Захист осіб, які шукають притулку, в ситуаціях їх масового припливу (укр/рос)

Захист осіб, які шукають притулку, в ситуаціях їх масового припливу

Документ Виконавчого комітету Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців від 24 квітня 1981 року

Висновок N 32 (XXXII)

(Витяг)

I. Загальні положення

1. Проблема біженців стала особливо гострою у зв'язку із зростанням числа ситуацій масового припливу осіб у різних районах світу, особливо в країнах, що розвиваються. Серед шукаючих притулку осіб, які становлять частину цих масових припливів, є особи, котрі є біженцями за змістом Конвенції 1951 року ( 995_011 ) і Протоколу 1967 року Організації Об'єднаних Націй про статус біженців ( 995_363 ) або які, внаслідок зовнішньої агресії, окупації, іноземного панування або подій, що серйозно порушують громадський порядок у якійсь частині або на всій території країни їх походження або громадянства, змушені шукати притулок за межами своєї країни.

2. Шукаючі притулок особи, які є частиною таких ситуацій масових припливів, нерідко стикаються з труднощами щодо пошуку довгострокових рішень шляхом добровільної репатріації, облаштування в країні або переселення в третю країну. Масові припливи часто створюють серйозні проблеми для держав, внаслідок чого деякі держави, хоча й прийняли на себе зобов'язання домагатися довгострокових рішень, визнали за можливе лише допускати в країну осіб, які шукають притулку, без будь-яких зобов'язань на момент допуску надати таким особам постійне проживання в межах своїх кордонів.

3. У цьому зв'язку настійно необхідно забезпечити повний захист особам, які шукають притулок, у ситуаціях їх масового припливу, знову підтвердити основні мінімальні стандарти поводження з ними до вжиття заходів з пошуку довгострокового рішення, а також створити необхідні механізми в контексті міжнародної солідарності і поділу тягаря з країнами, що надають допомогу, приймаючи велике число осіб, які шукають притулку.

II. Міри захисту

A. Допуск у країну і принцип non-refoulement

1. У ситуаціях масового припливу особи, які шукають притулок, мають бути допущені в державу, в якій вони вперше просять притулок, і, якщо ця держава не в змозі допустити їх на тривалій основі, вона завжди повинна допустити їх, принаймні на тимчасовій основі, і дати їм захист відповідно до нижчевикладених принципів. Вони мають бути допущені в країну без будь-якої дискримінації за ознаками раси, віросповідання, політичних поглядів, громадянства, країни походження або фізичної непрацездатності.

2. У будь-якому разі основний принцип non-refoulement, включаючи недопущення відмови на кордоні, має ретельно дотримуватися.

B. Поводження з шукаючими притулок особами, тимчасово допущеними в країну до вжиття заходів з пошуку довгострокового рішення

1. Стаття 31 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про статус біженців 1951 року ( 995_011 ) містить положення, що стосуються поводження з біженцями, які в'їхали до країни без дозволу і становище яких у такій країні ще не врегульовано. Стандарти, встановлені в даній Статті, не охоплюють, однак, усіх аспектів поводження з особами, які шукають притулку, в ситуаціях їх масового припливу.

2. У цьому зв'язку важливо, щоб з шукаючими притулок особами, тимчасово допущеними в країну до вжиття заходів з пошуку довгострокового рішення, поводилися у відповідності з наступними мінімальними основними гуманними нормами:

a) вони не повинні піддаватися штрафу або будь-якому несприятливому для них поводженню лише на тій підставі, що їх присутність у країні вважається незаконною; вони не повинні зазнавати обмежень у своїх пересуваннях, за винятком обмежень, необхідних в інтересах охорони здоров'я суспільства і громадського порядку;

b) вони повинні користуватися міжнародно визнаними основними цивільними правами, зокрема тими, що закріплені в Загальній декларації прав людини ( 995_015 );

c) вони повинні одержувати всю необхідну допомогу і бути забезпечені основними необхідними умовами існування, включаючи харчування, дах і основні санітарні й медичні послуги; у цьому зв'язку міжнародне співтовариство повинно дотримувати принципів міжнародної солідарності і поділу тягаря;

d) з ними повинні поводитися як з особами, чия трагічна доля вимагає особливого розуміння і симпатії. Вони не повинні піддаватися жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню;

e) відносно них не має бути ніякої дискримінації за ознакою раси, віросповідання, політичних поглядів, громадянства країни походження або фізичної непрацездатності;

f) їх треба розглядати як осіб, що відповідно до закону мають вільний доступ до судових інстанцій та інших компетентних адміністративних органів;

g) місцезнаходження осіб, які шукають притулку, має визначатися виходячи з їх безпеки і благополуччя, а також вимог безпеки приймаючої держави. Особи, які шукають притулку, мають бути розміщені максимально можливою мірою на розумній відстані від кордону країни їх походження. Вони не повинні бути втягнуті в підривну діяльність проти країни їх походження і будь-якої іншої держави;

