Конвенція про визнання навчання, дипломів і ступенів у вищій освіті в державах, що належать до Європейського регіону

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури

КОНВЕНЦІЯ ПРО ВИЗНАННЯ НАВЧАННЯ, ДИПЛОМІВ І СТУПЕНІВ У ВИЩІЙ ОСВІТІ В ДЕРЖАВАХ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕГІОНУ

{Конвенцію ратифіковано Указом Президії ВР УРСР № 2993-X від 11.01.1982}

ПРЕАМБУЛА

Держави Європейського регіону, Сторони цієї Конвенції,

Пам'ятаючи, що, як неодноразово зазначалося Генеральною конференцією ЮНЕСКО у своїх резолюціях щодо європейського співробітництва, «розвиток співробітництва між державами у галузі освіти, науки, культури та комунікації, відповідно до принципів, викладених у Статуті ЮНЕСКО, відіграє важливу роль у сприянні миру та міжнародному взаєморозумінню»,

Усвідомлюючи тісний зв'язок, який існує між їхніми культурами, незважаючи на різноманіття мов і відмінності в економічних і соціальних системах, і, бажаючи зміцнити співробітництво у галузі освіти та професійної підготовки в інтересах добробуту та постійного процвітання своїх народів,

Нагадуючи, що держави, які зустрілися у Гельсінкі, у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва у Європі (1 серпня 1975 р.) висловили свій намір «поліпшити доступ на взаємоприйнятних умовах для студентів, викладачів і вчених держав-учасниць до освітніх, культурних та наукових установ одна одної... зокрема шляхом... досягнення взаємного визнання ступенів і дипломів у вищій освіті або через урядові угоди у разі необхідності, або через прямі домовленості між університетами та іншими закладами вищої освіти і науково-дослідними установами», а також «сприяти більш точному аналізу проблем порівняння та еквівалентності ступенів і дипломів у вищій освіті»,

Нагадуючи, що для того, щоб сприяти досягненню цих цілей більшість Держав-підписантів вже уклали між собою двосторонні або міжрегіональні угоди щодо еквівалентності або визнання дипломів; але, бажаючи продовжувати та активізувати свої зусилля на двосторонньому та субрегіональному рівнях, поширити своє співробітництво в цій галузі на весь Європейський регіон,

Переконані в тому, що велике розмаїття систем вищої освіти в Європейському регіоні становить винятково багате культурне надбання, яке слід зберегти, і, бажаючи дати можливість усім народам повною мірою скористатися цим багатим культурним надбанням шляхом полегшення доступу громадянам кожної Держави-підписанта до освітніх ресурсів інших Держав-підписантів, зокрема, дозволяючи їм продовжувати освіту у закладах вищої освіти цих інших Держав,

Вважаючи, що слід при допуску до наступних етапів навчання застосовувати концепцію визнання навчання, яка в перспективі соціальної та міжнародної мобільності дозволяє оцінити досягнутий рівень освіти з урахуванням набутих знань, підтверджених дипломами та ступенями, а також інших відповідних кваліфікацій кожного в тій мірі, в якій вони можуть бути позитивно оцінені компетентними органами,

Вважаючи, що визнання всіма Державами-підписантами навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів, отриманих чи присвоєних у будь-якій із них, спрямоване на розвиток міжнародної мобільності осіб та обмін ідеями, знаннями та науково-технічним досвідом, і що було б бажано приймати іноземних студентів до закладів вищої освіти за умови, що визнання їхнього навчання або дипломів ніколи не надаватиме їм більших прав, ніж тих, якими користуються національні студенти,

Відзначаючи, що це визнання є однією з умов, необхідних для:

1. Сприяння якомога ефективнішому використанню наявних на їхніх територіях засобів освіти,

2. Забезпечення більшої мобільності викладачів, студентів, дослідників і фахівців,

3. Полегшення труднощів, з якими стикаються після повернення особи, які пройшли підготовку або отримали освіту за кордоном,

Бажаючи забезпечити якнайширше визнання навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів, беручи до уваги принципи просування освіти протягом усього життя, демократизації освіти, а також прийняття та застосування освітньої політики, яка дозволяє структурні, економічні, технологічні та соціальні зміни і адаптовані до культурного контексту кожної країни,

Сповнені рішучості санкціонувати та організувати їхню майбутню співпрацю в цих питаннях за допомогою конвенції, яка стане відправною точкою для узгоджених динамічних дій, вжитих, зокрема, за допомогою національного, двостороннього, субрегіонального та багатостороннього механізму, який уже існує або може бути визнаний необхідним,

Пам'ятаючи, що кінцева мета, визначена Генеральною конференцією Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, полягає в «підготовці Міжнародної конвенції про визнання та валідність ступенів, дипломів і сертифікатів, виданих чи присвоєних закладами вищої освіти та дослідницькими установами в усіх державах», домовилися про таке:

I. ВИЗНАЧЕННЯ

Стаття 1

1. Для цілей цієї Конвенції «визнання» іноземного сертифіката, диплома або ступеня у вищій освіті означає визнання його валідним компетентними органами Держав-підписантів та надання його власнику прав, якими користуються особи з національним сертифікатом, дипломом або ступенем, з якими іноземний сертифікат визнається як сумісний. Визнання відбувається наступним чином:

(а) Визнання сертифіката, диплома або ступеня з метою вступу або продовження навчання на вищому рівні дозволить його власнику вступати до закладів вищої освіти і науково-дослідних установ будь-якої Держави-підписанта на рівних правах з власниками аналогічного сертифіката, диплома або ступеня, виданих чи присвоєних у відповідній Державі. Таке визнання не звільняє власника іноземного сертифіката, диплома чи ступеня від дотримання умов (крім умов, що стосуються наявності диплома), які можуть вимагатися для вступу до відповідного закладу вищої освіти чи дослідницької установи приймаючої держави.

