Рекомендація щодо визнання курсів навчання та кваліфікацій у вищій освіті

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури

Рекомендація щодо визнання курсів навчання та кваліфікацій у вищій освіті

ухвалена Генеральною конференцією на її двадцять сьомій сесії

Париж, 13 листопада 1993 року

РЕКОМЕНДАЦІЯ ЩОДО ВИЗНАННЯ КУРСІВ НАВЧАННЯ ТА КВАЛІФІКАЦІЙ У ВИЩІЙ ОСВІТІ

ПРЕАМБУЛА

Генеральна конференція Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) на її двадцять сьомій сесії, що відбулась у Парижі 25 жовтня - 16 листопада 1993 року,

Пам'ятаючи, що, як зазначено в її Статуті, «Організація ставить має на меті сприяти зміцненню миру та безпеки шляхом розширення співробітництва між народами через освіту, науку та культуру»,

Усвідомлюючи, що право на освіту є одним із прав людини і що вища освіта, яка відіграє визначну роль у здобуванні і поглибленні знань, становить винятково цінне культурне і наукове надбання,

Враховуючи, що знання мають універсальний характер і є частиною спільної спадщини людства, і що необхідно шукати способи зробити знання та навчання більш доступними для кожної людини,

Усвідомлюючи, що велике розмаїття культур і систем вищої освіти у світі є винятковим ресурсом, який необхідно зберігати, просувати та підтримувати,

Враховуючи, що вища освіта дедалі більше набуває міжнародного виміру завдяки швидкому поширенню та інтернаціоналізації знань та завдяки зв'язкам і солідарності, які об'єднують наукову та університетську спільноту, і що ширший доступ до освітніх ресурсів у всьому світі через більшу мобільність студентів, науковців, викладачів і спеціалістів є надзвичайно важливим для цього міжнародного виміру,

Враховуючи, що з огляду на велику різноманітність законів, нормативних актів, практик і традицій, які визначають організацію та функції систем і закладів вищої освіти, а також різноманітність конституційних, правових та нормативних вимог і положень, що регулюють професійну діяльність, надзвичайно важливо, для отримання доступу до вищої освіти, її продовження і закінчення, а також для підготовки до професійної діяльності, впроваджувати на практиці політику оцінювання компетентності, що враховує не лише отримані кваліфікації, але й пройдені курси навчання та набуті навички, знання і досвід,

Беручи до уваги необхідність взаємного визнання курсів навчання та кваліфікацій у вищій освіті всіма компетентними органами влади і навчальними закладами для підвищення мобільності людей та розширення обміну ідеями, знаннями і науково-технічним досвідом, а також для того, щоб, зрештою, сприяти повсюдному покращенню якості вищої освіти,

Враховуючи, що таке визнання буде також сприяти:

загальному збільшенню кількості людей, що мають змогу скористатись можливістю отримати вищу освіту,

якнайкращому використанню всіма країнами наявних засобів для освіти та професійної підготовки, а також розвитку людських ресурсів,

більшій мобільності викладачів, студентів, науковців і фахівців,

зменшенню труднощів, з якими стикаються особи, які отримали професійну підготовку чи освіту за кордоном і які бажають навчатися або займатись професійною діяльністю,

зближенню культур та кращому розумінню між народами, за взаємної поваги до їх розмаїття,

Враховуючи, що шість регіональних конвенцій про визнання курсів навчання та кваліфікацій у вищій освіті, вже ухвалених під егідою ЮНЕСКО, довели цінність міжнародного співробітництва у цій сфері, і що для досягнення кінцевої мети, встановленої Генеральною конференцією, вони повинні бути доповнені універсальним нормативним актом,

Ухвалює цю Рекомендацію тринадцятого дня листопада 1993 року.

I. ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

1. Для цілей цієї Рекомендації і без шкоди для термінів та означень, що їх держави можуть використовувати у своїх внутрішніх адміністративних системах і законах,

(a) «вища освіта» означає всі види курсів навчання, професійної підготовки або підготовки для наукових досліджень на рівні післясередньої освіти, що надаються університетами або іншими навчальними закладами, які акредитовані як заклади вищої освіти компетентними державними органами;

(b) «кваліфікація у вищій освіті» означає будь-який диплом, ступінь або інший кваліфікаційний сертифікат, який видається чи присвоюється закладом вищої освіти або іншим відповідним органом і який засвідчує, що його володілець успішно закінчив курс навчання, та дає йому чи їй право або продовжити навчання на наступному етапі, або займатись професійною діяльністю, що не потребує подальшої спеціальної підготовки;

(c) «частковий курс навчання» означає будь-яку однорідну за змістом частину курсу на першому етапі або на більш просунутих етапах вищої освіти, яка була оцінена та документально підтверджена і яка, не становлячи повного курсу навчання, може бути прирівнена до істотного набуття знань чи навичок;

(d) «середня освіта» означає будь-який вид навчання, що слідує за початковою, елементарною або базовою освітою і є необхідною предумовою для доступу до вищої освіти;

(e) «визнання» іноземної кваліфікації у вищій освіті означає її прийняття компетентними органами відповідної держави (як державними, так і недержавними) як документа, який дає його володільцю право на те, щоб його/її розглядали на таких самих умовах, що й тих, хто має порівнянну кваліфікацію, присвоєну в тій державі, і який вважається порівнянним для цілей доступу до вищої освіти або продовження навчання, участі в наукових дослідженнях, провадження професійної діяльності, якщо це не вимагає складання іспитів чи подальшої спеціальної підготовки, або для всього вищезазначеного, залежно від міри визнання;

(f) «визнання» іноземного сертифіката про середню освіту для цілей навчання на вищому рівні означає його прийняття компетентними органами відповідної держави як документа, який дає його володільцю право на те, щоб його/її, у звязку зі вступом до закладів вищої освіти, розглядали на таких самих умовах, що й володільця порівнянної кваліфікації чи сертифіката, виданого в тій державі;

(g) «визнання» іноземної кваліфікації або іноземного сертифіката про частковий курс навчання у вищій освіті означає прийняття компетентними органами відповідної держави їх як документів, що дають їх володільцю право на те, щоб його/її, у звязку з продовженням навчання в закладах вищої освіти та науково-дослідних інститутах, розглядали на таких самих умовах, що й володільця порівнянної кваліфікації чи сертифіката, виданого в тій державі;

(h) «визнання» іноземної кваліфікації у вищій освіті з метою провадження професійної діяльності означає визнання компетентними органами професійної підготовки її володільця до відповідної професійної діяльності, однак без шкоди для правових норм і професійних правил чи процедур, чинних у відповідних державах, та за умови, що володілець матиме право провадити таку саму професійну діяльність у державі, в якій було отримано професійну підготовку та кваліфікацію; таке визнання не звільняє володільця іноземної кваліфікації від дотримання будь-яких інших умов щодо провадження професійної діяльності, які можуть бути встановлені компетентними державними органами або професійними організаціями у відповідних державах.

2. Визнання кваліфікації чи сертифіката не може надавати більших прав в іншій державі, ніж у державі, в якій вони були присвоєні чи видані.

II. ЦІЛІ ТА ЗАХОДИ

Загальні заходи

3 Розглядаючи заходи, що їх необхідно вжити для досягнення ширшого визнання кваліфікацій у вищій освіті, держави-члени повинні застосовувати положення, викладені нижче, шляхом ухвалення законодавчих чи інших інструментів, що можуть знадобитись для введення в дію на їхніх відповідних територіях принципів, викладених у цій Рекомендації.

4. Необхідно заохочувати держави-члени, які ще цього не зробили, ставати сторонами регіональних конвенцій про визнання курсів навчання, дипломів і ступенів у вищій освіті та докладати всіх зусиль, щоб сприяти підсиленню роботи регіональних комітетів щодо застосування тих конвенцій.

5. Держави-члени повинні довести цю Рекомендацію до відома відповідних органів влади, агенцій та організацій, державних чи недержавних, зокрема закладів вищої освіти, органів з валідації, професійних організацій та інших освітніх установ і асоціацій.

6. Усі держави-члени, а також ті держави, що не є членами ЮНЕСКО, які вже є сторонами однієї або більше регіональних конвенцій, повинні проаналізувати положення цієї Рекомендації та вжити заходів щодо їх імплементації.

7. Держави-члени повинні подавати Генеральній конференції ЮНЕСКО, у визначені нею терміни та за встановленою нею формою, звіти про вжиті ними заходи, ухвалені інструменти та досягнутий прогрес щодо застосування цієї Рекомендації.