h) цілісність сім'ї повинна шануватися;

i) всебічна можлива допомога має надаватися у пошуках родичів;

j) належні заходи мають бути вжиті для забезпечення захисту малолітніх і несупроводжуваних дітей;

k) відправка й одержання поштової кореспонденції мають бути дозволені;

l) матеріальна допомога від друзів і родичів має бути дозволена;

m) належні заходи мають бути вжиті, у міру можливостей, для реєстрації фактів народження, смерті і шлюбів;

n) їм мають бути надані всі необхідні можливості, що дозволяють їм домогтися задовільного довгострокового рішення;

o) їм має бути дозволено переміщення їх майна, яке вони привезли з собою, до країни, де знайдено довгострокове рішення; і

p) всі заходи мають бути вжиті для полегшення добровільної репатріації.

III. Співробітництво з Управлінням Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців

Особи, які шукають притулок, мають право встановлювати контакт з УВКБ. УВКБ надається доступ до осіб, які шукають притулку. УВКБ також надається можливість виконувати свою функцію міжнародного захисту і дозволяється здійснювати контроль за благополуччям осіб, які потрапляють до центрів прийому та інших центрів для біженців.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 11, 2001 р.

*---*

Защита лиц, ищущих убежище, в ситуациях их массового притока

Документ Исполнительного Комитета Управления Верховного комиссара Организации Объединенных Наций по делам беженцев

Исполнительный Комитет,

Отмечая с удовлетворением доклад Группы экспертов о временном прибежище в ситуациях массового притока, которая заседала в Женеве с 21 по 24 апреля 1981 года, принял следующие заключения в отношении защиты лиц, ищущих убежище, в ситуациях их массового притока.

I. Общие положения

1. Проблема беженцев стала особенно острой в связи с ростом числа ситуаций массового притока лиц в различных районах мира, особенно в развивающихся странах. Ищущие убежище лица, составляющие часть этих массовых притоков, включают в себя лица, которые являются беженцами по смыслу Конвенции 1951 года ( 995_011 ) и Протокола 1967 года Организации Объединенных Наций о статусе беженцев ( 995_363 ) или которые, вследствие внешней агрессии, оккупации, иностранного господства или событий, серьезно нарушающих общественный порядок в какой-либо части или на всей территории страны их происхождения или гражданства, вынуждены искать убежище за пределами своей страны.

2. Ищущие убежище лица, являющиеся частью таких ситуаций массовых притоков, нередко сталкиваются с трудностями по нахождению долговременных решений путем добровольной репатриации, обустройства в стране или переселения в третью страну. Массовые притоки зачастую создают серьезные проблемы для государств, в результате чего некоторые государства, хотя и приняли на себя обязательство добиваться долговременных решений, сочли возможным лишь допускать в страну лиц, ищущих убежище, без каких-либо обязательств на момент допуска предоставить таким лицам постоянное жительство в рамках своих границ.

3. В этой связи настоятельно необходимо обеспечить полную защиту лицам, ищущим убежище, в ситуациях их массового притока, вновь подтвердить основные минимальные стандарты обращения с ними до принятия мер по нахождению долговременного решения, а также создать необходимые механизмы в контексте международной солидарности и разделения бремени с оказывающими помощь странами, принимающими большое число лиц, ищущих убежище.

II. Меры защиты

A. Допуск в страну и принцип non-refoulement

1. В ситуациях массового притока лица, ищущие убежище, должны быть допущены в государство, в котором они впервые просят убежище, и, если это государство не в состоянии допустить их на длительной основе, оно всегда должно допустить их, по крайней мере, на временной основе и предоставить им защиту в соответствии с нижеизложенными принципами. Они должны быть допущены в страну без какой-либо дискриминации по признакам расы, вероисповедания, политических взглядов, гражданства, страны происхождения или физической нетрудоспособности.

2. В любом случае основополагающий принцип non-refoulement, включая недопущение отказа на границе, должен тщательно соблюдаться.

B. Обращение с ищущими убежище лицами, временно допущенными в страну до принятия мер по нахождению долговременного решения

1. Статья 31 Конвенции Организации Объединенных Наций о статусе беженцев 1951 года содержит положения, касающиеся обращения с беженцами, которые въехали в страну без разрешения и положение которых в такой стране еще не урегулировано. Стандарты, установленные в данной Статье, не охватывают, однако, все аспекты обращения с лицами, ищущими убежище, в ситуациях их массового притока.

