Рекомендація N R (98) 5 Комітету міністрів Ради Європи "Про освіту з питань спадщини"

Рекомендація N R (98) 5 Комітету міністрів Ради Європи "Про освіту з питань спадщини"

УХВАЛЕНО Комітетом міністрів на 623-му засіданні заступників міністрів від 17 березня 1998 р.

Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи ( 994_001 ),

вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами,

посилаючись на Європейську культурну конвенцію, підписану в Парижі 19 грудня 1954 року ( 994_213 ),

посилаючись на Конвенцію "Про захист архітектурної спадщини Європи", підписану в Гранаді 3 жовтня 1985 року ( 994_226 ),

посилаючись на Європейську конвенцію про охорону архітектурної спадщини (переглянуту), підписану в Мальті 16 січня 1992 року ( 994_150 ),

посилаючись на Декларацію голів держав та урядів держав - членів Ради Європи, підписану у Відні 9 жовтня 1993 року,

посилаючись на свої попередні рекомендації:

- "Про спеціалізоване навчання архітекторів, проектувальників міст, цивільних інженерів та дизайнерів ландшафту" (рекомендація N R (80) 16),

- "Про сучасні мови" (рекомендація N R (82) 18),

- "Про сприяння обізнаності про Європу в середніх школах" (рекомендація N R (83) 4) ( 994_732 ),

- "Про роль середньої школи в підготовці молоді до життя" (рекомендація N R (83) 13) ( 994_733 ),

- "Про навчання вчителів з питань міжкультурного розуміння, зокрема в контексті міграції" (рекомендація N R (84) 18),

- "Про підтримку художньої творчості" (рекомендація N R (85) 6),

- "Про викладання й вивчення прав людини в школах" (рекомендація N R (85) 7) ( 994_222 ),

- "Про роль музеїв в екологічній освіті, інформації та навчанні" (рекомендація N R (90) 18),

посилаючись на резолюцію N 2 Другої європейської конференції міністрів, відповідальних за архітектурну спадщину, "Про сприяння архітектурній спадщині в соціальному й культурному житті як фактору якості життя" (Гранада, 3 - 4 жовтня 1985 року),

посилаючись на Гельсинську декларацію Четвертої європейської конференції міністрів, відповідальних за культурну спадщину, "Про політичний вимір збереження культурної спадщини у Європі" (30 - 31 травня 1996 року),

посилаючись на резолюцію 18-го засідання Постійної конференції європейських міністрів освіти "Про сприяння шкільним зв'язкам та обмінам у Європі" (Мадрид, 23 - 24 березня 1994 року),

посилаючись на рекомендацію 1111 (1989) Парламентської асамблеї Ради Європи "Про європейський вимір освіти",

враховуючи, що однією зі складових мети освіти є навчання молодих людей з повагою ставитися до різних культур, громадянства і демократії,

пам'ятаючи, що поняття культурної спадщини складається з внесків культур та взаємодії багатьох джерел і періодів,

у контексті вже проведених заходів, присвячених збереженню спадщини, крім іншого, курсів з вивчення європейської спадщини,

усвідомлюючи, що розвиток заходів, спрямованих на збереження європейської спадщини, потребує інвестицій, мобільності й відповідного навчання для вчителів і діячів культури,

беручи до уваги висновки Брюссельського семінару (28 - 30 серпня 1995 року) "Про культурну спадщину та її застосування в освіті: фактор толерантності, справжнього громадянства і соціальної інтеграції",

стверджуючи, що освітянська діяльність у сфері спадщини є ідеальним способом надати значущості майбутньому через ліпше розуміння минулого,

рекомендує урядам держав-членів ухвалити відповідні законодавчі акти, вжити регулюючих, адміністративних, фінансових та інших заходів для ініціювання й розвитку діяльності у справі освіти з питань спадщини та сприяти обізнаності про освіту серед молоді відповідно до принципів, викладених у додатку до цієї рекомендації,

поінформувати Генерального секретаря Ради Європи про передачу змісту цієї рекомендації урядам держав, які є сторонами Європейської культурної конвенції ( 994_213 ), але не є членами Ради Європи.

