Королівська Високість Князь Болгарії; Президент Республіки Чилі; Президент Республіки Колумбія; Тимчасовий Губернатор Республіки Куба; Його Величність Король Данії; Президент Домініканської Республіки; Президент Республіки Еквадор; Президент Французької Республіки; Його Величність Король Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії і Британських домініонів, Імператор Індії; Його Величність Король Еллінів; Президент Республіки Гватемала; Президент Республіки Гаїті; Його Величність Король Італії; Його Величність Імператор Японії; Його Королівська Високість Великий Герцог Люксембурзький, Герцог Нассау; Президент Сполучених Штатів Мексики; Його Королівська Високість Князь Чорногорії; Його Величність Король Норвегії; Президент Республіки Панама; Президент Республіки Парагвай; Її Величність Королева Нідерландів; Президент Республіки Перу; Його Імператорська Величність Шах Персії; Його Величність Король Португалії та Алгарвесу тощо; Його Величність Король Румунії; Його Величність Імператор Всеросійський; Президент Республіки Сальвадор; Його Величність Король Сербії; Його Величність Король Сіаму; Його Величність Король Швеції; Федеральна Рада Швейцарії; Його Величність Імператор Османської імперії; Президент Східної Республіки Уругвай; Президент Сполучених Штатів Венесуели:

Натхненні прагненням здійснити побажання, висловлене Першою мирною конференцією, відносно бомбардувань морськими силами незахищених портів, міст і селищ;

беручи до уваги доцільність того, щоб бомбардування військово-морськими силами підпорядковувалося загальним правилам, які б захищали права жителів і забезпечували збереження найбільш важливих будівель, застосовуючи, наскільки це можливо, до цієї військової операції принципи Положення 1899 року про закони і звичаї війни на суходолі;

прагнучи у такий спосіб служити інтересам людства і зменшити жахи й нещастя війни;

вирішили укласти для цього Конвенцію, та призначили таких осіб своїми уповноваженими:

Його Величність Німецький Імператор, Король Пруссії:

Його Високоповажність барона Маршала фон Біберштейна, Державного Міністра, Надзвичайного і Повноважного Посла у Константинополі;

д-ра Йоганнеса Кріге, Надзвичайного посланника на цій Конференції, Таємного радника з питань законодавства та юриспруденції при Імперському Міністерстві закордонних справ, члена Постійної палати третейського суду.

Президент Сполучених Штатів Америки:

Його Високоповажність пана Джозефа Х. Чоута, Надзвичайного Посла;

Його Високоповажність пана Горація Портера, Надзвичайного Посла;

Його Високоповажність пана Урію М. Роуза, Надзвичайного Посла;

Його Високоповажність пана Девіда Джейн Хілла, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра у Гаазі;

контр-адмірала Чарльза С. Сперрі, Повноважного Міністра;

бригадного генерала Джорджа Б. Девіса, Головного військового прокурора армії Сполучених Штатів Америки, Повноважного Міністра;

пана Вільяма I. Б'юкенена, Повноважного Міністра.

Президент Аргентинської Республіки:

Його Високоповажність пана Роке Саенс Пенью, колишнього Міністра закордонних справ, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Республіки в Римі, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність пана Луїса М. Драго, колишнього Міністра закордонних справ і культів Республіки, національного депутата, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність пана Карлоса Родрігеса Ларрету, колишнього міністра закордонних справ і культів Республіки, члена Постійної палати третейського суду.

Його Величність Імператор Австрійської імперії, Король Богемії тощо і Апостольський Король Угорщини:

Його Високоповажність пана Гаєтана Мерей де Капош-Мере, Таємного Радника, Надзвичайного і Повноважного Посла;

Його Високоповажність барона Шарля де Маккіо, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра в Афінах.

Його Величність Король Бельгійців:

Його Високоповажність пана Бернаерта, Державного Міністра, члена Палати Представників, члена Інституту Франції та Королівських Академій Бельгії і Румунії, почесного члена Інституту міжнародного права, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність пана Дж. ван ден Хейвела, Державного Міністра, колишнього Міністра юстиції;

Його Високоповажність барона Гійома, Надзвичайного і Повноважного Посланника у Гаазі, члена Королівської академії Румунії.

Президент Республіки Болівія:

Його Високоповажність пана Клаудіо Пінілью, Міністра закордонних справ Республіки, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність пана Фернандо Е. Гуашаллу, Повноважного Міністра у Лондоні.