(б) Визнання іноземного сертифіката, диплома або ступеня з метою професійної діяльності є визнанням професійної підготовки власника до практики відповідної професії, однак без шкоди правовим і професійним правилам або процедурам, що діють у відповідних Державах-підписантах. Таке визнання не звільняє власника іноземного сертифіката, диплома чи ступеня від дотримання будь-яких інших умов для практики відповідної професії, які можуть бути встановлені компетентними державними чи професійними органами.

(в) Визнання сертифіката, диплома чи ступеня не повинно, однак, надавати його власнику більше прав в іншій Державі, ніж він мав би в країні, в якій було видано сертифікат, диплом або присвоєно ступінь.

2. Для цілей цієї Конвенції «часткове навчання» означає періоди навчання або підготовки, які, хоча і не становлять повного курсу, є такими, що значно сприяють набуттю знань або навичок.

II. ЦІЛІ

Стаття 2

1. Спільними діями Держави-підписанти мають намір сприяти активному співробітництву всіх держав Європейського регіону справі миру та міжнародного взаєморозуміння, а також розвитку ефективнішої співпраці з іншими державами - членами ЮНЕСКО щодо кращого використання їхнього освітнього, технологічного та наукового потенціалу.

2. Держави-підписанти урочисто заявляють про свою тверду рішучість тісно співпрацювати в рамках свого законодавства та конституційних норм, а також у рамках чинних міжурядових угод для того, щоб:

(а) Забезпечити, в інтересах Держав-підписантів, і відповідно до їхньої загальної політики щодо надання освіти та адміністративних процедур, найкращого використання їхніх наявних освітніх і дослідницьких ресурсів і з цією метою:

(i) зробити свої заклади вищої освіти якомога доступнішими для студентів або дослідників із будь-якої Держави-підписанта;

(ii) визнавати навчання, сертифікати, дипломи та ступені таких осіб,

(iii) вивчити можливість розробки та прийняття аналогічної термінології та критеріїв оцінювання, які б полегшили застосування системи, яка забезпечувала б порівняння кредитів, навчальних предметів та сертифікатів, дипломів і ступенів;

(iv) застосовувати динамічний підхід у питаннях вступу на наступні етапи навчання, беручи до уваги отримані знання, підтверджені сертифікатами, дипломами та ступенями, а також інші відповідні кваліфікації особи, якщо вони можуть бути прийнятними для компетентних органів;

(v) прийняти гнучкі критерії для оцінювання часткового навчання на основі досягнутого освітнього рівня та змісту пройдених курсів, беручи до уваги міждисциплінарний характер знань на вищому освітньому рівні;

(vi) покращити систему обміну інформацією щодо визнання навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів;

(б) Постійно вдосконалювати освітні програми у Державах-підписантах і методи планування та розвитку вищої освіти на основі не лише вимог до економічного, соціального та культурного розвитку, політики кожної держави, а також цілей, викладених у рекомендаціях, розроблених компетентними органами Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури щодо постійного покращення якості освіти, сприяння безперервній освіті та демократизації освіти, а також цілей всебічного розвитку людської особистості та розуміння, толерантності і дружби між народами та взагалі всіх цілей, що стосуються прав людини, покладених на освіту Загальною декларацією прав людини та Міжнародними пактами ООН про права людини та Конвенцією ЮНЕСКО проти дискримінації в освіті.

(в) Сприяти регіональному та міжнародному співробітництву для вирішення «проблем порівняння та еквівалентності ступенів та дипломів у вищій освіті»... а також для визнання навчання та дипломів.

3. Держави-підписанти погоджуються вживати всіх можливих заходів на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях, зокрема за допомогою двосторонніх, субрегіональних, регіональних чи інших угод, домовленостей між університетами чи іншими закладами вищої освіти та домовленостей з компетентними національними чи міжнародними організаціями та іншими органами з метою поступового досягнення відповідними компетентними органами цілей, визначених у цій статті.

III. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЩОДО НЕГАЙНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Стаття 3

1. Держави-підписанти, на додаток до будь-яких зобов'язань урядів, погоджуються вживати всіх можливих заходів з метою заохочення відповідних компетентних органів до визнання, як визначено в пункті 1 Статті 1, атестатів про закінчення середньої школи та інших дипломів, виданих в інших Державах-підписантах, які надають доступ до вищої освіти з метою надання можливості її власникам навчатися у закладах вищої освіти, розташованих на відповідних територіях Держав-підписантів.

