Тип: Конвенція
Дата: 15 грудня 1956 р.
Статус: Чинний
Європейська конвенція про еквівалентність періодів університетського навчання*
Париж, 15.XII.1956
__________
* Сторони Конвенції про визнання кваліфікацій щодо вищої освіти в Європейському регіоні (ETS № 165) зобов'язалися утримуватися від приєднання до цієї Конвенції, стороною якої вони ще не являються (див. статтю XI.4 ETS № 165).
Уряди, які підписали Угоду, будучи членами Ради Європи, беручи до уваги Європейську конвенцію про еквівалентність дипломів, що веде до прийому до університетів, підписану у Парижі 11 грудня 1953 року;
Взято до уваги Європейську культурну конвенцію, підписану в Парижі 19 грудня 1954 рік;
Вважаючи, що важливий внесок у європейське порозуміння було б зроблено, якби більша кількість студентів, серед інших, які вивчають сучасні мови, могла б провести період навчання за кордоном і якщо такі студенти склали іспити та прослухали дисципліни протягом періоду навчання можуть бути визнані рідним університетом;
Крім того, враховуючи, що визнання періодів навчання, проведених за кордоном, сприятиме вирішення проблеми дефіциту висококваліфікованих науковців,
Домовилися про таке:
Стаття 1
1. Для цілей цієї Конвенції Договірні сторони поділяються на категорії відповідно до того, чи є орган компетентним розглядати питання, що стосуються еквівалентності на їхніх територіях є такими:
а) держава;
б) університет;
в) держава чи університет залежно від обставин.
Кожна Договірна Сторона інформує про це Генерального секретаря Ради Європи, компетентний орган на своїй території для вирішення питань, що стосуються еквівалентності.
2. Термін "університети" означає:
a) університети, і
б) заклади, які Договірною Стороною вважаються подібними до університетів на території якої вони знаходяться.
Стаття 2
1. Договірні сторони, які підпадають під категорію а пункту 1 статті 1, визнають період навчання, проведеним студентом в університеті іншої країни-члена Ради Європи як еквівалент аналогічного періоду, проведеного в його рідному університеті, що керівництво першого згаданого університету видало такому студенту сертифікат, засвідчуючи, що він завершив зазначений період навчання.
2. Визначається тривалість періоду навчання, зазначеного в попередньому пункті компетентними органами відповідної Договірної Сторони.
Стаття 3
Договірні Сторони, що підпадають під категорію a пункту 1 статті 1, розглядають засоби, які необхідно прийняти, щоб визнати період навчання, проведений в університеті іншої країни, країн-членів Ради Європи студентами інших дисциплін, окрім сучасних мов і особливо студентами фундаментальних і прикладних наук.
Стаття 4
Договірні Сторони, що підпадають під категорію а пункту 1 статті 1, прагнуть до визначення за допомогою односторонніх або двосторонніх домовленостей умови, серед яких є іспит, складений студентом або дисципліна, яку пройшов під час навчання в університеті іншої країни-члена Ради Європи можна вважати еквівалентом до аналогічного іспиту, складеним студентом, або дисципліною, прослуханою в його рідному університеті.
Стаття 5
Договірні Сторони, які підпадають під категорію б пункту 1 статті 1, передають текст Конвенції керівництву університетів, розташованих на їхніх територіях та заохочують сприятливий розгляд і застосування ними принципів згаданих у статтях 2, 3 і 4 вище.
Стаття 6
Договірні Сторони, які підпадають під категорію в пункту 1 статті 1, застосовують положення статей 2, 3 і 4 щодо тих університетів, для яких держава є компетентним органом у справах, які розглядаються цією Конвенцією, і застосовуватиме положення статті 5 стосовно тих університетів, які самі є компетентними органами в цих питаннях.
Стаття 7
Кожна Договірна Сторона протягом року після набрання чинності цією Конвенцією:
Повинна надати Генеральному секретарю Ради Європи письмову заяву щодо заходів, вжитих для виконання статей 2, 3, 4, 5 і 6.