Національна політика та практика

8. Держави-члени повинні вживати всіх можливих заходів, у рамках своїх національних систем та відповідно до своїх конституційних, правових і нормативних положень, щоб заохочувати відповідні компетентні органи визнавати, як зазначено у параграфі l(f), сертифікати про середню освіту та інші дипломи, необхідні для доступу до вищої освіти, видані в інших державах-членах, з метою надання можливості їхнім володільцям навчатися у закладах вищої освіти, розташованих на території приймаючої держави, з дотриманням усіх академічних вимог до вступу громадян тієї держави. Однак, вступ до вищого навчального закладу може залежати і від інших умов, таких як наявність місць, успішне складання вступних іспитів або достатнє знання мови викладання.

9. Держави-члени повинні вживати всіх можливих заходів, у рамках своїх національних систем та відповідно до своїх конституційних, правових і нормативних положень, щоб заохочувати відповідні компетентні органи визнавати, як зазначено у параграфі l(e), кваліфікації у вищій освіті, присвоєні в інших державах-членах, з метою надання можливості їх володільцям продовжувати навчання, професійну підготовку або підготовку для наукових досліджень в іхніх закладах вищої освіти, з дотриманням усіх академічних вимог до вступу громадян тієї держави. Держави-члени повинні також вживати заходів для визначення процедур визнання, як зазначено у параграфі l(g), часткового курсу навчання, пройденого у закладах вищої освіти в інших державах, з метою продовження здобуття вищої освіти. Оцінюючи кваліфікацію, отриману за кордоном, з метою продовження навчання, органи влади повинні брати до уваги етапи навчання в країні, в якій була отримана кваліфікація, щоб дозволити людям, які закінчили один етап, продовжити навчання на наступному етапі, коли вони переїжджають в іншу країну. Однак, вступ до вищого навчального закладу може залежати і від інших умов, таких як наявність місць, успішне складання вступних іспитів або достатнє знання мови викладання.

10. Держави-члени повинні вживати всіх можливих заходів, у рамках своїх національних систем та відповідно до своїх конституційних, правових і нормативних положень, щоб полегшити визнання професійної підготовки на рівні вищої освіти для цілей провадження професійної діяльності, як зазначено у параграфі l(h). З цією метою, у співпраці з усіма заінтересованими сторонами (такими як заклади вищої освіти, професійні асоціації, органи державної влади та асоціації роботодавців) необхідно виробити політику, що сприятиме об'єктивному оцінюванню навичок та кваліфікацій, отриманих за кордоном, з метою надання людям можливості здійснювати професійну діяльність, до якої вони були підготовлені або якою вони вже займалися, і тим самим сприяти оптимальному використанню наявних людських ресурсів та повноцінному інтегруванню у суспільство всіх його членів.

11. Встановлюючи процедури оцінювання кваліфікацій для всіх цілей, згаданих вище у параграфах 8-10, відповідні компетентні органи влади та навчальні заклади повинні враховувати широке різноманіття навчальних закладів, видів навчання, змісту освітніх програм і методів навчання, включаючи дистанційне навчання та інші нетрадиційні форми вищої освіти. Оцінюючи порівнянність іноземної кваліфікації, органи влади повинні також брати до уваги права, які мав би її володілець у країні, де її було отримано.

12. Держави-члени повинні створити або призначити національні органи та, у разі необхідності, зміцнити наявні органи і сприяти функціонуванню цих органів, щоб вони могли координувати питання, пов'язані із застосуванням цієї Рекомендації, та співпрацювати зі створеними комітетами щодо застосування регіональних конвенцій. Оскільки досягнення цілей та застосування положень цієї Рекомендації потребує тісної співпраці та координації зусиль великої кількості різних національних органів, необхідно заохочувати всі заінтересовані органи до співпраці, незалежно від того, чи вони є державні чи недержавні, зокрема заклади вищої освіти, органи з валідації, професійні організації та інші освітні заклади й асоціації.

13. Заклади вищої освіти в кожній державі-члені повинні співпрацювати один з одним та з національними органами, щоб виробляти, наскільки це можливо, спільні або порівнянні політики стосовно оцінювання кваліфікацій, відповідно до принципів, викладених у цій Рекомендації.