2. Проте, без шкоди для положень пункту 1(a) Статті 1, вступ до певного закладу вищої освіти також може залежати від наявності місць і рівня володіння мовою, необхідного для того, щоб успішно навчатися.

Стаття 4

1. Держави-підписанти, на додаток до будь-яких зобов'язань урядів, погоджуються вживати всіх можливих заходів для того, щоб заохочувати компетентні органи:

(a) визнавати, як визначено в пункті 1 Статті 1, сертифікати, дипломи та ступені з метою надання можливості їхнім власникам продовжувати навчання і підготовку та проводити дослідження у своїх закладах вищої освіти;

(б) визначати, наскільки це можливо, процедуру, згідно з якою можна було б визнавати часткову освіту, здобуту у закладах вищої освіти інших Держав-підписантів, для продовження навчання.

2. Положення пункту 2 Статті 3 застосовуються до випадків, передбачених цією статтею.

Стаття 5

Держави-підписанти, на додаток до будь-яких зобов'язань урядів, погоджуються вживати всіх можливих заходів для того, щоб заохочувати відповідні компетентні органи визнавати сертифікати, дипломи або ступені, видані або присвоєні компетентними органами інших Держав-підписантів з метою здійснення професійної діяльності відповідно до пункту 1(б) Статті 1.

Стаття 6

У випадках, коли прийом до навчальних закладів на території Держави-підписанта знаходиться поза контролем цієї держави, вона надсилає текст цієї Конвенції відповідним навчальним закладам і всіляко прагне визнання останніми принципів, викладених у розділах II та III цієї Конвенції.

Стаття 7

1. Вважаючи, що визнання поширюється на навчання, сертифікати, дипломи або ступені, видані або присвоєні навчальними закладами, які визнані компетентними органами Держави-підписанта, що видала дипломи або присвоїла ступені, положення статей 3, 4 і 5 можуть стосуватися будь-якої особи, яка пройшла навчання або отримала такі сертифікати, дипломи чи ступені, незалежно від національності, політичного чи юридичного статусу цієї особи.

2. На будь-якого громадянина Держави-підписанта, який отримав на території держави, яка не є учасником Конвенції, один або кілька дипломів, сертифікатів або ступенів, подібних до тих, що визначені у статтях 3, 4 та 5, можуть поширюватися відповідні положення зазначених статей за умови, що його сертифікати, дипломи чи ступені були визнані у своїй країні та у країні, у якій даний громадянин бажає продовжувати своє навчання.

IV. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ

Стаття 8

Держави-підписанти зобов'язуються працювати над досягненням цілей, визначених у Статті 2, і докладати всіх зусиль для забезпечення виконання зобов'язань, викладених у Статтях 3, 4, 5 і 6 за допомогою:

(a) національних органів;

(б) регіональних комітетів, визначених у Статті 10;

(в) двосторонніх або субрегіональних органів.

Стаття 9

1. Держави-підписанти визнають, що досягнення цілей і виконання зобов'язань, визначених у цій Конвенції, вимагатиме на національному рівні тісної співпраці та координації зусиль великої кількості національних органів влади, як урядових так і неурядових, зокрема університетів, атестаційних органів та інших закладів освіти. Тому вони погоджуються доручити вивчення проблем, пов'язаних із застосуванням цієї Конвенції, відповідним національним органам, з якими будуть пов'язані всі зацікавлені сектори та які матимуть повноваження пропонувати відповідні рішення. Крім того, Держави-підписанти вживатимуть усіх можливих заходів, необхідних для прискорення ефективного функціонування цих національних органів.

2. Держави-підписанти співпрацюють із компетентними органами іншої Держави-підписанта, зокрема, надаючи їм можливість збирати всю інформацію, яка є корисною в їхній діяльності, стосовно навчання, дипломів і ступенів у вищій освіті.

3. Кожен національний орган повинен мати у своєму розпорядженні необхідні засоби, які дозволять йому збирати, обробляти та зберігати всю інформацію, яка йому потрібна в його діяльності, стосовно навчання, дипломів і ступенів у вищій освіті, або негайно отримувати інформацію, яка йому потрібна, від окремого національного центру документації.

Стаття 10

1. Регіональний комітет, що складається із представників урядів Держав-підписантів, засновується. Його Секретаріат підпорядковується Генеральному директору Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

2. Держави Європейського регіону, які не є учасниками Конвенції, які були запрошені взяти участь у Дипломатичній конференції, якій доручено прийняти цю Конвенцію, зможуть брати участь у засіданнях Регіонального комітету.

3. На Регіональний комітет покладено завдання стежити за виконанням цієї Конвенції. Він отримує та розглядає періодичні звіти, які Держави-підписанти надсилають йому про досягнутий прогрес і перешкоди, з якими вони стикаються при застосуванні Конвенції, а також дослідження, проведені його Секретаріатом щодо зазначеної Конвенції. Держави-підписанти зобов'язуються подавати звіт до Комітету не рідше одного разу на два роки.

4. Регіональний комітет у відповідних випадках надсилає Державам-підписантам рекомендації загального чи індивідуального характеру щодо застосування цієї Конвенції.

Стаття 11

1. Регіональний комітет обирає голову на кожну сесію та приймає свої Положення Регламенту. Він збирається на чергову сесію принаймні кожних два роки. Комітет збирається вперше через три місяці після здачі на зберігання шостого документа про ратифікацію або приєднання.