Стаття 8
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє іншу Договірну Сторону щодо інформації, отриманої від кожної з них відповідно до статті 7. Комітет міністрів поінформує про прогрес, досягнутий у виконанні цієї Конвенції.
Стаття 9
1. Ця Конвенція відкрита для підписання членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.
2. Конвенція набуває чинності, як тільки будуть отримані три ратифікаційні грамоти.
3. Стосовно будь-якої сторони, що підписала ратифікацію, Конвенція набуває чинності в день дати здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти.
4. Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всіх членів Ради Європи щодо набрання чинності Конвенцією, назви Договірних сторін, які ратифікували його та здачу на зберігання всіх ратифікаційних документів, які можуть бути здійснені згодом.
5. Будь-яка Договірна Сторона може вказати території, на які поширюються положення цього Договору.
Конвенція застосовується шляхом звернення до Генерального секретаря Ради Європи написанням заяви, яка надсилається останньою всім іншим Договірним сторонам.
Стаття 10
Комітет міністрів Ради Європи може запросити будь-яку державу, яка не є членом Ради для приєднання до цієї Конвенції. Будь-яка держава, запрошена таким чином, може приєднатися шляхом здачі на зберігання свого документа про приєднання Генеральному секретарю Ради, який повинен повідомити про це всі Договірні Сторони. Будь-яка держава, яка приєднується, вважається членом країни Ради Європи для цілей цієї Конвенції. Що стосується будь-якої держави, що приєднується, ця Конвенція набирає чинності з дати здачі на зберігання документ про її приєднання.
На посвідчення цього нижчепідписані, належним чином на те уповноважені своїми відповідними підписами,
підписали цю Конвенцію.
Підписано в Парижі 15 грудня 1956 року англійською та французькою мовами, обидва тексти, що мають однакову силу, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар надсилає завірені копії кожному з уряду країн, що підписали та приєдналися.
{Переклад українською мовою здійснено фахівцями Національної академії педагогічних наук України}
*---*
Европейская конвенция
об эквивалентности периодов университетского образования (ETS N 021)
Париж, 15 декабря 1956 года
Статус Конвенции
Правительства государств - членов Совета Европы, подписавшие настоящую Конвенцию,
учитывая Европейскую конвенцию об эквивалентности дипломов, ведущих к доступу в университеты, подписанную в Париже 11 декабря 1953 года;
учитывая Европейскую культурную конвенцию, подписанную в Париже 19 декабря 1954 года;
считая, что важным вкладом в углубление взаимопонимания между европейскими странами могло бы стать увеличение числа студентов, в том числе изучающих современные языки, имеющих возможность некоторое время обучаться за границей, и признание со стороны отечественных университетов успешно сданных этими студентами экзаменов, а также курсов, пройденных ими в период обучения за границей;
считая также, что признание периодов обучения за границей способствовало бы решению проблемы нехватки высококвалифицированных научных кадров,
согласились о нижеследующем:
Статья 1
1. Для целей настоящей Конвенции Договаривающиеся Стороны подразделяются на категории в зависимости от того, какой орган на их территории уполномочен принимать решения по вопросам эквивалентности:
a) государственный орган;
b) университет;
c) государственный орган или университет, в зависимости от случая.
Каждая Договаривающаяся Сторона информирует Генерального секретаря Совета Европы о том, какой орган на ее территории уполномочен принимать решения по вопросам эквивалентности.
2. Термин "университеты" означает:
a) университеты и
b) образовательные учреждения на территории Договаривающейся Стороны, рассматриваемые ею как аналогичные по своему характеру университетам.
Статья 2
1. Договаривающиеся Стороны, подпадающие под категорию "a", упомянутую в пункте 1 статьи 1, признают любой период обучения, в течение которого студент, изучающий современные языки, проходил курс в университете другой страны - члена Совета Европы, эквивалентным подобному периоду обучения в университете своей страны, при условии, что руководство первого вышеназванного университета выдало такому студенту свидетельство о том, что он завершил указанный период обучения удовлетворительным для руководства университета образом.