14. Держави-члени повинні вживати всіх можливих заходів, у рамках своїх національних систем та відповідно до своїх конституційних, правових і нормативних положень, щоб зменшити труднощі, з якими стикаються ті, хто повертаються додому після навчання за кордоном і бажають продовжувати навчання або займатися професійною діяльністю, з тим, щоб забезпечити реінтеграцію таких осіб у життя своєї країни у найбільш сприятливий спосіб як для окремої особи, так і для відповідної спільноти. Це може передбачати, серед іншого, заходи, що їх слід вжити за взаємної згоди усіх заінтересованих сторін, спрямовані на те, щоб особи, які повертаються, не зазнавали невиправданих затримок в отриманні оцінки їхніх кваліфікацій та рішень щодо їх визнання. Держави-члени повинні заохочувати створення механізмів, за допомогою яких окремі особи можуть представляти документи та інші докази компетентності й навичок у разі виникнення суперечок між окремими особами та навчальними закладами.

15. Держави-члени повинні вживати всіх можливих заходів, у рамках своїх національних систем та відповідно до своїх конституційних, правових і нормативних положень, щоб розробити процедури, призначені для справедливого та швидкого оцінювання навичок і компетентності, набутих завдяки вищій освіті біженцями та переміщеними особами, які не можуть надати документального підтвердження свого навчання.

16. У випадку закладу вищої освіти, розташованого на території держави, яка не підпорядкована безпосердньо чи опосередковано тій державі, а перебуває у підпорядкуванні окремих і незалежних органів, національні органи влади повинні передати текст цієї Рекомендації відповідному навчальному закладу, щоб той заклад міг застосувати на практиці її положення.

17. Право на визнання не повинно залежати від громадянства чи правового статусу.

Міжнародне співробітництво: підготовка відповідної інформації та обмін нею

18. Держави-члени, за можливості, у співпраці з регіональними мережами, повинні вдосконалювати обмін інформацією за допомогою таких заходів, як складання та передавання одна одній регулярно оновлюваних списків акредитованих/визнаних закладів вищої освіти, розташованих на їхніх територіях; з цією метою в кожній державі доцільно було б зміцнити національні органи, відповідальні за пов'язані з цією Рекомендацією питання, і поставити їм завдання складати такі списки та повідомляти іншим органам про конкретні проблеми визнання.

19. Держави-члени повинні заохочувати створення таких механізмів, як органи з оцінювання та акредитації, з метою забезпечення якості навчання у вищій освіті, а також сприяти міжнародному співробітництву між такими механізмами та органами.

20. Держави-члени повинні працювати спільно через свої компетентні органи влади, органи та установи, щоб сприяти порівнянню навчальних дисциплін, кредитів і кваліфікацій за допомогою таких заходів, як обмін відповідною інформацією для їх оцінювання, проведення порівняльних досліджень щодо критеріїв оцінювання та щодо національних термінологій у сфері вищої освіти з тим, щоб їх гармонізувати і забезпечити взаємне розуміння та тлумачення.

Двосторонні та багатосторонні угоди

21. Держави-члени повинні вживати заходів на міжнародному рівні шляхом укладення двосторонніх, багатосторонніх чи інших угод для досягнення цілей і прискорення поступального застосування цієї Рекомендації.

22. Держави-члени повинні заохочувати міжнародне співробітництво між закладами вищої освіти за допомогою таких заходів, як укладення двосторонніх і багатосторонніх угод та інших домовленостей щодо створення мереж з метою досягнути широкого визнання курсів навчання та кваліфікацій.

23. У відповідних випадках, комітети, відповідальні за застосування конвенцій про визнання курсів навчання, дипломів і ступенів у вищій освіті, повинні співпрацювати у каталогізації двосторонніх та інших угод між державами і між навчальними закладами та в їх більш широкій популяризації, щоб заохочувати та інтенсифікувати укладення таких угод.

24. Положення цієї Рекомендації повинні застосовуватися до курсів навчання, пройдених у будь-якому закладі вищої освіти, та до кваліфікацій, отриманих у будь-якому закладі вищої освіти, що перебуває у підпорядкуванні держави-члена, навіть якщо той заклад розташований за межами її території, за умови, що компетентні органи як тієї держави, так і держави, в якій розташований навчальний заклад, визнають присвоєні ним кваліфікації так само, як і ті, що присвоєні навчальними закладами їхніх систем вищої освіти.