2. Секретаріат Регіонального комітету готує порядок денний засідань Комітету, відповідно до доручень, які він отримує від Комітету, та Положень Регламенту. Це допоможе національним органам отримати інформацію, необхідну їм у їхній діяльності.

V. ДОКУМЕНТАЦІЯ

Стаття 12

1. Держави-підписанти обмінюються інформацією та документацією, що стосується навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів у вищій освіті.

2. Вони докладають зусиль для того, щоб сприяти розвитку методів і механізмів для збору, обробки, класифікації та розповсюдження всієї необхідної інформації, що стосується визнання навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів у вищій освіті, беручи до уваги також існуючі методи та механізми, а також інформацію, зібрану національними, регіональними, субрегіональними та міжнародними органами, зокрема Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

VI. СПІВПРАЦЯ З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Стаття 13

Регіональний Комітет вживає всіх необхідних заходів для залучення до своїх зусиль компетентних міжнародних урядових і неурядових організацій з метою забезпечення якомога повнішого застосування цієї Конвенції. Це особливо стосується міжурядових установ і агенцій, на яких покладено відповідальність за застосування субрегіональних конвенцій або угод щодо визнання дипломів і ступенів у державах, що належать до Європейського регіону.

VII. ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІДКОНТРОЛЬНІ ДЕРЖАВІ-ПІДПИСАНТУ, АЛЕ РОЗТАШОВАНІ ПОЗА МЕЖАМИ ЇЇ ТЕРИТОРІЇ

Стаття 14

Положення цієї Конвенції поширюються на навчання в будь-якому закладі вищої освіти підконтрольному Державі-підписанту, на сертифікати, дипломи і ступені, отримані чи присвоєні у будь-якому закладі вищої освіти, навіть якщо цей заклад знаходиться поза межами її території, за умови, що компетентні органи Держави-підписанта, в якій розташована установа, не заперечують.

VIII. РАТИФІКАЦІЯ, ПРИЄДНАННЯ ТА НАБРАННЯ ЧИННОСТІ

Стаття 15

Ця Конвенція відкрита для підписання та ратифікації державами Європейського регіону, які були запрошені взяти участь у дипломатичній конференції, якій доручено прийняти цю Конвенцію, а також Ватиканом.

Стаття 16

1. Іншим державам, які є членами Організації Об'єднаних Націй, однієї зі спеціалізованих установ або Міжнародного агентства з атомної енергії, або які є сторонами Статуту Міжнародного Суду, може бути дозволено приєднатися до цієї Конвенції.

2. Будь-яке прохання з цього приводу надсилається Генеральному директору Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, який передає його Державам-підписантам не менше, ніж за 3 місяці до засідання спеціального комітету, про який йдеться у пункті 3 цієї статті.

3. Держави-підписанти збираються на засідання спеціального комітету, до складу якого входить по одному представнику від кожної Держави-підписанта уповноважених своїм урядом розглядати такий запит. У таких випадках рішення комітету приймається більшістю у дві третини голосів Держав-підписантів.

4. Ця процедура застосовується лише тоді, коли Конвенція буде ратифікована щонайменше 20 державами, про які йдеться у Статті 15.

Стаття 17

Ратифікація цієї Конвенції або приєднання до неї здійснюється шляхом здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання Генеральному директору Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

Стаття 18

Ця Конвенція набирає чинності через місяць після здачі на зберігання п'ятої ратифікаційної грамоти, але виключно щодо держав, які здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти. Для кожної іншої держави вона набирає чинності через місяць після того, як ця держава здасть на зберігання свою ратифікаційну грамоту або документ про приєднання.

Стаття 19

1. Держави-підписанти мають право денонсувати цю Конвенцію.

2. Письмове повідомлення про денонсацію подається Генеральному директору Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

3. Денонсація набуває чинності через дванадцять місяців після отримання документа про денонсацію. Однак особи, які навчаються на підставі положень цієї Конвенції на території Держави що денонсує Конвенцію, зможуть завершити навчання, яке вони розпочали.

Стаття 20

Генеральний директор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури інформує Держави-підписанти та інші держави, про які йдеться в Статтях 15 і 16, а також Організацію Об'єднаних Націй про депонування всіх ратифікаційних грамот або документів про приєднання, про які йдеться у Статті 17, та про денонсації, передбачені Статтею 19 цієї Конвенції.

Стаття 21

Відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ця Конвенція реєструється в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй на вимогу Генерального директора Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО представники, що підписалися нижче, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в Парижі 21 грудня 1979 року англійською, французькою, російською та іспанською мовами, причому всі чотири тексти мають однакову силу, в одному примірнику, який зберігається в архіві Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Завірена копія надсилається всім державам, зазначеним у Статтях 15 і 16, а також Організації Об'єднаних Націй.