Президент Республіки Сполучених Штатів Бразилії:

Його Високоповажність пана Руя Барбозу, Надзвичайного і Повноважного Посла, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність пана Едуардо Ф. С. дес Сантос Лісбоа, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра у Гаазі.

Його Королівська Високість Князь Болгарії:

пана Врбана Вінарова, генерал-майора Генерального штабу, прикомандированого до свити;

пана Івана Каранджоулова, Генерального прокурора Касаційного суду.

Президент Республіки Чилі:

Його Високоповажність пана Домінго Гану, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Республіки в Лондоні;

Його Високоповажність пана Аугусто Матте, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра в Берліні;

Його Високоповажність пана Карлоса Кончу, колишнього військового міністра, колишнього голову Палати депутатів, колишнього Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Республіки в Буенос-Айресі.

Президент Республіки Колумбія:

генерала Хорхе Ольгіна;

пана Сантьяго Перес Тріану;

Його Високоповажність генерала Марселіано Варгаса, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Республіки в Парижі.

Тимчасовий губернатор Республіки Куба:

пана Антоніо Санчеса де Бустаманте, професора міжнародного права Гаванського університету, сенатора Республіки;

Його Високоповажність пана Гонсало де Кесада-і-Аростегі, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Республіки у Вашингтоні;

пана Мануеля Сангілі, директора Інституту середньої освіти в Гавані, сенатора Республіки.

Його Величність Король Данії:

Його Високоповажність пана Константіна Бруна, Камергера, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Республіки у Вашингтоні;

Контр-адмірала Крістіана Фредеріка Шеллера;

пана Акселя Веделя, Камергера, начальника відділу в Королівському Міністерстві закордонних справ.

Президент Домініканської Республіки:

пана Франсіско Енрікеса-і-Карвахала, заступника Державного секретаря в Міністерстві закордонних справ Республіки, члена Арбітражного суду Пенсильванії;

пана Аполінара Техеру, ректора Професійного інституту Республіки, члена Арбітражного суду Пенсильванії.

Президент Республіки Еквадор:

Його Високоповажність пана Віктора Рендона, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра в Парижі та Мадриді;

пана Енріке Дорн-і-де-Ельсуа, Тимчасового повіреного у справах.

Президент Французької Республіки:

Його Високоповажність пана Леона Буржуа, Надзвичайного Посла Республіки, сенатора, заступника Голови Ради Міністрів, заступника Міністра закордонних справ, члена Постійної палати третейського суду;

барона д'Естурнеля де Констана, сенатора, Повноважного Міністра I класу, члена Постійної палати третейського суду;

пана Луї Рено, професора юридичного факультету Паризького університету, почесного Повноважного Міністра, юридичного консультанта Міністерства закордонних справ, члена Інституту Франції, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність пана Марселена Пелле, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Французької Республіки в Гаазі.

Його Величність Король Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії і Британських домініонів, Імператор Індії:

Його Високоповажність Високодостойного сера Едварда Фрая, Лицаря Великого Хреста, члена Таємної Ради, Надзвичайного Посла, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність Високодостойного сера Ернеста Мейсона Сатоу, Лицаря Великого Хреста, члена Таємної ради, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність Високодостойного Дональда Джеймса Маккея барона Рея, Лицаря Великого Командора, кавалера Видатного ордену Індійської імперії, члена Таємної ради, колишнього Президента Інституту міжнародного права;

Його Високоповажність сера Генрі Говарда, Лицаря Командора, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра в Гаазі.

Його Величність Король Еллінів:

Його Високоповажність пана Клеона Різо Рангабе, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра в Гаазі;

пана Жоржа Штрайта, професора міжнародного права в Афінському університеті, члена Постійної палати третейського суду.

Президент Республіки Гватемала:

пана Хосе Тібле Мачадо, Тимчасового повіреного у справах Республіки в Гаазі та Лондоні, члена Постійної палати третейського суду;

пана Енріке Гомеса Карільйо, Тимчасового повіреного у справах Республіки в Берліні.

Президент Республіки Гаїті:

Його Високоповажність пана Жана Жозефа Далбемара, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра в Парижі;

Його Високоповажність пана Ж. Н. Леже, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра у Вашингтоні;

пана П'єра Юдікура, колишнього професора міжнародного публічного права, адвоката у Порт-о-Пренсі.