{Переклад українською мовою здійснено фахівцями Національної академії педагогічних наук України}

*---*

Рекомендация о признании учебных курсов и свидетельств о высшем образовании

Преамбула

Генеральная конференция Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры (ЮНЕСКО), двадцать седьмая сессия которой состоялась в Париже 25 октября - 16 ноября 1993 г,

напоминая, что в соответствии с положениями своего Устава "Организация ставит своей задачей содействовать укреплению мира и безопасности путем расширения сотрудничества народов в области образования, науки и культуры",

осознавая, что образование является одним из прав человека и что высшее образование, которое является ключевым фактором расширения и развития знаний, представляет собой исключительно ценное культурное и научное достояние,

учитывая универсальный характер знаний, являющихся частью общего наследия человечества, а также необходимость изыскания средств, позволяющих сделать знания и обучение более доступными для каждого человека,

сознавая, что широкое разнообразие культур и систем высшего образования в мире является уникальным источником, который следует сохранять, расширять и обогащать,

учитывая, что высшее образование во все большей степени приобретает международный характер в силу быстрого распространения и интернационализации знаний и благодаря тем связям и солидарности, которые объединяют научное и университетское сообщество, и что расширение доступа к существующим в мире образовательным ресурсам путем повышения мобильности учащихся, исследователей, преподавателей и специалистов является основополагающим для такого международного характера высшего образования,

учитывая, что ввиду большого разнообразия законов, регламентирующих норм, практики и традиций, которые определяют организацию и функции систем высшего образования и высших учебных заведений, а также многообразия конституционных, правовых и регламентирующих положений и установлений, регулирующих профессиональную деятельность, очень важным для получения доступа к высшему образованию, его продолжения и завершения, а также для подготовки к профессиональной деятельности становится претворение в жизнь политики оценки компетентности, которая учитывает не только полученные свидетельства, но также и пройденные учебные курсы и приобретенные навыки, знания и опыт,

принимая во внимание необходимость взаимного признания всеми компетентными властями и учреждениями учебных курсов и свидетельств о высшем образовании в качестве средства повышения мобильности людей и расширения обмена идеями, знаниями, научным и техническим опытом, а также в конечном итоге для содействия повышению качества высшего образования повсюду в мире,

учитывая, что такое признание будет также способствовать:

увеличению общего числа людей, способных воспользоваться благами высшего образования;

по возможности наилучшему использованию всеми странами средств, имеющихся для образования и подготовки, а также развитию людских ресурсов;

повышению мобильности преподавателей, учащихся, исследователей и специалистов;

уменьшению трудностей, возникающих перед людьми, которые получили подготовку или образование за рубежом и намерены учиться или заниматься профессиональной деятельностью;

сближению и лучшему взаимопониманию культур и народов при взаимном уважении их разнообразия,

учитывая, что шесть региональных конвенций о признании учебных курсов и свидетельств о высшем образовании, уже принятых под эгидой ЮНЕСКО, подтвердили ценность международного сотрудничества в этой области и что для достижения конечной цели, установленной Генеральной конференцией, эти региональные конвенции следует дополнить всемирным нормативным актом,

принимает настоящую Рекомендацию тринадцатого ноября 1993 г.

I. Определения

1. Для целей настоящей Рекомендации и без ущерба для определений, которые могут использоваться государствами в их внутренних административных системах и законах,

(a) под "высшим образованием" понимаются все виды учебных курсов, подготовки или подготовки для научных исследований на послесреднем уровне, предоставляемых университетами или другими учебными заведениями, которые признаны в качестве учебных заведений высшего образования компетентными государственными властями;

(b) под "свидетельством о высшем образовании" понимаются любые выдаваемые учебным заведением высшего образования или иным соответствующим органом дипломы, степени или иные квалификационные свидетельства, которые подтверждают, что их обладатель/обладательница успешно завершил/а учебный курс, и дают ему/ей право продолжать учебу на следующем этапе или осуществлять профессиональную деятельность, не требующую последующей специальной подготовки;