Конвенцію підписали представники:

Народної Соціалістичної Республіки Албанії

Федеративної Республіки Німеччини

Австрійської Республіки

Королівства Бельгії

Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки

Народної Республіки Болгарії

Канади

Республіки Кіпр

Данії

Іспанії

Сполучені Штати Америки

Фінляндської Республіки

Французької Республіки

Грецької Республіки

Угорської Народної Республіки

Ірландії

Ісландії

Ізраїлю

Італійської Республіки

Великого герцогства Люксембург

Мальти

Князівства Монако

Норвегії

Королівства Нідерландів

Польської Народної Республіки

Португалії

Німецької Демократичної Республіки

Соціалістичної Республіки Румунії

Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії

Ватикану

Швеції

Швейцарської Конфедерації

Чехословацької Соціалістичної Республіки

Турецької Республіки

Української Радянської Соціалістичної Республіки

Союзу Радянських Соціалістичних Республік

Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії

Республіки Сан-Марино

Завірена копія

Париж,

Юридичний радник

Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури

{Переклад українською мовою здійснено фахівцями Національної академії педагогічних наук України}

*---*

Конвенция

о признании учебных курсов, дипломов о высшем образовании и учебных степеней в государствах региона Европы

{Конвенцию ратифицировано Указом Президиума ВР УССР № 2993-X от 11.01.1982}

Преамбула

Государства региона Европы - участники настоящей Конвенции,

напоминая о том, что, как неоднократно отмечалось Генеральной конференцией ЮНЕСКО в ее резолюциях о европейском сотрудничестве, "развитие сотрудничества между нациями в области образования, науки, культуры и информации в соответствии с принципами Устава ЮНЕСКО играет существенную роль в деле мира и международного взаимопонимания",

сознавая существование тесной связи между их культурами, несмотря на разнообразие языков и различия в социально-экономических системах и желая укреплять свое сотрудничество в области образования и подготовки кадров в интересах благосостояния и постоянного процветания своих народов,

напоминая о том, что государства, собиравшиеся в Хельсинки, выразили в Заключительном акте Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (1 августа 1975 г.) свое намерение "улучшать доступ на взаимоприемлемых условиях для студентов, преподавателей и научных работников государств-участников... в учебные, культурные и научные учреждения друг друга, в частности путем... достижения взаимного признания ученых степеней и дипломов либо на основе правительственных соглашений, где это необходимо, либо на основе непосредственных договоренностей между университетами и другими высшими учебными заведениями и научно-исследовательскими учреждениями", а также содействовать "более глубокому анализу проблем сравнимости и эквивалентности ученых степеней и дипломов",

напоминая, что большинство договаривающихся государств в целях содействия осуществлению этих целей уже заключили между собой двусторонние или субрегиональные соглашения, в частности об эквивалентности или признании дипломов; однако, движимые желанием, по-прежнему продолжая прилагать и активизировать усилия на двусторонней и субрегиональной основе, распространить свое сотрудничество в этой области на весь регион Европы,

убежденные в том, что большое разнообразие существующих систем высшего образования в регионе Европы представляет собой исключительное культурное богатство, которое следует сохранять, и движимые стремлением предоставить возможность всему населению своих стран воспользоваться в полной мере этим культурным богатством, облегчая гражданам каждого договаривающегося государства доступ к средствам образования других договаривающихся государств и, в частности, разрешая им продолжать свою подготовку в высших учебных заведениях этих других государств,

считая, что следует при допуске к последующим этапам обучения применять концепцию признания курсов обучения, которая в перспективе социальной и международной мобильности позволяет оценить достигнутый уровень образования с учетом приобретенных знаний, подтвержденных полученными дипломами и степенями, а также других соответствующих качеств каждого в той мере, в которой они могут быть положительно оценены компетентными властями,

считая, что признание всеми договаривающимися государствами курсов обучения, свидетельств, дипломов и степеней, полученных в любом из этих государств, имеет целью способствовать развитию международной мобильности лиц и обмену идеями, знаниями и научно-техническим опытом и что было бы желательно принимать иностранных студентов в высшие учебные заведения при условии, что признание их курсов обучения или дипломов ни в коей мере не даст им больше прав по сравнению с правами, которыми пользуются студенты этих государств,

отмечая, что такое признание является одним из необходимых условий для:

1. содействия наиболее эффективному использованию средств образования, существующих на их территориях;

2. обеспечения большей мобильности преподавателей, студентов, научных работников и специалистов;

3. уменьшения трудностей, с которыми сталкиваются при возвращении в свои страны лица, получившие подготовку или образование за границей;

стремясь обеспечить наиболее широкое признание курсов обучения, свидетельств, дипломов и степеней с учетом принципов содействия развитию непрерывного образования, демократизации образования, принятия и проведения в жизнь политики образования, отвечающей структурным, экономическим и техническим преобразованиям, социальным изменениям и культурным условиям каждой страны,

преисполненные решимости закреплять и строить будущее сотрудничество в этих областях на основе Конвенции, которая станет исходным пунктом согласованной динамической деятельности, проводимой, в частности, с помощью уже существующих национальных, двусторонних, субрегиональных и многосторонних механизмов или таких, которые могут оказаться необходимыми,

напоминая, что конечной целью, поставленной Генеральной конференцией Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры, является "выработка Международной конвенции по признанию и действительности свидетельств, дипломов и степеней, присуждаемых высшими учебными заведениями и научно-исследовательскими учреждениями во всех странах",

договорились о нижеследующем:

I. Определения

Статья 1

1. В целях настоящей Конвенции под "признанием" иностранного свидетельства или диплома о высшем образовании или ученой степени понимается его принятие компетентными властями в договаривающемся государстве в качестве имеющего силу удостоверения об образовании и предоставление его обладателю прав, которыми пользуются лица, имеющие национальные свидетельства, дипломы или степени, к которым могут приравниваться документы, полученные за границей.