Його Величність Король Італії:

Його Високоповажність графа Джозефа Торніеллі Брузаті ді Вергано, сенатора Королівства, посла Його Величності Короля в Парижі, члена Постійної палати третейського суду, голову італійської делегації;

Його Високоповажність коменданта Гвідо Помпілі, депутата Парламенту, заступника Державного секретаря в Королівському міністерстві закордонних справ;

коменданта Гвідо Фузінато, державного радника, депутата Парламенту, колишнього міністра освіти.

Його Величність Імператор Японії:

Його Високоповажність пана Кейроку Цудзукі, Надзвичайного і Повноважного Посла;

Його Високоповажність пана Аімаро Сато, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра в Гаазі.

Його Королівська Високість Великий Герцог Люксембурзький, Герцог Нассау:

Його Високоповажність пана Ейшена, Державного Міністра, Голову Уряду Великого Герцогства;

графа де Вільє, Тимчасового повіреного у справах Великого Герцогства в Берліні.

Президент Сполучених Штатів Мексики:

Його Високоповажність пана Гонсало А. Естеву, Надзвичайного посланника і Повноважного міністра Республіки в Римі;

Його Високоповажність пана Себастьяна Б. де М'єра, Надзвичайного посланника і Повноважного міністра Республіки в Парижі;

Його Високоповажність пана Франциско Л. де ла Барра, Надзвичайного посланника і Повноважного міністра Республіки в Брюсселі та Гаазі.

Його Королівська Високість Князь Чорногорії:

Його Високоповажність пана Нелідова, Імператорського таємного радника, Посла Його Величності Імператора Всеросійського в Парижі;

Його Високоповажність пана де Мартенса, імператорського таємного радника, постійного члена Ради Імператорського Міністерства закордонних справ Росії;

Його Високоповажність пана Чарикова, Імператорського статського радника, Надзвичайного посланника і Повноважного міністра Його Величності Імператора Всеросійського в Гаазі.

Його Величність Король Норвегії:

Його Високоповажність пана Френсіса Хаґерупа, колишнього Голову Ради, професора права, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра у Гаазі та Копенгагені, члена Постійної палати третейського суду.

Президент Республіки Панама:

пана Белісаріо Порраса.

Президент Республіки Парагвай:

Його Високоповажність пана Еусебіо Мачена, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Республіки в Парижі;

графа Г. дю Монсо де Бергендаля, Консула Республіки в Брюсселі.

Її Величність Королева Нідерландів:

пана В. Х. де Бофорта, колишнього Міністра закордонних справ, члена Другої палати Генеральних Штатів;

Його Високоповажність пана Т. М. К. Ассера, Державного міністра, члена Державної ради, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність Йонхіра Й. К. К. ден Бір Пуртугаеля, Генерал-лейтенанта у відставці, колишнього військового міністра, члена Державної ради;

Його Високоповажність Йонхіра Дж. А. Рулла, ад'ютанта з питань спеціальної служби, віце-адмірала у відставці, колишнього міністра військово-морського флоту;

пана Й. А. Лоеффа, колишнього Міністра юстиції, члена Другої палати Генеральних штатів.

Президент Республіки Перу:

Його Високоповажність пана Карлоса Г. Кандамо, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Республіки в Парижі та Лондоні, члена Постійної палати третейського суду.

Його Імператорська Величність Шах Персії:

Його Високоповажність Самада Хана Момтазоса Салтанеха, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра у Парижі, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність Мірзу Ахмед Хана Садіга VI Мулка, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра у Гаазі.

Його Величність Король Португалії та Алгарвесу тощо:

Його Високоповажність Маркіза де Соверала, Державного радника, Пера Королівства, колишнього Міністра закордонних справ, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра у Лондоні, Надзвичайного і Повноважного Посла;

Його Високоповажність Графа де Селіра, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра у Гаазі;

Його Високоповажність пана Альберто д'Олівейра, Надзвичайного посланника і Повноважного Міністра у Берні.

Його Величність Король Румунії:

Його Високоповажність пана Александра Бельдімана, Надзвичайного посланника і Повноважного Міністра у Берліні;

Його Високоповажність пана Едгара Маврокордато, Надзвичайного посланника і Повноважного Міністра у Гаазі.