(c) под "частичным высшим образованием" понимается любая однородная по содержанию часть учебного курса на первом этапе или на более продвинутых этапах высшего образования, которая подверглась оценке и освидетельствованию и которая, хотя и не представляет собой полного учебного курса, может приравниваться к значимому приобретению знаний или навыков;

(d) под "средним образованием" понимается обучение любого рода, которое следует за начальным, элементарным или базовым образованием и наличие которого является обязательным условием доступа к высшему образованию;

(e) под "признанием" иностранного свидетельства о высшем образовании понимается его принятие компетентными властями соответствующего государства как правительственными, так и неправительственными, в качестве документа, предоставляющего его обладателю/обладательнице право на то, чтобы его/ее рассматривали на тех же основаниях, которые применяются к лицам, обладающим полученным в этом государстве сопоставимым свидетельством о высшем образовании, считающимся сопоставимым в отношении доступа к высшему образованию или его продолжения, обучения, участия в научных исследованиях, осуществления профессиональной деятельности, если это не требует успешной сдачи экзамена, либо последующей специальной подготовки, или в отношении всего перечисленного выше в зависимости от степени признания;

(f) под "признанием" иностранного удостоверения о среднем образовании для целей обучения на более высоком уровне понимается его принятие компетентными властями соответствующего государства в качестве документа, предоставляющего его обладателю/обладательнице право на то, чтобы в отношении приема в высшие учебные заведения его/ее рассматривали на тех же основаниях, что и обладателя/обладательницу сопоставимого свидетельства или удостоверения, выданного в данном государстве;

(g) под "признанием" иностранного свидетельства или иностранного удостоверения о частичном высшем образовании понимается их принятие компетентными властями соответствующего государства в качестве документов, предоставляющих их обладателю/обладательнице право на то, чтобы в отношении продолжения учебы в учебных заведениях высшего образования или научно-исследовательских институтах его/ее рассматривали на тех же основаниях, что и обладателя/обладательницу сопоставимого свидетельства или удостоверения, выданного в данном государстве;

(h) под "признанием" иностранного свидетельства о высшем образовании с целью осуществления профессиональной деятельности понимается принятие компетентными властями профессиональной подготовки его обладателя/обладательницы для целей осуществления соответствующей профессиональной деятельности не в ущерб, тем не менее, правовым и профессиональным правилам или процедурам, действующим в соответствующем государстве, и при условии, что обладатель/обладательница свидетельства имеет право на осуществление той же профессиональной деятельности в государстве, в котором им/ею были получены профессиональная подготовка и свидетельство. Такое признание не освобождает обладателя/обладательницу иностранного свидетельства от соблюдения любых других условий в отношении осуществления при профессиональной деятельности, которые могут быть установлены компетентными властями или профессиональными органами в соответствующем государстве;

2. "признание" свидетельства или удостоверения не может давать больше прав в другом государстве, чем в той стране, в которой оно было выдано.

II. Цели и предпринимаемые действия

Меры общего характера

3. При рассмотрении мер, которые должны быть предприняты для обеспечения более широкого признания свидетельств о высшем образовании, государствам-членам следует применять изложенные ниже положения, принимая в законодательном или ином порядке меры, которые могут потребоваться для проведения в жизнь на своих территориях принципов, изложенных в настоящей Рекомендации.

4. Следует поощрять государства-члены, которые этого еще не сделали, к тому, чтобы они стали участниками региональных конвенций о признании учебных курсов, дипломов и степеней о высшем образовании; они прилагают все усилия по содействию деятельности региональных комитетов по осуществлению указанных конвенций.

5. Государствам-членам следует довести настоящую Рекомендацию до сведения соответствующих властей, учреждений и организаций, как правительственных, так и неправительственных, в частности до сведения учебных заведений высшего образования, органов, отвечающих за подтверждение соответствующих документов, профессиональных организаций и других образовательных учреждений и ассоциаций.

6. Всем государствам-членам, а также государствам, не являющимся членами ЮНЕСКО, но уже ставшим участниками одной или нескольких региональных конвенций, следует рассмотреть положения настоящей Рекомендации и принимать меры по их претворению в жизнь.

7. Государствам-членам следует представлять Генеральной конференции ЮНЕСКО в те сроки и в той форме, которые она определит, доклады о проделанной работе и принятых ими мерах по претворению в жизнь настоящей Рекомендации, а также о ходе ее осуществления.