Додаток до Рекомендації N R (98) 5

I. Обсяг і визначення

Для мети цієї рекомендації:

i) "культурна спадщина" включає будь-які матеріальні чи нематеріальні ознаки людських починань та будь-який слід людської діяльності, залишений у довкіллі;

ii) "освіта з питань спадщини" означає: навчальний підхід, що базується на культурній спадщині і об'єднує активні освітянські методи; підхід, який передбачає синтез навчальних програм; партнерство між галузями освіти та культури і застосування широкого розмаїття способів спілкування та вираження;

iii) "професіонали, які працюють у галузі культури" - об'єднання чи організації, що визнаються як професіональні; об'єднання чи організації, які працюють у галузі культури та довкілля і опікуються низкою питань - від спадщини до сучасної творчості;

iv) "курс з вивчення європейської спадщини" складається з підходу до освіти з питань спадщини, що включає міжнародний шкільний обмін, який ґрунтується на спільних проектах і темах, пов'язаних із культурною спадщиною; ці теми є частиною навчальних програм, але охоплюють також роботу на природі поза школою; курси дають можливість молодим людям, незалежно від рівня і типу освіти, відкрити багатство спадщини в усій її повноті та збагнути її європейський вимір.

II. Впровадження освіти з питань спадщини

Освіта з питань спадщини, яка за своєю суттю перехрещується з різними навчальними програмами, має поширюватися через викладання різних шкільних предметів на всіх рівнях і незалежно від методу викладання.

A. Організація

Ініціативи шкіл, університетів, окремих фахівців та організацій, що працюють у галузі культурної спадщини, а також керівних органів цих організацій треба підтримувати і всіляко заохочувати за умови, що ці ініціативи відповідають визначенню, поданому в розділі 1.

Зусилля об'єднань і організацій, які працюють у галузі культури, треба підтримувати, окрім усього іншого, в справі створення центрів, де проводитимуться навчання з питань спадщини, також заохочувати участь фахівців у галузі культури.

Результати кожного заходу повинні оцінювати партнери та/або відповідні міністри, особливо на освітньому, культурному, організаційному і фінансовому рівнях.

B. Навчання

Освіта з питань спадщини передбачає зв'язок зі шкільними програмами та відповідним навчанням для вчителів.

Теоретичні й практичні навчальні курси повинні, наскільки це можливо, бути організовані як для вчителів, так і для фахівців у галузі культури.

Штат фахівців у галузі культури (на всіх рівнях) повинен знати проблеми, пов'язані з освітою з питань спадщини та, якщо можливо, підвищувати фахові знання з обслуговування молодих відвідувачів.

C. Адміністративні заходи

Певні заходи повинні бути вжиті на відповідному адміністративному рівні для того, щоб дати дозвіл і спростити процедуру подорожі вчителів та учнів.

Сприятливі адміністративні заходи повинні бути вжиті для вчителів і осіб, що працюють у галузі, щоб вони могли готувати, впроваджувати в найліпших умовах освітянські проекти, пов'язані зі спадщиною та, зокрема, з курсами з питань спадщини.

Треба також заохочувати створення департаментів освіти в організаціях, що опікуються питаннями культури.

D. Фінансування

Усі молоді люди, незалежно від статусу їхньої сім'ї й матеріального стану, повинні мати змогу брати участь у заходах, пов'язаних з освітою з питань спадщини.

Партнерство, яке може охоплювати також фінансові аспекти, має ґрунтуватися на офіційній підставі між відповідними міністрами, якщо це можливо в межах існуючих структур.

Витрати, які підпадають під організацію європейських курсів з питань освіти (подорожі, проживання, підготовка), якщо це можливо, повинні покривати хоча б частково відповідні органи влади.

Організатори заходів, присвячених освіті з питань спадщини, повинні, за потреби, отримувати допомогу зі складення фінансового плану, оскільки організатори не є досвідченими в цьому питанні.

III. Документація

Треба заохочувати випускати чи доручати випуск навчальних матеріалів, пов'язаних з культурною спадщиною, відповідним органам влади та міністерствам у кожній країні.

Діяльність, пов'язана з освітою з питань спадщини, повинна бути забезпечена найсучаснішою інформацією та комунікаційними технологіями.

Треба гарантувати обмін матеріалом і досвідом, а також ліпше багатостороннє поширення інформації про сайти, присвячені питанням спадщини, та пов'язані з цим методи навчання. Було б бажаним створення й координація мереж у цій галузі.