Його Величність Імператор Всеросійський:

Президент Республіки Сальвадор:

пана Педро I. Матеу, Тимчасового повіреного у справах Республіки в Парижі, члена Постійної палати третейського суду;

пана Сантьяго Перес Тріану, Тимчасового повіреного у справах Республіки в Лондоні.

Його Величність Король Сербії:

Його Високоповажність генерала Саву Груїча, Голову Державної Ради;

Його Високоповажність пана Мілована Міловановича, Надзвичайного посланника і Повноважного міністра в Римі, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність пана Мішеля Мілітчевича, Надзвичайного посланника і Повноважного міністра в Лондоні та Гаазі.

Його Величність Король Сіаму:

Мома Чатидея Удома, генерал-майора;

пана К. Корраджіоні д'Ореллі, Радника-посланника;

Луанга Бхуванарта Нарубала, капітана.

Його Величність Король Швеції, Готів і Вандалів:

Його Високоповажність пана Кнута Х'ялмара Леонарда Хаммаршельда, колишнього Міністра юстиції, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра у Копенгагені, члена Постійної палати третейського суду;

пана Йоганнеса Хеллнера, колишнього Міністра без портфеля, колишнього члена Верховного суду Швеції, члена Постійної палати третейського суду.

Федеральна Рада Швейцарії:

Його Високоповажність пана Гастона Карліна, Надзвичайного Посланника і Повноважного Міністра Швейцарської Конфедерації в Лондоні та Гаазі;

пана Ежена Бореля, полковника Генерального штабу, професора Женевського університету;

пана Макса Губера, професора права в Університеті Цюріха.

Його Величність Імператор Османської імперії:

Його Високоповажність Турхана-пашу, Надзвичайного і Повноважного Посла, Міністра закордонних справ;

Його Високоповажність Решид-бея, Посла в Римі;

Його Високоповажність Мехеммеда-пашу, Віце-адмірала.

Президент Східної Республіки Уругвай:

Його Високоповажність пана Хосе Байлі-і-Ордонеса, колишнього Президента Республіки, члена Постійної палати третейського суду;

Його Високоповажність пана Хуана П. Кастро, колишнього Голову Сенату, Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки в Парижі, члена Постійної палати третейського суду.

Президент Сполучених Штатів Венесуели:

пана Хосе Хіль Фортула, Тимчасового повіреного у справах Республіки в Берліні

які, після представлення своїх повноважень, визнаних належним чином оформленими, домовилися про такі положення:

Глава I

Бомбардування портів, міст, селищ, житлових будинків або будівель, що не обороняються

Стаття 1

Бомбардування військово-морськими силами портів, міст, селищ, житлових будинків або будівель, що не обороняються, забороняється.

Місце не може бути піддане бомбардуванню лише на тій підставі, що біля порту поставлено підводні міни, які автоматично вибухають від зіткнення.

Стаття 2

Однак ця заборона не поширюється на військові споруди, військові або військово-морські установи, склади зброї або військового майна, майстерні або заводи, які можуть бути використані для потреб ворожого флоту або армії, а також на військові кораблі, що перебувають у гавані. Командувач військово-морських сил може знищити їх за допомогою артилерії після висунення вимоги і розумного часу очікування, якщо всі інші засоби неможливі і якщо місцева влада не знищила їх сама протягом встановленого часу.

Він не несе відповідальності за будь-яку неминучу шкоду, яка може бути заподіяна бомбардуванням за таких обставин.

Якщо з військових міркувань необхідно вжити негайних заходів, і немає можливості давати ворогові час на самостійне знищення вищевказаних споруд, то вважається, що заборона бомбардувати місто, що не обороняється, залишається в силі, як і у випадку, наведеному в пункті 1, і що командувач повинен вжити всіх належних заходів для того, щоб місту було завдано якнайменшої шкоди.

Стаття 3

Після належного повідомлення може бути розпочато бомбардування портів, міст, селищ, житлових будинків або будівель, що не обороняються, якщо місцева влада відмовляється виконати офіційно висунуту їй вимогу про реквізицію провіанту або припасів, необхідних для негайного використання військово-морськими силами, що перебувають у зазначеному місці.

Ці реквізиції повинні бути пропорційними ресурсам даного місця. Вони вимагаються тільки на ім'я командувача зазначених військово-морських сил і оплачуються, наскільки це можливо, готівкою, в іншому випадку вони засвідчуються розписками.