Национальная политика и практика

8. Государствам-членам следует принимать в рамках своих национальных систем и в соответствии со своими конституционными, правовыми и регламентирующими положениями все возможные меры, способствующие тому, чтобы соответствующие компетентные власти осуществляли признание, как оно определено в пункте 1(f), необходимых для получения доступа к высшему образованию удостоверений о среднем образовании и иных дипломов, выданных в других государствах-членах, с тем чтобы их обладатели/обладательницы могли обучаться в учебных заведениях высшего образования, расположенных на территории принимающего государства, при соблюдении всех образовательных требований, предъявляемых при приеме в такие учебные заведения в отношении граждан данного государства. Прием в учебное заведение высшего образования может, однако, зависеть от других условий, таких, как наличие мест, успешная сдача вступительных экзаменов или соответствующее знание языка обучения.

9. Государствам-членам следует принимать в рамках своих национальных систем и в соответствии со своими конституционными, правовыми и регламентирующими положениями все возможные меры, способствующие тому, чтобы соответствующие компетентные власти осуществляли признание, как оно определено в пункте 1(e), свидетельств о высшем образовании, выданных в других государствах-членах, с тем чтобы их обладатели/обладательницы могли продолжать обучение, подготовку к научной работе или проводить такую работу в учебных заведениях высшего образования, расположенных на территории принимающего государства, при соблюдении всех образовательных требований, предъявляемых при приеме в такие учебные заведения в отношении граждан данного государства. Государствам-членам следует также принимать меры, с тем чтобы установить процедуру, в соответствии с которой ими будет признаваться частичное высшее образование, как это определено пунктом 1(g), полученное в учебных заведениях высшего образования других государств, для целей продолжения высшего образования. При оценке свидетельства, полученного за границей для целей продолжения обучения, властям следует принимать во внимание этапы обучения в стране, в которой было получено свидетельство, с тем чтобы те, кто завершил обучение на одном этапе, могли его продолжить на следующем этапе, когда они переезжают в другую страну. Прием в учебное заведение высшего образования в целях дальнейшего обучения может, однако, зависеть от других условий, таких, как наличие мест, успешная сдача вступительных экзаменов или соответствующее знание языка обучения.

10. Государствам-членам следует принимать в рамках своих национальных систем и в соответствии со своими конституционными, правовыми и регламентирующими положениями все возможные меры, способствующие тому, чтобы содействовать признанию подготовки на уровне высшего образования для целей осуществления профессиональной деятельности, как это определено в пункте 8. В этих целях им следует разработать в сотрудничестве со всеми заинтересованными сторонами (учебные заведения высшего образования, профессиональные ассоциации, правительственные органы, ассоциации работодателей) политику, содействующую объективной оценке навыков и свидетельств, полученных за рубежом, с тем чтобы люди могли осуществлять профессиональную деятельность, которой они были обучены или которую они уже осуществляли, и тем самым способствовать оптимальному использованию имеющихся людских ресурсов и интеграции в общество всех его членов.

11. При установлении процедур оценки свидетельств для всех целей, упомянутых в пунктах 8 - 10 выше, соответствующим компетентным властям и учебным заведениям следует учитывать широкое многообразие учебных заведений, видов обучения, содержания учебных программ и методов обучения, включая заочное и другие нетрадиционные формы высшего образования. При оценке сопоставимости иностранного свидетельства властям следует принимать также во внимание права его обладателя/обладательницы в стране, где оно было получено.

12. Государствам-членам следует создать национальные органы или указать действующие органы и, в случае необходимости, укрепить их, а также способствовать функционированию таких органов, с тем чтобы они могли координировать вопросы, касающиеся применения настоящей Рекомендации, а также сотрудничать с существующими комитетами по вопросам осуществления Региональных конвенций. Учитывая, что достижение целей и применение положений настоящей Рекомендации требует тесного сотрудничества и координации усилий самых различных национальных органов, всем заинтересованным органам, как правительственным, так и неправительственным, в частности высшим учебным заведениям, аттестационным органам, профессиональным организациям и другим учебным заведениям и ассоциациям следует стремиться к сотрудничеству между собой.