Кроме того, признание определяется следующим образом:

(a) Признание свидетельства, диплома или степени с целью начала или продолжения обучения в высшей школе дает его обладателю возможность поступления в высшие учебные заведения и научно-исследовательские учреждения любого договаривающегося государства, как если бы он был обладателем диплома, звания или степени, сравнимых с теми, которые получены в данном договаривающемся государстве. Такое признание не освобождает обладателя иностранного свидетельства, диплома или степени от необходимости выполнять условия (помимо условий, касающихся наличия диплома), которые могут потребоваться для поступления в данное высшее учебное заведение или данное научно-исследовательское учреждение принимающего государства.

(b) Признание иностранного свидетельства, диплома или степени для осуществления профессиональной деятельности является признанием профессиональной подготовленности его обладателя к работе по данной специальности, не нанося, однако, ущерба выполнению юридических и профессиональных правил и действующих процедур в данных договаривающихся государствах. Это признание не освобождает обладателя иностранного свидетельства, диплома или степени от необходимости выполнять другие условия осуществления данной профессиональной деятельности, которые могут быть установлены компетентными правительственными или профессиональными органами.

(c) Однако, признание свидетельства, диплома или степени не должно предоставлять его обладателю больших прав в другом государстве по сравнению с теми правами, которыми он пользовался бы в стране их получения.

2. В целях настоящей Конвенции под "частичным образованием" понимаются периоды обучения или подготовки, которые, не представляя собой полного курса, могут явиться существенным дополнением в плане получения знаний или навыков.

II. Цели

Статья 2

1. Договаривающиеся государства намерены способствовать посредством своей совместной деятельности как развитию активного сотрудничества всех стран региона Европа в деле укрепления мира и международного взаимопонимания, так и развитию более эффективного сотрудничества с другими государствами-членами ЮНЕСКО в целях лучшего использования их потенциала в области образования, науки и техники.

2. Договаривающиеся государства торжественно заявляют о своей твердой решимости тесно сотрудничать в рамках своих законодательств и конституционных структур, а также в рамках действующих межправительственных соглашений с тем, чтобы:

(a) позволить в интересах всех договаривающихся государств наилучшее и в наибольшей мере соответствующее их административным процедурам, а также общей политике в области образования использование имеющихся у них ресурсов в области образования и научных исследований и в этих целях:

(i) открывать как можно более широкий доступ в свои высшие учебные заведения студентам или научным работникам из любого договаривающегося государства;

(ii) признавать курсы обучения, дипломы и степени этих лиц;

(iii) изучать возможность разработки и принятия аналогичных терминов и критериев оценки, которые облегчили бы применение системы, обеспечивающей сопоставимость зачетных учебных циклов, учебных предметов, дипломов и степеней;

(iv) применять в целях допуска к следующим этапам обучения динамическую концепцию, которая учитывала бы знания, подтвержденные полученными дипломами и степенями, а также другие соответствующие качества кандидатов, в той мере, в какой они могут быть признаны приемлемыми компетентными органами;

(v) применять для оценки частичного образования гибкие критерии, основанные на уровне полученной подготовки и на содержании пройденных программ, а также с учетом междисциплинарного характера знаний на уровне высшего образования;

(vi) совершенствовать систему обмена информацией о признании курсов обучения, дипломов и степеней;

(b) постоянно совершенствовать учебные программы в договаривающихся государствах, а также методы планирования и развития высшего образования на основе не только требований экономического, социального и культурного развития политики каждой страны, а также целей, намеченных в рекомендациях компетентных органов Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры в отношении постоянного повышения качества образования, развития непрерывного образования и демократизации образования, а также целей полного развития человеческой личности и взаимопонимания, терпимости и дружбы между народами и, в общем, всех целей, касающихся прав человека, поставленных перед образованием Всеобщей декларацией прав человека и пактами о правах человека, принятыми Организацией Объединенных Наций, а также Конвенцией Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры о борьбе с дискриминацией в области образования;

(c) содействовать региональному и глобальному сотрудничеству в решении "проблем сравнимости и эквивалентности ученых степеней и дипломов, а также в признании учебных курсов и аттестаций об образовании.

3. Договаривающиеся государства согласились принимать все осуществимые меры в национальном, двустороннем и многостороннем плане и, в частности, посредством двусторонних, субрегиональных, региональных или иных соглашений, договоров между университетами или другими высшими учебными заведениями и договоренностей с компетентными национальными или международными органами и организациями, с тем чтобы соответствующие власти могли достичь постепенного выполнения целей, определенных в настоящей статье.

III. Обязательства, требующие принятия безотлагательных мер

Статья 3

1. Договаривающиеся государства, помимо обязательств, возлагаемых на правительства, договорились принимать все возможные меры, чтобы поощрять соответствующие компетентные власти признавать, как это определено в пункте 1 статьи I, свидетельства об окончании средней школы и прочие дипломы, выданные в других договаривающихся государствах, которые открывают доступ к высшему образованию с тем, чтобы позволить их обладателям проходить курс обучения в высших учебных заведениях, расположенных на соответствующих территориях договаривающихся государств.