Стаття 4

Порти, міста, села, житлові будинки або будівлі, що не обороняються, не можуть піддаватися бомбардуванню через несплату грошових контрибуцій.

Глава II

Загальні положення

Стаття 5

У разі бомбардування морськими силами командувач мусить ужити всіх необхідних заходів, щоб уберегти, за можливості, історичні пам'ятки, храми, будівлі, що служать цілям науки, мистецтва і благодійності, шпиталі й місця, де зібрано хворих або поранених, за умови, що такі будівлі й місця не використовуються водночас у військових цілях.

Обов'язком мешканців є позначення таких пам'яток, будівель чи місць збору видимими знаками, що мають складатися з великих твердих прямокутників, розділених діагоналлю на два трикутники, з яких верхній чорного кольору, а нижній - білого.

Стаття 6

Якщо дозволяє військова обстановка, командувач військово-морських сил, що атакують, перед початком бомбардування повинен зробити все можливе, щоб попередити про це владу.

Стаття 7

Місто або місцевість, навіть взяті штурмом, забороняється віддавати на розграбування.

Глава III

Прикінцеві положення

Стаття 8

Положення цієї Конвенції застосовуються тільки між Договірними Державами, і лише в тому випадку, якщо всі воюючі сторони є учасницями цієї Конвенції.

Стаття 9

Ця Конвенція має бути ратифікована якнайшвидше.

Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання в Гаазі.

Про здачу на зберігання першої ратифікаційної грамоти складається протокол, який підписують представники держав, які беруть участь у цьому процесі, і Міністр закордонних справ Нідерландів.

Наступні ратифікаційні грамоти здаються на зберігання шляхом письмового повідомлення на ім'я Уряду Нідерландів, яке супроводжується ратифікаційною грамотою.

Належним чином засвідчені копії протоколу, який стосується першої здачі ратифікаційних грамот, а також повідомлень і ратифікаційних грамот, згаданих у попередній частині, Уряд Нідерландів негайно надсилає дипломатичними каналами державам, представленим на Другій мирній конференції, а також іншим державам, які приєдналися до цієї Конвенції. У випадках, передбачених у попередній частині, згаданий Уряд одночасно інформує їх про дату отримання зазначеного повідомлення.

Стаття 10

Держави, які не підписали цю Конвенцію, можуть приєднатися до неї.

Держава, яка бажає приєднатися, письмово повідомляє про свій намір Уряду Нідерландів, надсилаючи йому документ про приєднання, який зберігається в архівах згаданого Уряду.

Цей Уряд негайно надсилає всім іншим державам належним чином засвідчену копію повідомлення, а також документа про приєднання із зазначенням дати отримання ним цього повідомлення.

Стаття 11

Ця Конвенція набирає чинності для держав, які здали ратифікаційні грамоти першими, через шістдесят днів після дати їх депонування, а для держав, які ратифікують її пізніше або приєднуються до неї, через шістдесят днів після отримання Урядом Нідерландів повідомлення про це.

Стаття 12

Якщо одна з Договірних Держав бажає денонсувати цю Конвенцію, вона повідомляє про це в письмовій формі Уряду Нідерландів, який негайно надсилає належним чином засвідчену копію повідомлення всім іншим державам, одночасно сповіщаючи їх про дату його отримання.

Денонсація набирає чинності лише для держави, яка про неї повідомила, і через один рік після того, як повідомлення надійшло до Уряду Нідерландів.

Стаття 13

У реєстрі, який веде Міністерство закордонних справ Нідерландів, зазначаються дати здачі на зберігання ратифікаційних грамот, здійснених відповідно до частин 3 і 4 статті 9, а також дати отримання повідомлень про приєднання (частина 2 статті 10) або про денонсацію (частина 1 статті 12).

Кожна Договірна Держава має право на доступ до цього реєстру й отримання належним чином засвідчених витягів з нього.

На підтвердження цього Уповноважені представники поставили свої підписи під цією Конвенцією.

Учинено в Гаазі 18 жовтня 1907 року в одному примірнику, який зберігається в архіві Уряду Нідерландів, а його належним чином засвідчені копії будуть надіслані дипломатичними каналами державам, представленим на Другій мирній конференції.

[Далі слідують підписи]

{Текст Конвенції українською та англійською мовами додано до Листа Міністерства закордонних справ України № 72/14-612-132012 від 30.09.2024}