13. Учебным заведениям высшего образования в каждом из государств-членов следует сотрудничать друг с другом и с национальными органами, с тем чтобы выработать по возможности общую и сопоставимую политику в отношении оценки свидетельств в соответствии с принципами, изложенными в настоящей Рекомендации.

14. Государствам-членам следует принимать в рамках своих национальных систем и в соответствии со своими конституционными, правовыми и регламентирующими положениями все возможные меры для облегчения трудностей, с которыми сталкиваются по возвращении в свою страну лица, обучавшиеся за рубежом и имеющие намерение продолжать свое обучение или осуществлять профессиональную деятельность, с тем чтобы обеспечить их реинтеграцию в жизнь своей страны наиболее благоприятным образом как для соответствующего сообщества, так и для данных лиц. Для этого в числе прочего могут потребоваться с общего согласия всех заинтересованных сторон меры, направленные на то, чтобы возвращающиеся лица не сталкивались с необоснованными задержками в получении оценки своих свидетельств и в принятии решений, касающихся признания последних. Государствам-членам следует способствовать созданию механизмов, с помощью которых отдельные лица могут представлять документы и другие свидетельства своей компетентности и навыков, если между отдельными лицами и учебными заведениями возникают разногласия.

15. Государствам-членам следует принимать в рамках своих национальных систем и в соответствии со своими конституционными, правовыми и регламентирующими положениями все возможные меры в целях разработки процедур справедливой и быстрой оценки навыков и компетентности, приобретенных с помощью высшего образования беженцами и перемещенными лицами, которые не могут представить документальных свидетельств, подтверждающих их обучение.

16. Если учебное заведение высшего образования, расположенное на территории какого-либо государства, не относится к непосредственному или косвенному ведению этого государства, а находится в ведении отдельных или независимых властей, то национальным властям следует направить текст настоящей Рекомендации соответствующему учебному заведению, для того чтобы это учебное заведение могло применять на практике эти положения.

17. Право на признание не должно зависеть от гражданства или правового статуса.

Международное сотрудничество: подготовка соответствующей информации и обмен ею

18. Государствам-членам в сотрудничестве с региональными сетями по возможности следует совершенствовать обмен информацией, в частности, посредством таких мер, как составление и сообщение друг другу регулярно обновляемых списков признанных ими учебных заведений высшего образования, расположенных на их территориях; с этой целью в каждом государстве можно было бы укреплять национальные органы, ведающие вопросами, связанными с настоящей Рекомендацией, и ставить перед ними задачу составления таких списков и информирования других органов о конкретных проблемах в области признания.

19. Государствам-членам следует содействовать созданию таких механизмов, как органы по оценке и аттестации качества высшего образования, и поощрять международное сотрудничество между такими механизмами и органами.

20. Государствам-членам следует работать совместно через свои компетентные власти, органы и учреждения в целях содействия сопоставлению учебных дисциплин, зачетов и свидетельств, путем принятия таких мер, как обмен соответствующей информацией для их оценки, проведение сравнительных исследований критериев оценки и национальной терминологии в области высшего образования в целях согласования их взаимного понимания и толкования.

Двусторонние и многосторонние соглашения

21. Государствам-членам следует принимать меры на международном уровне посредством заключения двусторонних, многосторонних или иных соглашений для достижения целей и ускорения последовательного применения настоящей Рекомендации.

22. Государствам-членам следует содействовать международному сотрудничеству между высшими учебными заведениями посредством таких мер, как заключение двусторонних, многосторонних и других соглашений об объединении в сети с целью достижения широкого признания учебных курсов и свидетельств.

23. В надлежащих случаях комитетам, отвечающим за выполнение конвенций о признании учебных курсов и дипломов о высшем образовании, следует сотрудничать в каталогизации двусторонних и иных соглашений между государствами и между учреждениями и в их более широкой популяризации в целях поощрения и активизации заключения таких соглашений.

24. Положения настоящей Рекомендации следует применять в отношении учебных курсов, пройденных в любом учебном заведении высшего образования; свидетельств, полученных в любом учебном заведении высшего образования, находящемся в ведении какого-либо государства-члена, даже если такое учебное заведение расположено за пределами его территории, при условии, что компетентные власти как этого государства, так и государства, в котором находится такое учебное заведение, признают выданные ими свидетельства в том же порядке, что и свидетельства, выданные учебными заведениями их систем высшего образования.