2. Однако без ущерба положениям статьи 1.1(a) прием в высшие учебные заведения может быть поставлен в зависимость от наличия мест, а также языковых знаний, необходимых для того, чтобы с пользой проходить соответствующий курс обучения.

Статья 4

1. Договаривающиеся государства, помимо обязательств, возлагаемых на правительства, договорились принимать все возможные меры, чтобы поощрять соответствующие компетентные власти:

(a) признавать в соответствии с определением признания, изложенным в пункте 1 статьи I, свидетельства, дипломы и степени с тем, чтобы позволить их обладателям проходить дальнейшее обучение, подготовку и проводить исследования в своих высших учебных заведениях;

(b) определять, по мере возможности, процедуру, согласно которойможно было бы признавать в целях продолжения обучения частичное образование, полученное в высших учебных заведениях, расположенных в других договаривающихся государствах.

2. Положения пункта 2 статьи 3 применимы к случаям, предусмотренным в данной статье.

Статья 5

Договаривающиеся государства, помимо обязательств, возлагаемых на правительства, договорились принимать все возможные меры, чтобы поощрять соответствующие компетентные власти обеспечивать эффективное признание выданных компетентными органами других договаривающихся государств свидетельств, дипломов или ученых степеней в целях осуществления профессиональной деятельности в рамках положений пункта 1(b)/статьи I.

Статья 6

В случаях, когда прием в учебные заведения на территории договаривающегося государства находится вне контроля этого государства, оно направляет текст настоящей Конвенции соответствующим учебным заведениям и всячески стремится добиться признания последними принципов, изложенных в разделах II и III настоящей Конвенции.

Статья 7

1. Считая, что признание распространяется на пройденные учебные курсы, а также свидетельства, дипломы или ученые степени, выданные или присвоенные учебными заведениями, признанными компетентными властями страны, выдавшей дипломы или присвоившей степени и звания, положения статей 3, 4 и 5 могут касаться любого лица, прошедшего такой курс обучения или получившего такие свидетельства, дипломы или степени, независимо от национальности, политического или юридического статуса этого лица.

2. На любого гражданина договаривающегося государства, получившего на территории государства, не являющегося участником Конвенции, один или несколько дипломов, степеней или свидетельств, подобных тем, которые определены в статьях 3, 4 и 5, могут распространяться соответствующие положения указанных статей при условии, что его свидетельства, дипломы или ученые степени были признаны в его собственной стране и в стране, в которой данный гражданин желает продолжать свое обучение.

IV. Механизм осуществления

Статья 8

Договаривающиеся государства обязуются принимать меры для достижения целей, определенных в статье 2, и сделают все возможное по обеспечению выполнения обязательств, изложенных в статьях 3, 4, 5 и 6 при помощи:

(a) национальных органов;

(b) Регионального комитета, о котором идет речь в статье 10;

(c) двусторонних или субрегиональных органов.

Статья 9

1. Договаривающиеся государства признают, что достижение целей и выполнение обязательств, определенных в настоящей Конвенции, требуют в национальном плане тесного сотрудничества и координации усилий самых различных национальных органов, как правительственных, так и неправительственных, в частности, университетов, других учебных заведений и аттестационных органов. Они обязуются, таким образом, поручать изучение проблем, связанных с применением настоящей Конвенции, соответствующим национальным органам с привлечением всех заинтересованных секторов, на которые будет возложена задача предлагать надлежащие решения. Договаривающиеся государства обязуются, кроме того, принимать все возможные меры, необходимые для ускорения эффективного функционирования этих национальных органов.

2. Договаривающиеся государства сотрудничают с компетентными властями другого договаривающегося государства, в частности, путем оказания им содействия в сборе всей информации, необходимой для их деятельности, связанной с учебными курсами, дипломами о высшем образовании и учеными степенями.

3. Каждый национальный орган должен располагать необходимыми средствами, позволяющими ему либо собирать, обрабатывать и классифицировать всю полезную для его деятельности информацию, касающуюся учебных курсов, дипломов о высшем образовании и ученых степеней, либо незамедлительно получать информацию, требуемую ему в этой связи, из отдельного Национального центра документации.

Статья 10

1. Настоящим учреждается Региональный комитет, состоящий из представителей правительств договаривающихся государств. Обеспечение его Секретариата поручается Генеральному директору Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры.

2. Недоговаривающиеся государства региона Европы, приглашенные принять участие в Дипломатической конференции, которой поручено принять эту Конвенцию, могут принимать участие в совещаниях Регионального комитета.

3. На Региональный комитет возложена задача следить за выполнением настоящей Конвенции. Он принимает и рассматривает направляемые ему договаривающимися государствами периодические доклады о достигнутых результатах и о препятствиях, с которыми они сталкиваются при осуществлении данной Конвенции, а также исследования, проводимые его Секретариатом по этой Конвенции. Договаривающиеся государства обязуются представлять доклад Комитету по крайней мере один раз в два года.