2. Продолжительность периода обучения, указанного в предыдущем пункте, устанавливается полномочными органами соответствующей Договаривающейся Стороны.
Статья 3
Договаривающиеся Стороны, подпадающие под категорию "a", упомянутую в пункте 1 статьи 1, изучат процедуры, необходимые для признания периода обучения в университете другой страны - члена Совета Европы, пройденного студентами иных, помимо современных языков, дисциплин и особенно студентами, изучающими теоретические или прикладные науки.
Статья 4
Договаривающиеся Стороны, подпадающие под категорию "a", упомянутую в пункте 1 статьи 1, приложат усилия, чтобы посредством односторонних или двухсторонних процедур определить условия, согласно которым успешно сданный экзамен или курс, пройденный студентом в период обучения в университете другой страны - члена Совета Европы, могут рассматриваться как эквивалентные успешно сданному экзамену или пройденному студентом курсу обучения в университете своей страны.
Статья 5
Договаривающиеся Стороны, подпадающие под категорию "b", упомянутую в пункте 1 статьи 1, направляют текст настоящей Конвенции руководству университетов, расположенных на их территории, и содействуют благоприятному рассмотрению и применению этим руководством принципов, изложенных в статьях 2, 3 и 4.
Статья 6
Договаривающиеся Стороны, подпадающие под категорию "c", упомянутую в пункте 1 статьи 1, применяют положения статей 2, 3 и 4 в отношении тех университетов, для которых решение вопросов, рассматриваемых в настоящей Конвенции, отнесено к ведению государственных органов, и применяют положения статьи 5 в отношении тех университетов, которые уполномочены самостоятельно решать эти вопросы.
Статья 7
Каждая Договаривающаяся Сторона в течение одного года после вступления настоящей Конвенции в силу направляет Генеральному секретарю Совета Европы письменный перечень мер, принятых в целях осуществления статей 2, 3, 4, 5 и 6.
Статья 8
Генеральный секретарь Совета Европы направляет другим Договаривающимся Сторонам информацию, полученную от каждой из них в соответствии со статьей 7, и информирует Комитет министров о прогрессе, достигнутом в имплементации настоящей Конвенции.
Статья 9
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания членами Совета Европы. Она подлежит ратификации. Ратификационные грамоты сдаются на хранение Генеральному секретарю Совета Европы.
2. Конвенция вступает в силу с даты сдачи на хранение третьей ратификационной грамоты.
3. Впоследствии в отношении любого участника, подписавшего и ратифицировавшего Конвенцию, она вступает в силу с даты сдачи на хранение ратификационной грамоты.
4. Генеральный секретарь Совета Европы уведомляет всех членов Совета Европы о вступлении Конвенции в силу, о Договаривающихся Сторонах, которые ее ратифицировали и впоследствии сдали на хранение ратификационные грамоты.
5. Любая Договаривающаяся Сторона может указать территории, в отношении которых применяются положения настоящей Конвенции, путем направления Генеральному секретарю Совета Европы заявления, которое он препровождает всем другим Договаривающимся Сторонам.
Статья 10
Комитет министров Совета Европы может пригласить любое государство, не являющееся членом Совета, присоединиться к настоящей Конвенции. Любое получившее такое приглашение государство может присоединиться к Конвенции путем сдачи на хранение документа о присоединении Генеральному секретарю Совета, который уведомляет об этом все Договаривающиеся Стороны. Любое присоединившееся государство рассматривается в качестве страны - члена Совета Европы для целей настоящей Конвенции. В отношении любого присоединяющегося государства настоящая Конвенция вступает в силу с даты сдачи на хранение документа о присоединении.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то уполномоченные своими соответствующими Правительствами, подписали настоящую Конвенцию.
Совершено в Париже 15 декабря 1956 года на английском и французском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу, в единственном экземпляре, который хранится в архиве Совета Европы. Генеральный секретарь направляет заверенные копии Конвенции каждому из подписавших ее или присоединившихся к ней Правительств.