2. В этой связи важно, чтобы с ищущими убежище лицами, временно допущенными в страну до принятия мер по нахождению долговременного решения, обращались в соответствии со следующими минимальными основополагающими гуманными нормами:

a) они не должны подвергаться штрафу или какому-либо неблагоприятному для них обращению лишь на том основании, что их присутствие в стране считается незаконным; они не должны подвергаться ограничениям в своих передвижениях, за исключением тех ограничений, которые необходимы в интересах охраны здоровья общества и общественного порядка;

b) они должны пользоваться международно признанными основополагающими гражданскими правами, в частности, теми, которые закреплены во Всеобщей декларации прав человека ( 995_015 );

c) они должны получать всю необходимую помощь и быть обеспечены основными необходимыми условиями существования, включая питание, кров и основные санитарные и медицинские услуги; в этой связи международное сообщество должно соблюдать принципы международной солидарности и разделения бремени;

d) с ними должны обращаться как с лицами, чья трагическая судьба требует особого понимания и симпатии. Они не должны подвергаться жестокому, бесчеловечному или унижающему достоинство обращению;

e) в отношении них не должно быть никакой дискриминации по признаку расы, вероисповедания, политических взглядов, гражданства страны происхождения или физической нетрудоспособности;

f) их следует рассматривать как лиц, которые в соответствии с законом имеют свободный доступ в судебные инстанции и другие компетентные административные органы;

g) местонахождение лиц, ищущих убежище, должно определяться, исходя из их безопасности и благополучия, а также требований безопасности принимающего государства. Лица, ищущие убежище, должны быть размещены в максимально возможной степени на разумном расстоянии от границы страны их происхождения. Они не должны быть вовлеченными в подрывную деятельность против страны их происхождения и любого иного государства;

h) целостность семьи должна уважаться;

i) всесторонняя возможная помощь должна оказываться в нахождении родственников;

j) надлежащие меры должны быть приняты для обеспечения защиты малолетних и несопровождаемых детей;

k) отправка и получение почтовой корреспонденции должны быть разрешены;

l) материальная помощь от друзей и родственников должна быть разрешена;

m) надлежащие меры должны быть приняты, по мере возможностей, для регистрации фактов рождения, смерти и браков;

n) им должны быть предоставлены все необходимые возможности, позволяющие им добиться удовлетворительного долговременного решения;

o) им должно быть разрешено перемещение их имущества, которое они привезли с собой, в страну, где найдено долговременное решение; и

p) все меры должны быть приняты для облегчения добровольной репатриации.

III. Сотрудничество с Управлением Верховного Комиссара Организации Объединенных Наций по делам беженцев

Лица, ищущие убежище, имеют право устанавливать контакт с УВКБ. УВКБ предоставляется доступ к лицам, ищущим убежище. УВКБ также предоставляется возможность осуществлять свою функцию международной защиты и разрешается осуществлять контроль за благополучием лиц, попадающих в центры приема и другие центры для беженцев.

IV. Международная солидарность, распределение бремени и обязанности государств

1. Массовый приток беженцев может наложить чрезмерно тяжелое бремя на определенные страны; удовлетворительное решение проблемы, международной по своему масштабу и характеру, не может быть достигнуто без международного сотрудничества. Государства в рамках международной солидарности и распределения бремени принимают все необходимые меры по оказанию помощи государствам, по их просьбе, допустившим в страну лиц, ищущих убежище, в ситуациях их массового притока.

2. Такие меры должны быть приняты в двустороннем или многостороннем плане на региональном или международном уровне в сотрудничестве с УВКБ, по мере необходимости. Основное внимание следует уделять возможности нахождения долговременных решений в рамках регионального контекста.

3. Меры с целью распределения бремени должны быть направлены на облегчение добровольной репатриации, содействие обустройству в принимающей стране, предоставление возможностей переселиться в третьи страны, по мере необходимости.

4. Меры, принятые в контексте такого распределения бремени, должны быть адаптированы к конкретной ситуации. Они должны включать, по мере необходимости, чрезвычайную, финансовую и техническую помощь, помощь в натуральном виде и предварительное обещание дальнейшей финансовой или иной помощи и после окончания чрезвычайного периода, до тех пор, пока не будут найдены долговременные решения, а если добровольная репатриация или обустройство в стране не могут быть предусмотрены, предоставление лицам, ищущим убежище, возможностей переселиться в культурную среду, отвечающую интересам их благополучия.

5. Внимание должно быть уделено усилению существующих механизмов и, по мере необходимости, созданию новых механизмов, по возможности на постоянной основе, для обеспечения безотлагательного получения необходимых финансовых средств и другой материальной и технической помощи.

6. В духе международной солидарности Правительствам следует также стремиться к обеспечению устранения, по мере возможностей, причин, ведущих к массовому притоку лиц, ищущих убежище, и создания там, где произошли такие массовые притоки, благоприятных условий для добровольной репатриации.

"Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции" Международная организация по миграции, Москва, 1994 г.