4. Региональный комитет направляет в случае необходимости государствам-участникам настоящей Конвенции рекомендации общего или частного характера относительно применения данной Конвенции.

Статья 11

1. Региональный комитет избирает для каждого совещания своего Председателя и принимает свои Правила процедуры. Он проводит очередное совещание, по крайней мере, один раз в два года. Комитет проводит первое совещание через три месяца после сдачи на хранение шестого акта о ратификации или присоединении.

2. Секретариат Регионального комитета готовит повестку дня совещаний Комитета и соответствии с полученными от Комитета указаниями и согласно положениям Правил процедуры. Он оказывает помощь национальным органам в получении информации, необходимой для их деятельности.

V. Документация

Статья 12

1. Договаривающиеся государства проводят обмен информацией и документацией, касающихся учебных курсов, свидетельств и дипломов о высшем образовании и ученых степеней.

2. Они стремятся содействовать разработке методов и механизмов по сбору, обработке, классификации и распространению всей необходимой информации, касающейся признания учебных курсов, свидетельств и дипломов о высшем образовании и ученых степеней, с учетом существующих методов и механизмов, а также информации, собранной национальными, субрегиональным, региональными и международными органами, в частности Организацией Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры.

VI. Сотрудничество с международными организациями

Статья 13

Региональный комитет принимает все надлежащие меры по привлечению к своим мероприятиям, в целях обеспечения наиболее полного осуществления настоящей Конвенции, компетентных международных правительственных и неправительственных организаций. Это в особенности относится к межправительственным учреждениям и органам, на которые возложена ответственность за применение субрегиональных конвенций или соглашений о признании дипломов и степеней в государствах, принадлежащих к региону Европы.

VII. Высшие учебные заведения, находящиеся в ведении договаривающегося государства, но расположенные вне его территории

Статья 14

Положения настоящей Конвенции распространяются на обучение в любом высшем учебном заведении, находящемся в ведении договаривающегося государства, и на полученные в нем свидетельства, дипломы и степени, даже если такое учебное заведение расположено вне территории данного государства, при условии, что компетентные органы договаривающегося государства, в котором находится это учебное заведение, не возражают против этого.

VIII. Ратификация, присоединение и вступление в силу

Статья 15

Настоящая Конвенция открыта для подписания и ратификации государствами региона Европы, приглашенными участвовать в Дипломатической конференции, которой поручена разработка настоящей Конвенции, а также Ватиканом.

Статья 16

1. Другие государства, являющиеся членами Организации Объединенных Наций, одного из специализированных учреждений или Международного агентства по атомной энергии, или государства, являющиеся участниками Статута Международного суда, могут получить разрешение присоединиться к данной Конвенции.

2. Любая просьба подобного рода направляется Генеральному директору Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры, который передает ее договаривающимся государствам не менее, чем за 3 месяца до начала совещания Специального комитета, предусмотренного в пункте 3 настоящей статьи.

3. Договаривающиеся государства собираются на совещание Специального комитета, состоящего из представителей договаривающихся государств, по одному от каждого государства, имеющих специальные полномочия от своих правительств для решения вопроса о такой просьбе. Решения в подобных случаях принимаются договаривающимися государствами большинством в две трети голосов.

4. Эта процедура может быть применена только тогда, когда Конвенция будет ратифицирована по меньшей мере 20-ю государствами, о которых идет речь в статье 15.

Статья 17

Ратификация настоящей Конвенции или присоединение к ней осуществляется путем сдачи на хранение Генеральному директору Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры ратификационной грамоты или акта о присоединении.

Статья 18

Настоящая Конвенция вступает в силу через один месяц со дня сдачи на хранение пятой ратификационной грамоты, но лишь в отношении тех государств, которые сдали на хранение свои ратификационной грамоты. В отношении любого другого государства Конвенция вступит в силу через месяц после того, как оно сдаст на хранение свою ратификационную грамоту или акт о присоединении.

Статья 19

1. Договаривающиеся государства имеют право денонсировать настоящую Конвенцию.

2. Письменное уведомление о денонсации сдается Генеральному директору Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры.

3. Денонсация вступает в силу через двенадцать месяцев после получения уведомления о денонсации. Однако лица, проходящие обучение на основании положений настоящей Конвенции на территории договаривающегося государства, денонсирующего Конвенцию, смогут закончить начатый курс обучения.

Статья 20

Генеральный директор Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры информирует договаривающиеся государства и другие государства, упомянутые в статьях 15 и 16, а также Организацию Объединенных Наций о сдаче на хранение всех ратификационных грамот или актов о присоединении, упомянутых в статье 17, а также о денонсациях, предусмотренных в статье 19 настоящей Конвенции.

Статья 21

Согласно статье 102 Устава Организации Объединенных Наций, настоящая Конвенция регистрируется в Секретариате Организации Объединенных Наций по просьбе Генерального директора Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом уполномоченные представители, подписали настоящую Конвенцию.

Совершено в г. Париже сего 21 декабря 1979 года на английском, испанском, русском и французском языках, причем все четыре текста имеют одинаковую силу, в одном экземпляре, который будет сдан на хранение в Архив Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры. Надлежащим образом заверенные копии будут направлены всем государствам, указанным в статьях 15 и 16, а также организации Объединенных Наций.